Рішення № 76470723, 13.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 року м. Ужгород№ 807/670/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.

сторони у судове засідання не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (89443, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, буд. 13 А, код 40108997) про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України (далі - відповідач), яким просить стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу при звільненні з поліції в розмірі 37720,06 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз'яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, натомість, в матеріалах справи міститься заява від 11 вересня 2018 року про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відпустці.

Також з матеріалах справи міститься заява представника позивача від 13 вересня 2018 року про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки при розрахунку в день звільнення 31 березня 2018 року з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, зокрема, станом на 05 липня 2018 року відповідачем не виплачено одноразову грошову допомогу, що передбачена п. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 37720,06 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу при звільненні з поліції в розмірі 37720,06 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - з 01 квітня 2018 року по дату ухвалення судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач згідно з наказом Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України від 30 березня 2018 року № 24 о/с звільнений з 31 березня 2018 року зі служби в поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на ту обставину, що відповідачем не було проведено з ОСОБА_1 розрахунку у повному обсязі, а саме - не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, позивач 03 травня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно відповіді Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України « 349/43/26/01-2018 від 15 травня 2018 року правові підстави на отримання позивачем одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відсутні, оскільки, на думку відповідача, ОСОБА_1 не набув права на отримання пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначене право є однією із обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги.

Вважаючи, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку в день звільнення, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду із заявленими позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. б ч. 1 ст. 2-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом 4 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, суд приходить до переконання, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав. Тому ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності 10 років вислуги. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду № 804/1782/16 від 06 червня 2018 року та Верховного Суду України № 21-80а15 від 17 березня 2015 року.

Суд констатує, що питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон 580).

Приписами ст. 77 Закону 580 врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону 580 та Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року за № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Водночас, слід зазначити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, однак, такі врегульовані КЗпП України, в зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми трудового законодавства.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок 100), та згідно з п. 2 Порядку 100 - обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Тобто, виходячи з наведених вимог законодавства всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року та від 01 березня 2018 року у справах № 806/535/16 та № 806/1899/17.

З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби 31 березня 2018 року, то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з 01 квітня 2018 року по дату ухвалення судового рішення (за 166 днів затримки розрахунку).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доходи ОСОБА_1 № 44 від 26 червня 2018 року заробітна плата за два останні місяці, які передували звільненню позивача з органів поліції становить: за лютий 2018 року - 13272,74 грн., за березень 2018 року - 10777,16 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 567,07 грн.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 94133,62 грн. (166 днів * 567,07 грн.), яка підлягає до стягнення з Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення та слід стягнути з Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні з поліції в розмірі 37720,06 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 94133,62 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (89443, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, буд. 13 А, код 40108997) про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

2. Стягнути з Управління поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, буд. 13 А, код 40108997) на користь ОСОБА_1 (89443, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні з поліції в розмірі 37720,06 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять грн. 06 коп.) грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 94133,62 (дев'яносто чотири тисячі сто тридцять три грн. 62 коп.) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяД.В. Іванчулинець