Рішення № 76469361, 14.09.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/777/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Губіш О.А.

при секретарі - Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої окрім іншого, входить будинковолодіння АДРЕСА_1. Поряд з тим зазначила, що на спадщину після смерті матері вона претендує як спадкоємець за заповітом, оскільки ще за життя остання зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого усе своє майно заповіла їй.

Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, свої спадкові права оформити не може. А тому, просила суд визнати за нею право власності на будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2.

В судове засідання сторони не з»явилися. Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутності, при цьому зазначила, що позов підтримує.

Від представника Борщівської міської ради Міськи І.В. до суду надійшла заява, у якій просив справу слухати у його відсутності, позов визнає.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 року в АДРЕСА_1 помер батько позивача ОСОБА_4, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, повторно виданого 19 серпня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_2 прийняла спадщину, оскільки проживала разом з ним на день смерті, однак спадкових прав на себе не оформила. Наведене підтверджується довідкою Борщівської міської ради №223 від 10.07.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року в АДРЕСА_1 померла мати позивача ОСОБА_2, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 16 серпня 2010 року Верхняківською сільською радою Борщівського району Тернопільської області.

Поряд з тим, встановлено, що за життя померла ОСОБА_2 зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого, належний їй житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 та все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1.

Зазначене сторонами не оспорювалось, крім того, стверджено заповітом від 17 березня 2008 року, посвідченого секретарем Верхняківської сільської ради Борщівського району, зареєстрованого в реєстрі за № 62.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого входить будинковолодіння АДРЕСА_1, яку позивач прийняла, подавши відповідну заяву до Борщівської державної нотаріальної контори у визначений законом шестимісячний строк, а 22 червня 2018 року звернулася по питанню оформлення спадщини, а саме щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння належного матері, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. Наведене підтверджується інформацією Борщівської державної нотаріальної контори №555/02-14 від 22.06.2018 року, матеріалами спадкової справи №64/2011 відкритої щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2.

Поряд з тим, встановлено, що спірне будинковолодіння АДРЕСА_1, відносилося до колгоспного двору, і станом на 15 квітня 1991 року (тобто на момент набрання законної сили Законом України "Про власність") померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, були його членами, головою двору був ОСОБА_4, що стверджено копіями погосподарських книг Верхняківської сільської ради за 1986-1990 рр., 1991 - 1995 рр. на ім»я ОСОБА_4.

Відповідно до норм статтей 120, 123 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності, розмір долі члена двору встановлювався виходячи з рівності долей всіх членів двору.

Відповідно до п.6 а) постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

А отже, померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на відповідній правовій основі за життя набули право, кожен зокрема, на 1/2 частину будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1. Однак, у визначеному законом порядку померлі не оформили своє право власності на належну їм частину будинковолодіння. Окрім того встановлено, що після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_2, яка прийняла спадщину, фактично набула право власності на ціле спірне будинковолодіння.

Згідно виписки з рішення 8 сесії 23 скликання Верхняківської сільської ради Борщівського району Тернопільської області №37 від 10.09.1999 року, померлій ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0, 30 га, в тому числі 0, 25 га для обслуговування житлового будинку та 0, 05 га для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що окрім позивача, інші особи щодо своїх прав на майно померлої не заявляли. Наведене підтверджується Борщівської державної нотаріальної контори №555/02-14 від 22.06.2018 року, матеріалами спадкової справи №64/2011 відкритої щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд від 13 березня 2018 року, виготовленого СПД ФОП ОСОБА_5, інвентаризаційна вартість будинковолодіння № АДРЕСА_1 становить 42207 грн.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем заперечень щодо задоволення позову надано не було, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підставними, грунтуються на вимогах закону, а тому, підлягають задоволенню в повному об'ємі.

На підставі ст.ст. 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, по АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в АДРЕСА_1.

Судові витрати по справі покласти на сторони, в межах, в яких вони їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Апеляційного суду Тернопільської області через Борщівський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча: