Рішення № 76470770, 13.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2018 року (17 год. 45 хв.)Справа № 316/864/18 ЗП/808/148/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 71503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Військової частини 3042 Національної гвардії України (місце знаходження: 71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 65, код ЄДРПОУ 08803684) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини 3042 Національної гвардії України (далі - відповідача), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.02.2018 по 04.04.2018 в сумі 24 388,00 грн.

визнати протиправною діяльність відповідача щодо утримання при звільненні позивача з військової служби суми податку з доходів фізичних осіб, з нарахованої компенсації за недоотримання речового майна, як компенсацію за не отримане речове забезпечення грошової компенсації замість належного речового майна

стягнути з відповідача на користь позивача 8 159,00 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб, з нарахованої компенсації за недоотримання речового майна, як компенсацію за не отримане речове забезпечення;

стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після надходження до військової частини 3042 наказу командувача НГУ від 02.02.2018 №13 (по особовому складу) про звільнення в запас позивача, наказом командира військової частини 3042 (по стройовій частині) від 21.02.2018 №37 позивача звільнено у запас за підпунктом «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), ч.8 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено із списків особового складу військової частини 3042 та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Енергодарського ОМВК Запорізької області. Крім того, при звільненні позивачу належало виплатити, серед іншого, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 45326,00грн. У даному ж випадку, наказ про виключено із списків особового складу військової частини 3042 та всіх видів забезпечення, а також виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виданий 21.02.2018, в той час як повний розрахунок відповідачем був здійснений лише 04.04.2018, при цьому утримано 8159,00 грн. (18 %) податку на доходи фізичних осіб. Позивач вважає, що відповідно до положень ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за період з дати звільнення по дату фактичного розрахунку. Застосуванню підлягають саме норми Кодексу законів про працю України, оскільки в тому випадку, коли спеціальне законодавство з питань проходження військової служби жодним чином не регулює питання відповідальності роботодавця при неналежному виконанні ним встановленого законом порядку та строків виплати належної грошової суми при звільненні військовослужбовця застосуванню підлягають норми загального трудового законодавства. Крім того, ПК України не містить вичерпного переліку сум допомог, компенсацій, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Тобто, така компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

Ухвалою суду від 16.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначене судове засідання на 13.08.2018.

01.08.2018 до суду надійшов відзив на позов (вх. № 24013), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що позивач (колишній військовослужбовець) посилається на норми загального трудового законодавства, однак на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Так, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення: у разі звільнення з військової служби, а не під час проходження військової служби. Крім того, відповідач законно утримує податок на доходи військовослужбовців із сум грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оскільки грошова компенсація вартості за неотримане речове майно, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. Підтвердженням вищезазначеного є листи ДФС України від 19.01.2018 № 235/5/99-13-02-03-16/ІПК, від 13.10.2017 № 2227/99-13-02-03-15/ІПК, від 02.08.2017 № 1455/6/99-99-13-02-03-16/ІПК та роз'яснення Державної служби України Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.04.2018 №11763/10/08-01-13-02-10. Розрахунок позивачу був здійснений відповідно до вимог Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ та наказу МВС України 04.07.2014 № 638, а не згідно Порядку № 100, на який посилається позивач. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обязі.

13.08.2018 судове засідання відкладено до 05.09.2018.

05.09.2018 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 27680) про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечує, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження

На підставі приписів частини 13 статті 10 та частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Наказом командувача Національної гвардії України від 02.02.2018 №13 (по особовому складу) капітана юстиції ОСОБА_1 звільнено в запас за підпунктом «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) ч.8 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Наказом командира військової частини 3042 НГУ (по стройовій частині) від 21.02.2018 №37 позивача було виключено із списків особового складу військової частини 3042 НГУ та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Енергодарського ОМВК Запорізької області. Крім того, наказано виплатити, серед іншого, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, відповідно довідки №1 від 21.02.2018 про вартість речового майна, що належить до видачі, в сумі 45326,08грн. (а.с.9).

Судом встановлено, що при звільнені позивачу належало до виплати відповідно до довідки № 1 про вартість речового майна, що належить до видачі капітану ОСОБА_1, сума компенсації за недоотримане речове майно у розмірі 45326,08 грн. (а.с.11-13).

Виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідач позивачу здійснив не 21.02.2018 - (день виключення зі списків), а 04.04.2018 (а.с.14,50).

Оскільки на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини, у зв'язку із його звільненням не виплачено позивачу суму нарахованої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а виплачено із значною затримкою та утримано податок на доходи фізичних осіб, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.031992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до Закону № 2232-XII, військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Згідно з ч. 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною 3 статті 24 Закону№ 2232-ХІІ визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 конкретизовані умови укладення контракту, порядок проходження служби та підстави її припинення (далі - Положення №1153), за змістом п. 242 якого, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (яка була чинна на час звільнення позивача) передбачено, що установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи). Виплата грошового забезпечення курсантам навчальних закладів Державної податкової служби здійснюється в порядку, що затверджується Державною податковою службою.

Згідно з нормами вищезазначених актів законодавства компенсація за не отримане речове майно, до грошового забезпечення військовослужбовця не входить.

На момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби, 21.02.2018, редакцією ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби Безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, яким визначено механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.

За змістом п. 2-5 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Як встановлено судом, позивач звільнений з військової служби 21.02.2018, проте розрахунок виплати суми компенсації за не отримане речове майно проведено після дати підписання наказу про виключення із списків особового складу частини, а саме 04.04.2018.

З матеріалів справи встановлено, листом від 21.02.2018 № 42/33-233 відповідач звернувся до головного розпорядника бюджетних коштів - Головного управління Національної гвардії України для проведення розрахунку, на що листом від 15.03.2018 № 27/33/2-300/43 Головним управлінням Національної гвардії України погоджені видатки на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Зазначений лист надійшов до відповідача 20.03.2018 (а.с.51-52).

Саме після надходження видатків була проведена виплата, оскільки Військова частина 3042 не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати при наявності відповідних кошторисних асигнувань.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідач при розрахунку стягнення суми податку, утриманого з суми компенсації замість не отриманого речового майна керувався роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України року та Державної фіскальної служби України, щодо оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців.

Відповідно до вказаних роз'яснень, статтею 165 Податкового кодексу України не передбачено звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошової компенсації, яка виплачується військовослужбовцям, що звільняються у запас або відставку за не отримане майно.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Водночас, згідно з п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Оскільки після звільнення в запас фізична особа - платник податку не виконує обов'язків несення служби, дохід у вигляді грошової компенсації за не отримане речове майно включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, як інші доходи та оподатковується на загальних підставах.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2014 року у справі № К/9991/31598/12, від 03 вересня 2015 року у справі № К/9991/75438/11.

Таким чином, дії відповідача шодо оподаткування податком на доходи та військовим збором суми грошової компенсації за неотримане речове майно є правомірними.

Позивач при розрахунку суми середнього заробітку, яку належить стягнути з відповідача у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнення посилається на приписи ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, однак суд не погоджується із таким твердження з огляду на наступне.

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Згідно із листом Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 №774/13/84-13 зазначено, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Так, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад ОВС тощо).

У даному випадку відносини між сторонами не є трудовими, а є відносинами між державою і громадянином України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Тому покликання позивача на ст. 116-117 КЗпП України, на переконання суду, є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні розрахунку з позивачем діяв відповідно до Закону № 2232-XII, та, оскільки компенсація за не отримане речове майно до грошового забезпечення військовослужбовця не входить, то, підстави для стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 71503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Військової частини 3042 Національної гвардії України (місце знаходження: 71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 65, код ЄДРПОУ 08803684) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.09.2018.

Суддя Ю.В. Калашник