Постанова № 76469862, 12.09.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/831/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 22-ц/789/774/18 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

та сторін -представника ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №599/2169/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5-представник ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року, ухваленого суддею Варневич Л.Б., у справі за позовом ОСОБА_3 до Почаївської міської ради, ОСОБА_5, інтереси якої представляє її законний представник - ОСОБА_1, третя особа - відділ Держгеокадастру в Кременецькому районі, про визнання нечинним рішення міської ради, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом ( уточнений під час розгляду справи) до Почаївської міської ради, ОСОБА_5, інтереси якої представляє її законний представник - ОСОБА_1, третя особа - відділ Держгеокадастру в Кременецькому районі про визнання незаконним і скасування рішення Почаївської міської ради №2149 від 27.03.2015 року в частині затвердження громадянину ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,1503 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_2 землі сільськогосподарського призначення та передачі вказаної земельної ділянки безоплатно. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 26.01.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ковтунович О. П. за реєстровим № 64 та припинити державну реєстрацію права власності земельної ділянки за ОСОБА_5 площею 0,1503 га. по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 621001561234. Зобов'язати законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 звільнити належну їй земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_3 та відновити її межі у відповідності до плану забудови та проведених обмірів, а саме: у верхній межі - 13.70 м., а в нижній межі - 13,93 м.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,10 га. та знаходиться в АДРЕСА_3 Кременецького району Тернопільської області. В її користуванні перебувають земельні ділянки за цією ж адресою загальною площею 0,23 га для обслуговування будинку та для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель померлих спадкодавців - ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Власником сусідньої земельної ділянки площею 0,1503 га по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 26.01.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Ковтунович О.П. Попереднім власником даної земельної ділянки був ОСОБА_10, якому рішенням Почаївської міської ради № 2149 від 27.03.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером НОМЕР_2.

Рішенням Почаївської міської ради № 866 від 19.10.2012 року ОСОБА_10 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,10 га із цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована в АДРЕСА_1.

Позивачка, маючи намір скористатися правом приватизації належної їй земельної ділянки, звернулася до спеціалізованого землевпорядного підприємства для виготовлення кадастрового плану та інших необхідних для приватизації земельної ділянки документів. Однак їй було відмовлено в зв'язку з накладанням сусідньої земельної ділянки на її і при цьому стало відомо, що ширина ділянки в верхній межі складає 12,55 м замість 13.7 м, що на 1,15 м. менше від площі, зазначеної у генеральному плані. При цьому основою для проведення обмірів її ділянки стали: план забудови земельної ділянки, старі кадастрові плани житлового будинку та земельної ділянки попередніх користувачів.

Вважає, що накладення земельної ділянки ОСОБА_10 із її та зменшення площі відбулося за рахунок неправомірної приватизації останнім земельної ділянки, що перебуває в її користуванні.

Рішенням Кременецького районного суду від 12 червня 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Почаївської міської ради №2149 від 27.03.2015 року в частині затвердження гр. ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (нa місцевості) на земельну ділянку площею 0,1503 гa для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_2 за кадастровим номером № НОМЕР_2 землі сільськогосподарського призначення.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 26.01.2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ковтунович Оксаною Петрівною за реєстровим № 64, та припинено державну реєстрацію права власності земельної ділянки за ОСОБА_5 площею 0,1503 га по АДРЕСА_2 Тернопільської області, кадастровий номер НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 621001561234.

Зобов'язано законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 звільнити належну ОСОБА_3 земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_3 та відновити її межі у відповідності до плану забудови та проведених обмірів, а саме: у верхній межі 13,70 м., а в нижній межі 12,3 м.

Стягнути з Почаївської міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не враховані всі письмові докази у їх сукупності, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд не вірно надав оцінку записам в земельно-кадастровій книзі № 3 м. Почаєва, оскільки оригіналу даної книги не було представлено в судовому засіданні для вивчення достовірності і правильності записів у ній. Висновки судом були зроблені на основі долучених до матеріалів справи копій земельно-кадастрової книги( ст. ст. 41, 44) з яких вбачається, що у даному документі були зроблені виправлення, а саме вписаний землекористувач ОСОБА_3 при відсутності інформації на підставі якого рішення вона є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2. Що ж стосується запису відносно ОСОБА_10, то у даній книзі під номером №3 внесений не відповідач, а інша особа - ОСОБА_10. За ОСОБА_6 не може рахуватися лише земельна ділянка 0,07 га, оскільки до матеріалів справи долучено копію рішення Почаївського виконавчого комітету про передачу йому в користування земельної ділянки розміром 0,10 га та копія генерального плану будинковолодіння - 0,2777 га.

Також, при винесенні рішення судом не враховано факт погодження меж земельної ділянки позивачкою з ОСОБА_10 при проведенні ним приватизації.

Рішення суду першої інстанції побудоване лише на генеральному плані, який був долучений позивачкою, інших належних правовстановлюючих документів на право користування чи власності земельними ділянками ОСОБА_3 суду не представлено.

Судом не витребувано у позивача рішення Почаївської міської ради на дозвіл щодо розроблення технічної документації для відновлення меж, на підставі якого ОСОБА_3 мала б право виготовляти кадастрові плани. Також не перевірено наявність рішення державного земельного кадастрового реєстратора про відмову у реєстрації земельної ділянки на підставі накладення земельної ділянки на іншу земельну ділянку.

При огляді планів, суд не звернув уваги, що плани бажаної приватизації не співпадають із генеральним планом ні по межах, ні по помірах, ні по конфігурації.

Одночасно судом першої інстанції не враховано, що земельна ділянка ОСОБА_3 межує із земельною ділянкою сусіда з іншої сторони, який не був включений до складу учасників процесу.

Порушення норм процесуального права полягає в тому, що у справі не було залучено службу у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації, так як відповідачка ОСОБА_5 є неповнолітньою, права якої рішенням суду порушуються.

Також судом порушено норму п.3 ст. 58 ЦПК України, якою ОСОБА_11 як представника Почаївської міської ради довіреністю від 8 червня 2018 року було допущено до справи на представлення їх інтересів в судових інстанціях, так як на момент подання даної довіреності у неї були відсутні трудові відносини із міською радою та договір про надання юридичних послуг. Тобто, Почаївську міську раду представляв неналежний представник, а тому при винесені рішення суд не мав права брати до уваги її пояснення.

Від ОСОБА_12 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила судове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що не погоджується із твердженням апелянта щодо того, що вона погодила межі земельних ділянок зі сторони ОСОБА_10 оскільки межові знаки, на спірній земельній ділянці площею 0,1503 га відсутні, а також їх наявність в натурі на місцевості не встановлювалася, а тому вона не могла знати про порушення її прав, які були виявлені пізніше. Погодження меж земельних ділянок між ними містить лише формальний характер і не дає можливості в повній мірі закріпити в натурі на місцевості їх межі. До вказаного акту не долучено жодного схематичного плану, який чітко визначає розміри обох земельних ділянок та усуває усі розбіжності.

Крім того, щодо залучення Служби у справах дітей Кременецької РДА то клопотання про їх залучення до суду не подавалося, а тому жодних порушень законодавства при вирішенні даного спору не має.

Інші доводи подані у відзиві базуються на змісті позовної заяви.

27 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив у якому зазначив, що ОСОБА_3 хибно посилається на норми законодавства не долучаючи дозволу місцевого органу самоврядування на виготовлення технічної документації чи рішення про передачу безоплатно у власність земельної ділянки. Також вона упускає норми Цивільного кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України які регулюють факт законного користування земельною ділянкою відповідачем. Упускається факт відносин врегульованих Законом України "Про державний земельний кадастр", однак саме цей Закон визначає розміщення земельних ділянок на земній корі.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_15. апеляційну скаргу не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зіславшись на доводи, викладені у відзиві.

В апеляційну інстанцію не з'явився представник Почаївської міської ради, який просить справу розглядати у їх відсутність і просять рішення суду залишити без зміни, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Третя особа відділ Держгеокадастру в Кременецькому районні належним чином повідомленні про день та час розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення, а тому у відповідності до вимог ст. 372 ч.2 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності Почаївської міської ради та відділу Держгеокадастру в Кременецькому районні.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка правомірно користується земельними ділянками площею 0,10 га на якій розташований житловий будинок та 0,23 гa для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_3 Кременецького району Тернопільської області за рахунок земель, якими користувались померлі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Ширина земельної ділянки ОСОБА_3 у верхній межі складає 12,55 м замість 13,70 м , що на 1,15 м. менше від площі, зазначеної у генеральному плані забудови м. Почаєва. Згідно генерального плану забудови земельної ділянки ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 ширина земельної ділянки у верхній частині складає 13 метрів, у нижній - 10,5 м. Згідно кадастрового плану ширина земельної ділянки ОСОБА_10 у верхній частині складає 14,33 м. Зменшення площі земельної ділянки позивачки відбулося за рахунок неправомірної приватизації земельної ділянки ОСОБА_10, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам матеріального права.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами.

ОСОБА_3 є власницею будинковолодіння по АДРЕСА_3: 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями успадкувала від ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.04.2011 року та 1/2 частину згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2013 року, що належала ОСОБА_9

З довідок за №2052, 2053, виданих виконавчим комітетом Почаївської міської ради 10.12.2015 року випливає, що ОСОБА_3 є спадкоємцем після померлої ОСОБА_8 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки розміром 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в АДРЕСА_3 і перебувала в користуванні та 1/2 частини житлового будинку, що по АДРЕСА_4 та земельної ділянки в розмірі 0.10 га для ведення особистого селянського господарства, яка перебувала в користуванні ОСОБА_9.(т.1,а.с.184,185).

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 безоплатно передано у власність земельну ділянку розміром 0,3566 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, з них: 0,10 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, 0,2566 га земельної ділянки для ведення особистого селянського фермерського господарства на підставі рішення Почаївської міської ради № 866 від 19.10.2012 року. (т. 1, а.с.141).Згідно частин 2, 4 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Складовою технічної документації із землеустрою є план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Статтею 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Рішенням Почаївської міської ради № 2149 від 27.03.2015 року ОСОБА_10 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність земельні ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за кадастровим номером НОМЕР_4 в АДРЕСА_2, НОМЕР_6 землі житлової та громадської забудови в межах населеного пункту та 0,1503 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 за кадастровим номером НОМЕР_2 землі сільськогосподарського призначення, 0,1063 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 за кадастровим номером НОМЕР_5 землі сільськогосподарського призначення. (т.1, а.с.142).

26.01.2016 року ОСОБА_10 переоформив земельну ділянку по АДРЕСА_1 на свою внучку ОСОБА_5, що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Ковтунович О.П.

З відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 621011161234 випливає, що власником земельних ділянок розмірами 0,1 та 0,1503 га в АДРЕСА_1 є ОСОБА_5.(т.1,а.с.139-140, 180-183).

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно вимог пункту «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

З витягу з земельно-кадастрової книги № 3 вбачається, що ОСОБА_9 (спадкодавця ОСОБА_3.) рахувалося 0,10 га присадибної земельної ділянки та земельної ділянки розміром 0,15 га для ведення особистого селянського господарства; за ОСОБА_3 рахується земельна ділянка розміром 0,1507 га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки № НОМЕР_2 ОСОБА_13 ширина земельної ділянки у верхній межі складає 14,33 м.

Згідно генерального плану забудови земельної ділянки в АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_14.) від 23.05.1981 року загальна площа земельної ділянки складає 2174 м2., де ширина у верхній частині складає 13,7 м. (а.с.12 т. 1)

Із проектів ( не підписані та не затверджені у встановленому законом порядку, що не заперечується її представником) кадастрових планів земельної ділянки ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) площа земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства складає 0,1507 м2 із шириною у верхній частині складає 13,93 м. (т.1, а.с15,17).

З акту встановлення (відновлення) і погодження меж земельної ділянки в натурі, закріплення їх межовими знаками та переданими на зберігання землекористувачу від 12.12.2012 року слідує, що ОСОБА_10 суміжними землекористувачами погоджено межі його земельної ділянки, в тому числі з сусідом ОСОБА_3 Претензій щодо пошкодження межових знаків і захоплення її земельної ділянки зі сторони ОСОБА_10 на той період не було, що визнається її представником в судовому засіданні.(т.1, а.с.23).

З акту 2011 року встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі в АДРЕСА_2, НОМЕР_7 на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області за ОСОБА_3 закріплено межовими знаками в кількості 10 штук та передано на зберігання. Встановлення межових знаків погоджено із сусідом ОСОБА_10 Претензій щодо встановлення меж не заявлено.(т.1,а.с.18).

Бажаючи скористатися правом приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 звернулася до спеціалізованого землевпорядного підприємства для виготовлення кадастрового плану та інших документів необхідних для приватизації земельної ділянки. Проте, при проведені обмірів виявилося, що ширина ділянки у верхній межі складає 12.55 м, що на 1,15 м менше, від площі зазначеної у генеральному плані.

З відповіді за № 757 Почаївської міської ради від 11.11.2015 року за результатами перевірки по заяві ОСОБА_3 проведено комісійне обстеження земельної ділянки в м. Почаєві по АДРЕСА_3. В ході обстеження встановлено, що при здійсненні геодезичних промірів земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_3 за наявними межовими ознаками накладається на земельну ділянку ОСОБА_10 В генеральному плані ширина земельної ділянки ОСОБА_3 у місці фактичної накладки, повинна становити 13,93 м. За здійсненими обмірами комісії ширина земельної ділянки до сусіднього землекористувача ОСОБА_10, становить 12,55 м. В ході перемовин обидві сторони домовились про мирне врегулювання даної ситуації шляхом встановлення межі по фактичних наявних ознаках, а саме стежці, що розділяє їхні земельні ділянки. Таким чином було встановлено межовий знак, місце розміщення якого погоджувалось з обох сторін.(т.1,а.с.21).

Отже, з даної відповіді випливає, що сторони добровільно встановили межові знаки між їхніми земельними ділянками.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Також, згідно п.7 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» визначено: у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

До матеріалів справи позивачкою не долучено жодних правовстановлюючих документів на право користування чи передання у власність, а саме рішень: Почаївської міської ради щодо передачі в користування ОСОБА_3 земельних ділянок після оформлення права власності на будинок та про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), крім генерального плану на загальну площу 0,2174 га, що її представником не заперечувалось.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (висновок експертизи чи рішення державного земельного кадастрового реєстратора про відмову у реєстрації земельної ділянки на підставі накладення земельної ділянки на іншу земельну ділянку) щодо розміру, площі та конфігурації накладення іншої земельної ділянки на її земельну ділянку.

Згідно статті 2 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відповідно до п. 1. ст. 9 Закону України «Про державний земельний кадастр»: внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тобто, внесення даних про земельні ділянки виключна компетенція державного кадастрового реєстратора центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Дані про земельні ділянки вносяться на підставі вичерпного переліку зазначеного ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до п.п.4 п.6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З даних норм права випливає, що лише державний кадастровий реєстратор може встановити чи вірно визначено накладення однієї земельної ділянки на іншу про, що вказує у відмові на реєстрацію.

Однак, в матеріалах справи дані про земельну ділянку ОСОБА_3 щодо внесення в публічну кадастрову карту відсутні, що не заперечується представником позивачки.

В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що накладення земельної ділянки ОСОБА_10 на належну земельну ділянку позивачки відбулося у результаті неправомірної приватизації земельної ділянки, оскільки остання погодила межі земельної ділянки та претензій не висловлювала, що підтверджується актом встановлення (відновлення) і погодження меж земельної ділянки в натурі, закріплені межовими знаками та переданими на зберігання землекористувачу від 12.12.2012 року ОСОБА_10 Однак, колегія судів не погоджується із даною мотивацією, оскільки не враховано норми ст. 2, 9, 15, 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" та долучені до матеріалів справи: у генеральному плані вказано розмір земельної ділянки під "городом" -0,0863 га, а в кадастровому плані під особисте селянське господарство - 0,1507 га.

Пункт 2 Постанова пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" вказує, що рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для справи.

Як вбачається із позовної заяви та мотивувальної частини рішення відсутні мотиви, підстави та обставини щодо визнання судом договору дарування від 26.01.2016 року спірної земельної ділянки недійсним.

Розглядаючи спір по суті, суд порушив норму ст. 168 ЦПК України (редакція 2004 р.), не залучивши до справи службу дітей Кременецької РДА.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи та вислухавши пояснення учасників процесу, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 інтереси яких представляє ОСОБА_2 слід задовольнити, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року - скасувати і ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_3 до Почаївської міської ради, ОСОБА_5, інтереси якої представляє її законний представник - ОСОБА_1, третя особа - відділ Держгеокадастру в Кременецькому районі, про визнання нечинним рішення міської ради, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою відмовити, оскільки позивачкою не представлено доказів щодо порушення її прав на користування земельною ділянкою зі сторони відповідача.

Відповідно до ч.1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

В зв'язку з цим, судові витрати в розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 80 копійок, сплачені за подання апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 35, 141, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2- задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_3 до Почаївської міської ради, ОСОБА_5, інтереси якої представляє її законний представник - ОСОБА_1, третя особа - відділ Держгеокадастру в Кременецькому районі, про визнання нечинним рішення міської ради, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (прож. АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_8) 826 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

Н.М. Храпак