Рішення № 76470896, 14.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2197/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1, (за ордером),

представника відповідача Тарановського Р.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 року № Ф-15766-17.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень порушив його права під прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 14 травня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документальні перевірки відносно позивача органами ДФС не проводились, фінасові санкції не накладались і заборгованості з їх сплати позивач немає, крім того починаючи з липня 2016 рок позивач систематично мав переплату з єдиного соціального внеску, яка станом на 31.12.2016 року складала 304, 48 грн., на 31.12.2016 року складала 1008, 48 гривень, на 31.01.2018 року складала 893,42 грн., а тому вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, щодо правомірністі оскаржуваного рішення зазначив, що відповідно даних з АІС «Податковий блок» загальна сума заборгованості ОСОБА_3 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування), станом на 31.01.2018 року становила 3370,948 грн. На підставі даної заборгованості позивачу була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 року №Ф-1566-17, а тому вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.

У судове засідання 06.09.2018 року сторони прибули, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення заперечував.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15766-17 від 12.02.2018 року, якою зобов'язано позивача сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3370, 94 грн. - недоїмка (а.с. 13).

Позивач не погодився з правомірністю зазначеної вимоги та оскаржив її в адміністративному порядку до ДФС України зазначивши про протиправність вказаної вимоги.

Однак, рішенням ДФС України №4793/М/99-99-11-02-02-25 від 03.04.2018 року скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15766-17 від 12.02.2018 року - без змін (а.с. 30), що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4, 5, 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідач з посиланням на дані ІС «Податковий блок», зазначив про наявну у позивача заборгованість по сплаті єдиного внеску, на підтвердження вказаних обставин до суду надано відомості особової картки платника податків ОСОБА_3 (а.с. 65-68), згідно якої загальна сума заборгованості ОСОБА_3 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування), станом на 31.01.2018 становить 3370,948 грн.

Суд критично оцінює твердження позивача та його представника щодо відсутності заборгованості зі сплати вказаного податку та наявності переплати у розмірі 893, 42 грн., оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними доказами. Суд вказує на те, що надані позивачем розрахунок переплати ЄСВ від 07 травня 2018 року (а.с. 11-12) за підписом представника позивача, а також платіжні доручення (а.с. 15-27, 33-45) не є належними доказами відсутності заборгованості у позивача по сплаті єдиного внеску.

В свою чергу, суд зазначає що предметом розгляду даної справи є правомірність винесення вимоги Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 року № Ф-15766-17, а не правомірність ведення обліку платника податків. Тобто, дослідженню в даному випадку підлягає саме наявність чи відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а не порядок та правомірність виникнення заборгованості у позивача, оскільки позивачем такі дії (бездіяльність) не оскаржується та у доводах позовної заяви не зазначається.

Враховуючи зазначене, а також встановлення судом наявної заборгованості у ОСОБА_3 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування), станом на 31.01.2018 у розмірі 3370,948 грн., суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 року № Ф-15766-17 на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, згідно вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач довів належними і допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та не доведеність позовних вимог позивача, відтак суд відмовляє у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 року № Ф-15766-17.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 року № Ф-15766-17 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено та підписано суддею 14.09.2018 року.

Суддя Корой С.М.

.