Рішення № 76468999, 07.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.09.2018

Справа № 334/8898/16-а

Провадження № 2-а/334/22/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Ісакова Д.О., при секретарі: Петракей Р.С., розглянувши в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжяпризначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни з врахуванням ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення 22 червня 2016 року, посилаючись на те, що до червня 1995 року позивач проживала в АДРЕСА_1, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України. 22.06.2016 її представник ОСОБА_3 звернувся до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжяіз заявою про призначення їй пенсії за віком. Рішенням №30 засідання робочої групи з вирішення спірних питань щодо застосування норм пенсійного законодавства Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя 30.06.2016 в призначенні їй пенсій згідно п.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було відмовлено з тих підстав, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто, або законним представником; особа повинна пред'явити паспорт, або інший документ, що засвідчує місце проживання (реєстрації); відсутня угода між урядами України та Ізраїлю.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, надавши суду заяви про слухання справи за їхньої відсутності, на задоволені позову наполягають.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, надав письмові заперечення, відповідно до яких позивачу було правомірно відмовлено в призначенні пенсії, так як він повинен звертатись за місцем свого проживання (реєстрації) і пред'явити паспорт громадянина України, а не паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що на їх погляд не є належним документом. Також представником відповідача зазначено, що позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю та на день подання заяви (через представника) про призначення пенсії за віком знаходяться на території іншої держави, а отже не виконуються умови по.1.1 та 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, а саме представник звернувся із заявою про призначення пенсії позивачам до органу не за місцем проживання (реєстрації). Відповідно до підпункту 7 п.4 Положення «Про пенсійний фонд України» від 06.04.2011 №384/2011, затвердженого Указом Президента України, передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань вживає відповідно до законодавства та міжнародних договорів України заходів до переказування пенсій громадянам, які вихали на постійне проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні. Зазначає, що на теперішній час відсутня угода щодо пенсійного забезпечення громадян між

Урядами України та Ізраїлю, у зв'язку з чим просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, враховуючи доводи позивача та його представника, що викладені в позовній заяві та відповідача, що викладені в запереченні на позов, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

До червня 1995 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала в Ленінському районі м. Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

22.06.2016 року представник позивача - ОСОБА_3 особисто звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано всі необхідні та достатні документи для призначення пенсій за віком, а саме паспорт, що підтверджує вік та трудову книжку, що підтверджує страховий стаж.

Рішенням засідання робочої групи Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя №30, від 30.06.2016 року в призначенні пенсії відмовлено. В обґрунтування відмови зазначено, що ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та на теперішній час відсутня угода щодо пенсійного забезпечення між Урядами Ізраїлю та України.

Рішення засідання робочої групи Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя №30, від 30.06.2016 року про відмову в призначені пенсії за віком є протиправним, оскільки позивачем відповідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, надані всі необхідні документи, які підтверджують її право на отримання пенсії за віком.

Так, ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів за догляду за непрацездатними.

Згідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено

міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється.

Дана норма, не стосується даного спору, оскільки регулює питання припинення виплати пенсії, яка вже була призначена.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №25-рп/2009 від 07.10.09 р. положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та згідно з його п.2 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно рішення Конституційного Суду України право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в У країні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

З додержанням вимог вищезазначеної норми, через представника ОСОБА_3, який діє на підставі виданої йому нотаріально посвідченої довіреності, була подана 22.06.2016 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя заява про призначення пенсій за віком та необхідні документи.

У зв'язку з тим, що позивач в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії звернулася за призначенням пенсії, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, згідно поданої заяви від 22.06.2016 року.

Оцінюючи письмові заперечення відповідача проти позову, суд вважає їх необґрунтованими і такими, що суперечать діючому законодавству України.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст.8,19,22,24,46 Конституції України, ст.2 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.4,7,44,49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2,5,121,122,139,159,162,163,241,243-245,257,295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1, з врахуванням заробітної плати та застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру, Дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України, починаючи з дати звернення - 22.06.2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: Ісаков Д. О.