Рішення № 76471260, 13.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 1640/2745/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України /надалі - відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту 10 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №73 від 13 липня 2018 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", та зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року як інваліду ІІ групи з 16 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він в період з лютого 1986 року по листопад 1987 року проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії. При виконанні службового завдання у 1986 році він отримав осколкові поранення голови, спини, обох рук, ніг та контузію. 16 червня 2016 року йому вперше встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25 грудня 2013 року. За результатами розгляду його заяви та документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом № 73 від 13 липня 2018 року. Рішення обґрунтоване тим, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення. З вказаним рішенням комісії він не згодний, оскільки до заяви про отримання грошової допомоги ним додавалися всі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку №975, зокрема висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 905/Ж від 06 квітня 2016 року та висновок Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України № 2239 від 23 травня 2016 року /а.с. 6-13/.

Копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі від 14 серпня 2018 року відповідач отримав 20 серпня 2018 року /а.с. 45/, проте правом подання відзиву на позовну заяву не скористався та про причину неподання відзиву суд не повідомив.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, а згідно з частиною четвертою статті 159 цього Кодексу - неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи наведені норми, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи та неподання відповідачем відзиву на позов суд розцінює як визнання позову відповідачем.

Третя особа надала до суду пояснення щодо позову, в яких просила суд у задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з неподачею заявником документа, що свідчить про причини та обставини поранення /а.с. 34/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 02 лютого 1986 року по 04 листопада 1987 року перебував на військовій службі у період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан у складі в/ч 51931 /а.с. 41/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2239 від 23 травня 2016 року) зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1986 р.), кінцівок, тулуба колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, 1967 року народження, наслідком яких стали рубці шкіри, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи №905/Ж від 06 квітня 2016 року, та які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузії 1986 р.) у вигляді посттравматичної дисциркуляторної енцефалопатії 2-3 ст. прогресуючого кризового перебігу з двобічною пірамідною недостатністю, вираженими вестибуло- координаторними порушеннями, помірно вираженим мнестичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю, вираженим церебростенічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту (1986 р.) з лікворо-гіпертензивним синдромом, судинними кризами (1-2 р./тиждень), стійким цефалгічним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією 2-3 ст., з порушенням функції стато-кінетичної рівноваги. Хронічної сенсоневральної приглухуватості. ІХС: дифузного кардіосклерозу. СН 2А. Гіпертонічної хвороби 2 ст.", що підтверджується медичними документами, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с.38/.

16 червня 2016 року ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0554234 від 12 липня 2016 року /а.с. 37/.

04 липня 2018 року ОСОБА_1 підтверджено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0029154 від 04 липня 2018 року /а.с 22/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі № 816/313/18, яке набрало законної сили 07 травня 2018 року, зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2-ї групи з 16 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та направити на розгляд комісії Міністерства оборони України /а.с. 15-19/.

На виконання рішення суду Полтавський обласний військовий комісаріат надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги № 12/996 від 15 травня та документи, зазначені в пунктах 10 і 11 Порядку № 975 від 25 грудня 2013 року, а саме: копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №0554234 від 12 липня 2016 року; копію витягу з протоколу ЦВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію висновку судово-медичного експерта; копію тимчасового посвідчення; копію обліково-послужної картки; копію паспорта серії НОМЕР_2 від 25 жовтня 2012 року та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера /а.с.36/.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 73 від 13 липня 2018 року (пункт 10), рядовому в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року. У рішенні також зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №905/Ж від 06 квітня 2016 року та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №2239 від 23 травня 2016 року, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, які не подано на розгляд комісії /а.с. 42/.

Не погодившись з рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.

Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За визначенням частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України /частина дев'ята статті 16-3 вказаного Закону/.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /надалі - Порядок №975/.

Вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Зі змісту довідки МСЕК серії АВ № 0554234 від 12 липня 2016 року слідує, що позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок отримання ним поранення під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії, -16 червня 2016 року.

Таким чином, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - з 16 червня 2016 року .

З огляду на це, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74330093) та від 20 червня 2018 року у справі №806/750/16 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74870879).

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /у редакції, чинній на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності/ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у військовослужбовця виникає у разі настання інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від часу встановлення інвалідності.

За змістом пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /у редакції, чинній на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності/ у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи за пунктом 4 частини другої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 /у редакції, чинній на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності/ військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності /абзац 1/.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою) /абзац 2 /.

Зі змісту витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №73 від 13 липня 2018 року слідує, що підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 слугували висновки відповідача про те, що позивачем не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №905/Ж від 06 квітня 2016 року та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №2239 від 23 травня 2016 року, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Надаючи правову оцінку такій підставі для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом шостим пункту 11 Порядку № 975 /у редакції, чинній на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності/ до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

При цьому Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

В той же час відповідно до пункту 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 /надалі - Положення № 402/, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.

Підпунктом «г» пункту 21.5 вказаного Положення передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Згідно із пунктом 21.7 цього Положення постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) /пункт 21.8 Положення № 402/.

Проаналізувавши зазначені норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, суд дійшов висновку, що наведений у пункті 21.8 цього Положення перелік документів є примірним, а обставини отриманих позивачем травм (поранень, контузії) можуть бути підтверджені будь-якими документами, що міститимуть достовірні відомості.

У цій справі документом, який свідчить про причини та обставини травм (поранень, контузії), є висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 905/Ж від 06 квітня 2016 року, оскільки такий висновок містить вказівку на першопричину отриманих позивачем травм (поранень, контузії) /а.с. 39/.

На підставі вказаного висновку ЦВЛК складений протокол засідання по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2239 від 23 травня 2016 року, в якому зазначено, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, надані відповідачу разом із заявою копії висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 905/Ж від 06 квітня 2016 року, довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0554234 від 12 липня 2016 року та витягу з протоколу засідання Центральної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2239 від 23 травня 2016 року містять інформацію про наявність поранень та причину їх виникнення і наявність цих документів виключає можливість отримання позивачем відповідних поранень внаслідок вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Тож позивачем надано разом з заявою усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975.

У рішенні Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/313/18, яке набрало законної сили 07 травня 2018 року, також зазначалося про належність і достатність документів, поданих ОСОБА_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В своїй практиці Верховний Суд при застосуванні аналогічних правових норм неодноразово вказував на те, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, висновок Центральної військової-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв та довідка МСЕК є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання /постанови від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74330093); від 20 червня 2018 року у справі №806/750/16 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74870879); від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 75673655); від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 76035438)/.

Інших підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач в оскаржуваному рішенні не наводив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом № 73 від 13 липня 2018 року (пункт 10), є протиправним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, то суд вбачає за доцільне зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІ групи з 16 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення , контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, оформленого протоколом № 73 від 13 липня 2018 року (пункт 10).

Зобов'язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІ групи з 16 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк