Рішення № 76471707, 10.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2494/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мітасової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення Чернігівської міської ради від 28.02.2018 № 28/VII-23 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Чернігові по вул. Малиновського, орієнтовною площею 0,0686 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- зобов'язати відповідача розглянути повторно на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 07.07.2017 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Малиновського, орієнтовною площею 0,0686 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вимоги обгрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по вул. Малиновського в м. Чернігові, орієнтовною площею 0,0686 га., проте, отримав рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання. Позивач вважає, що підстави, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішення, положеннями Земельного кодексу України не передбачено. Крім того, рішення є невмотивованим.

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

16.08.2018 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до статті 31 КАС України проведено автоматичний розподіл, за результатами якого визначено головуючого суддю у справі Соломко І.І.

20.08.2018 ухвалою суду прийнято справу № 2540/2494/18 до провадження судді Соломко І.І.

22.08.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до народної кімнати, залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (далі-третя особа).

09.07.2018 відповідач надіслав відзив, в якому зазначив, що спірне рішення прийнято на підставі частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України з урахуванням листа управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 12.02.2018 №01-18/219. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.09.2018 третя особа надіслала письмові пояснення, в яких зазначила, що згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова спірна ділянка відповідає зоні Ж-1 «житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови». Відповідно до плану дії обмежень за екологічними умовами належить до зони потенційного підтоплення ґрунтовими водами. Також управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради зазначає, що згідно з пунктом 3 рішення Чернігівської міської ради від 28.11.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця» (45 сесія 6 скликання) до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а відтак вважає свої дії такими, що відповідають чинному законодавству.

10.09.2018 ухвалою суду, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив таке.

07.07.2017 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0686 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в м. Чернігові по вулиці Малиновського.

Рішенням Чернігівської міської ради № 28/УІІ-23 від 28.02.2018 позивачу відмовлено у наданні такого дозволу, посилаючись на норми частини сьомої статті 118 ЗК України та лист управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від, 12.02.2018 року № 01-18/219.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позов у спосіб, визначений у позові.

Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Згідно з статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування;

Відповідно до пункту 1 статті 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості);

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України.

Так, частиною шостою передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як видно з матеріалів справи, позивачем до клопотання про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки прийнято на підставі частини сьомої статті 118 ЗК України з урахуванням листа управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 12.02.2018 року № 01-18/219.

У свою чергу в листі управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 12.02.2018 року № 01-18/219 вказано, що згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова спірна ділянка відповідає зоні Ж-1 «житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови». Відповідно до плану дії обмежень за екологічними умовами належить до зони потенційного підтоплення ґрунтовими водами. Також управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради зазначає, що згідно з пунктом 3 рішення Чернігівської міської ради від 28.11.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця» (45 сесія 6 скликання) до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Однак суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена в листі управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 12.02.2018 року № 01-18/219, статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на цій стадії його вирішення, не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Щодо посилань відповідача на рішення Чернігівської міської ради від 28.11.2014, яким введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у тому числі спірну ділянку, як на правову підставу для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд зазначає таке.

Рішення міської ради є актом індивідуального правового регулювання, не є нормативно-правовим актом та не має вищої юридичної сили ніж Земельний кодекс України, яким врегульовано порядок розгляду клопотань про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відтак, посилання відповідача на вказане рішення, як таке, що регулює спірні правовідносини та надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставним.

Суд також зазначає, що спірне рішення є невмотивованим, з огляду на таке.

На переконання суду, прийняття юридично значущих рішень виключно на підставі закону, так само як і неухильне дотримання юридичної процедури їх прийняття є проявом принципу законності і має сутнісне значення передовсім для забезпечення прав особи, стосовно якої суб'єкт владних повноважень таке рішення приймає. Дотримання принципу законності є гарантією недопущення свавілля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що є однією з передумов дотримання принципу верховенства права, який відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип законності гарантовано частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень. І саме це положення Конституції України фактично забороняє приймати рішення в такий спосіб, як це зробив відповідач.

Конструкція «в межах повноважень» у розумінні статті 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність владних суб'єктів діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб'єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку.

Нарешті, «у спосіб» у тексті частини другої статті 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом. Положення частини другої статті 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень. По-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Таким чином, рішення може бути викладено у формі, встановленою органом місцевого самоврядування, натомість, порядок прийняття, порядок перевірки обставин, що можуть бути підставою для його прийняття повинні відповідно до положень статті 19 Конституції України бути визначені тільки на рівні закону.

Водночас, відсутність спеціального закону, який визначає порядок реалізації цих повноважень владного суб'єкта також не означає, що такий суб'єкт має право діяти на власний розсуд або відповідно до акта індивідуальної дії, не відповідає вимогам закону.

Враховуючи позитивний обов'язок, установлений для всіх суб'єктів владних повноважень статтею 19 Конституції України, за відсутності спеціального закону, який установлює конкретний спосіб вчинення дій чи прийняття рішень, будь-який суб'єкт владних повноважень повинен у першу чергу брати до уваги вимоги вже чинного закону.

Пунктом першим частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Натомість оскаржене рішення не відповідає вимогам статті 2 КАС, оскільки прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідач не довів правомірності спірного рішення. Натомість, суд установив, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності, обґрунтованості рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень, а отже, є протиправним.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У свою чергу спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2017 та вирішити питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Чернігові по вул. Малиновського, орієнтовною площею 0,0686 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Чернігові по вул. Малиновського, орієнтовною площею 0,0686 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянку), задоволенню не підлягає, оскільки це питання вирішується з дотриманням відповідної процедури.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1409,60 згідно квитанції від 03.07.2018 № 10.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 940,00 грн. згідно квитанції від 03.07.2018 № 10, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139,227,241-243,245,250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення Чернігівської міської ради від 28.02.2018 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Чернігові по вул. Малиновського, орієнтовною площею 0,0686 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язати Чернігівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2017 та вирішити питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Чернігові по вул. Малиновського, орієнтовною площею 0,0686 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської судові витрати в розмірі 940,00 грн. (дев'ятсот сорок гривні 00 копійок) на користь ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 03.07.2018 № 10.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 15560).

Відповідач: Чернігівська міська рада (вул. Магістратська, 7,м. Чернігів, 14000).

Третя особа: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (вул. Коцюбинського, 28, м. Чернігів, 14000)

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2018 року.

Суддя І.І. Соломко