Рішення № 76471538, 13.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 року м. Рівне №817/1395/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів за результатами річного декларування доходу, отриманого позивачем у вигляді додаткового блага за 2017 рік, яка міститься у листі №3783/10/17-00 від 07.05.2018; зобов'язати відповідача надати дозвіл на розстрочення сплати податкового зобов'язання, визначеного самостійно позивачем до сплати у декларації за 2017 рік за наслідком прощення боргу (як додаткового блага) за кредитом на придбання єдиного житла заявника та членів його сім'ї, шляхом погашення таких податкових зобов'язань рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано про розстрочку податкових зобов'язань від 27.04.2018.

Ухвалою суду від 06.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

27 липня 2018 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, де вказав, що 05.06.2018 ним було отримано ще один лист від відповідача з повторною відмовою №1478/ФОП/17-00-50-02 від 25.05.2018 у розстроченні сум податкового зобов'язання на одну заяву позивач. Тому позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів за результатами річного декларування доходу, отриманого позивачем у вигляді додаткового блага за 2017 рік, яка міститься у листах №3783/10/17-00 від 07.05.2018 та №1478/ФОП/17-00-50-02 від 25.05.2018.

Ухвалою суду від 13.08.2018 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.09.2018 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 26.10.2007 позивачем було отримано в кредит грошові кошти в розмірі 49500 дол. США відповідно до кредитного договору з ПАТ «УкрСиббанк». За наслідком мирового врегулювання кредитної заборгованості банк прийняв рішення про прощення частини непогашеного боргу в сумі 967251 грн. 51 коп. тіла кредиту та відсотків в розмірі 38841 грн. 62 коп. Позивач самостійно визначив податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 54540 грн. та по військовому збору в розмірі 4545 грн., подавши відповідну декларацію. Одночасно з декларацією ОСОБА_1 до фіскального органу подав заяву про розстрочку сплати податкового зобов'язання з відповідними документами на обгрунтування поданої заяви. Однак, Головне управління ДФС в Рівненській області відмовило у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів, зсилаючись на невідповідність поданої інформації вимогам законодавства та відсутність в базі ІС «Податковий борг» об'єкту оподаткування. Однак, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відсутні будь-які правові підстави для неї. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 13.07.2018 подав відзив на позовну заяву, де вказав, що визначена позивачем сума отриманого доходу у вигляді додаткового блага та зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору не відповідають наданій ним копії банківського повідомлення про анулювання боргу. Тобто, суми позивачем у декларації визначені неправильно, а відтак у фіскального органу були відсутні правові підстави для розстрочення сум податкового зобов'язання. Тому, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11241538000, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти в іноземній валюті в розмірі 49500 доларів США з цільовим призначенням для придбання житлової квартири (а.с.9-12).

У серпні 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» прийняло рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача за кредитним договором від 26.10.2007 №11241538000, а саме суми основного боргу в розмірі 37908 дол. США (еквівалентно 967251 грн. 51 коп.), та суми процентів в розмірі 1522,26 дол. США. (еквівалентно 38841 грн. 62 коп.).

29 серпня 2018 року банк надіслав позивачу повідомлення про анулювання боргу та необхідність сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, отриманого як додаткове благо (а.с.8).

27 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до фіскального органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, де самостійно задекларував отримані доходи у вигляді додаткового блага в розмірі 302999 грн. та податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 54540 грн. та по військовому збору в розмірі 4545 грн. (а.с.18-19).

Одночасно з поданою декларацією позивач подав до Головного управління ДФС у Рівненській області заяву про розстрочку сплати податкового зобов'язання, визначеного у зв'язку із прощенням боргу за кредитом на придбання житла. У заяві позивач вказав, що у зв'язку із недостатнім доходом він не взмозі сплатити всю суму податкового зобов'язання, а тому на підставі підпункту «д» пункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України просить надати дозвіл на розстрочення сплати податкового зобов'язання шляхом погашення податкового зобов'язання рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня), починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано цю заяву (а.с.20).

07 травня 2018 року Головне управління ДФС у Рівненській області надано відповідь №3783/10-17-00, відповідно до якої позивачу відмовлено у розстроченні сплати податкових платежів з підстав невідповідності інформації, наданої ОСОБА_1 вимогам законодавства, відсутності основних даних щодо фінансово-господарської діяльності, відсутності в базі ІС «Податковий блок» об'єкту оподаткування, що унеможливило проведення об'єктивної оцінки фінансового стану для узгодження розстрочення (а.с.30).

Крім того, 25.05.2018 фіскальний орган на заяву позивача від 27.04.2018 надав повторну відповідь № 1478/ФОП 17-00-50-02, згідно з якою відмовив у наданні розстрочення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. У вказаному листі контролюючий орган зазначив, що у поданій позивачем заяві та декларації про майновий стан і доходи від 27.04.2018 визначено суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага та зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які не відповідають даним, вказаним у повідомленні банку про анулювання боргу, та вимогам Податкового кодексу України (а.с.49-50).

Не погодившись з відмовою у розстроченні податкового зобов'язання, позивач звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Так, відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов'язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов'язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.

Суми розстрочених податкових зобов'язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.

В силу вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. А ставка збору становить 1,5 % від об'єкта оподаткування.

Позивач одночасно з поданням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік заяву про розстрочку сплати податкового зобов'язання по податку на доходи фізични осіб та військовому збору, визначеного самостійно у зв'язку із прощенням боргу за кредитом на придбання житла. В заяві позивач вказав, що у нього недостатньо доходу для одноразової сплати податкового зобов'язання, на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей та дружина, які не мають власних доходів. Тому, він просив надати дозвіл на розстрочення податкового зобов'язання відповідно до вимог підпункту «д» пункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України. До заяви ОСОБА_1 додав повідомлення банку про прощення боргу, кредитний договір, іпотечний договір та свідоцтва про народження дітей.

Відмова відповідача, відображена у листах №3783/10/17-00 від 07.05.2018 та №1478/ФОП/17-00-50-02 від 25.05.2018, у наданні дозволу на розстрочення сплати податкового зобов'язання грунтується на тому, що існує невідповідність поданої інформації вимогам законодавства та відсутність в базі ІС «Податковий борг» об'єкту оподаткування. Тобто, фіскальний орган вказує у своїх відмовах, що ОСОБА_1 неправильно визначив об'єкт оподаткування та відповідно і саму суму податкового зобов'язання.

Однак, суд критично оцінює таку підставу для відмови у розстроченні податкового зобов'язання як неправильне визначення об'єкту оподаткування.

При цьому суд зазначає, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підпунктом 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового коедксу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1 статті 86 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 ПК України).

Таким чином, послідовність дій фіскального органу при поданні платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи визначена Податковим кодексом України. У разі виявлення невідповідності поданої у декларації інформації, неправильного визначення об'єкта оподаткування, розміру податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючий орган був зобов'язаний за результатами проведеної камеральної чи документальної позапланової перевірки оформити її результати та прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження встановлених законодавством дій.

В свою чергу, наслідком встановлення фактів недостовірності поданих у декларації даних, суперечності визначення об'єкта оподаткування вимогам Податкового кодексу України не може бути відмова фіскального органу у розстроченні самостійного визначеного платником податку податкового зобов'язання.

На виконання вимог підпункту «д» пункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України позивач для розстрочення суми податкового зобов'язання подав до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містила фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов'язання.

Будь-яких інших додаткових вимог та передумов для розстрочення такого податкового зобов'язання, нарахованого на суму боргу, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, норма Податкового кодексу України, яка регулює цей порядок та процедуру, не містить.

А тому відмова Головного управління ДФС у Рівненській області у наданні дозволу на розстрочення податкового зобов'язання відповідно до підпункту «д» пункту 164.2.17 Податкового кодексу України з підстав, зазначених у листах №3783/10/17-00 від 07.05.2018 та №1478/ФОП/17-00-50-02 від 25.05.2018, є протиправною.

Посилання відповідача на той факт, що ОСОБА_1 всупереч поданій банком інформації про анульовану основну суму заборгованості боргу (кредиту) визначив суму податкового зобов'язання з суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, суд оцінює критично з огляду на те, що дана обставина не стосується предмету розгляду даної справи, в межах якої судом перевіряється правомірність, обгрунтованість відмови Головного управління ДФС в Рівненській області у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів.

Фізичні та юридичні особи вправі звернутись до податкового органу із заявою про надання їм розстрочення на сплату податкових зобов'язань, а податковий орган, у свою чергу, за результатом розгляду заяви приймає рішення про розстрочення або про відмову у розстроченні в межах своїх повноважень та норм податкового законодавства.

Як убачається із оскаржуваної відмови, податковий орган не знайшов підстав для надання позивачу розстрочення з мотивів не підтвердження останнім наявності об'єкту оподаткування та визначення податкового зобов'язання платником податків всупереч вимогам Податкового кодексу України. Тобто, відповідач, при з'ясуванні наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про розстрочення податкового зобов'язання, провів перевірку правильності визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 та фактично вирішив питання про розмір податкових зобов'язань позивача.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії фіскального органу щодо відмови у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів суперечать вимогам законодавства. В свою чергу, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної відмови в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовна вимога позивача про визнання протиправною відмови відповідача у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів за результатами річного декларування доходу, отриманого позивачем у вигляді додаткового блага за 2017 рік, яка міститься у листах №3783/10/17-00 від 07.05.2018 та №1478/ФОП/17-00-50-02 від 25.05.2018, є обгрунтованою та такою, яка підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розстрочення сплати податкового зобов'язання, визначеного самостійно позивачем до сплати у декларації за 2017 рік за наслідком прощення боргу (як додаткового блага) за кредитом на придбання єдиного житла заявника та членів його сім'ї, шляхом погашення таких податкових зобов'язань рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано про розстрочку податкових зобов'язань від 27.04.2018, то суд зазначає наступне.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, суд не може зобов'язувати фіскальний орган надати дозвіл на розстрочення сплати податкового зобов'язання, не може втручатися у дискреційні повноваження Головного управління ДФС в Рівненській області та перебирати на себе його функції.

Тому, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДФС в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, подану 27.04.2018, про розстрочку сплати податкового зобов'язання, визначеного у зв'язку із прощенням боргу за кредитом на придбання житла, з врахуванням висновків суду.

Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково, тому сплачена сума судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 22.05.2018 №26, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача в розмірі 352 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Рівненській області у наданні дозволу на розстрочення сплати податкових платежів за результатами річного декларування доходу, отриманого позивачем у вигляді додаткового блага за 2017 рік, яка міститься у листах №3783/10/17-00 від 07.05.2018 та №1478/ФОП/17-00-50-02 від 25.05.2018.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, подану 27.04.2018, про розстрочку сплати податкового зобов'язання, визначеного у зв'язку із прощенням боргу за кредитом на придбання житла, з врахуванням висновків суду.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління ДФС у Рівненській області надати дозвіл на розстрочення сплати податкового зобов'язання, визначеного самостійно до сплати у декларації за 2017 рік за наслідком прощення боргу (як додаткового блага) за кредитом на придбання єдиного житла заявника та членів його сім'ї, шляхом погашення таких податкових зобов'язань рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано про розстрочку податкових зобов'язань від 27.04.2018 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.