Ухвала суду № 76471657, 13.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

13 вересня 2018 року м. Київ № 826/14254/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Німб" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Комунальна, 12) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 33-б), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ "Банк "Фінанси та кредит" Ірклієнка Юрія Петровича (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Німб" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи щодо невключення кредиторських вимог TOB "Німб" до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит";

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи внести зміни до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", відповідно до яких включити кредиторські вимоги TOB "Німб" на загальну суму 9505,19 грн до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати Виконавчу дирекцію Фонду затвердити зміни до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", відповідно до яких включити кредиторські вимоги TOB "Німб" на загальну суму 9505,19 грн до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 14.09.2016 задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до 26.12.2016, відкрито провадження у справі № 826/14254/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

23.12.2016 представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гуленком Ю.М. подано суду заперечення на позовну заяву, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Галдецькою Ю.В. у судовому засіданні 26.12.2016 було подано письмові заперечення проти позову та клопотання про закриття провадження у справі.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 26.12.2016 представника позивача, розгляд справи було відкладено на 23.03.2017.

23.03.2017 судом відкладено розгляд справи та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 15.06.2017.

09.06.2017 до суду надійшло клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Мизиненко І.О. про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні 15.06.2017 представником позивача Станчуляком Ю.В. подано клопотання про звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Німб" від сплати судового збору.

У зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів від позивача щодо відсутності на рахунках останнього коштів, у судовому засіданні 15.06.2017 судом оголошено перерву до 10.08.2017.

Ухвалою суду від 10.08.2017 звільнено Товариство з обмеженою відповідальністю "Німб" від сплати судового збору за подання даного позову.

Також, у судовому засіданні 10.08.2017 ухвалою, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідно до ухвали суду від 27.11.2017 адміністративну справу № 826/14254/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 21.12.2017.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 21.12.2017 представника позивача, судом відкладено розгляд справи на 22.01.2018.

У судовому засіданні 22.01.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги. Також, просив справу розглянути в порядку письмового провадження, про що подав відповідну письмову заяву.

Представник відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та третьої особи - АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у судовому засіданні 22.01.2018 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, у судовому засіданні представником відповідача і третьої особи подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання 22.01.2018 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Також, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 22.01.2018, допущено заміну первинного відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявську Олену Сергіївну її функціональним правонаступником - Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ "Банк "Фінанси та кредит" Ірклієнком Юрієм Петровичем.

Враховуючи, що представниками сторін були подані заяви про розгляд справи в письмовому провадженні, суд на підставі статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

12.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Німб" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір банківського рахунку № 137866.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит" визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

04.12.2015 позивач засобами поштового зв'язку направив до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву, у якій просив включити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Німб" на загальну суму 9505,19 грн до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Листом від 24.03.2016 № 21-15814/16 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що у відповідності до частини першої статті 49 Закону АТ "Банк "Фінанси та Кредит" припинив приймання вимог кредиторів 21.01.2016 (включно) за адресою: вул. Артема, 60, м. Київ, 04050, будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку вважаються погашеними.

Позивач вважає, що своєчасно звернувся до відповідача з заявою про включення його кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, і за захистом порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Предметом даного позову є бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення кредиторських вимог TOB "Німб" до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та зобов'язання відповідача включити позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" існує заборгованість перед позивачем за договором банківського вкладу.

За визначенням пункту 17 частини першої статті 2 Закону України від 23.02.2012 N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI) Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону N 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону N 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону N 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону N 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною другою статті 37 Закону N 4452-VI встановлено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону N 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, Уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Разом з тим, при вирішенні питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, необхідно враховувати не лише суб'єктний склад сторін, а й характер таких правовідносин.

Так, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження Уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у частині першій статті 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом з повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах третій, п'ятій статті 22 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною першою статті 52 Закону № 4452-VI передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Враховуючи викладене та те, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між банком і юридичною особою договору, Уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Зазначені обставини свідчать про те, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.04.2018 у справі № 826/7532/16, від 30.05.2018 у справі № 826/5303/16.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, а також те, що ухвалою суду від 10.08.2017 звільнено позивача від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про повернення судового збору.

Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись статтями 194, 238, 239, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 826/14254/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Німб" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Комунальна, 12) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 33-б), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ "Банк "Фінанси та кредит" Ірклієнка Юрія Петровича (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Попередити позивача, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Німб", що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко