Постанова № 76468796, 13.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27440/17

Провадження № 22-ц/772/1599/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуСправа № 127/27440/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.

секретар : Богацька О.М.

за участі : представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №2 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 127/27440/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Сорочинська Ірина Георгіївна, про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Венгрин О.О., о 12.59 год., повний текст судового рішення складено 01.06.2018 року, -

В с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулась у Вінницький міський суд Вінницької області з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 23.11.1999 року між нею та ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб та в книзі реєстрації актів громадського стану зроблено запис за №2751, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 23.11.1999 року серія НОМЕР_1.

Позивач та ОСОБА_8 постійно проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та постійно проживали в АДРЕСА_1. За вказаною адресою ОСОБА_3 зареєструвала місце свого проживання лише 2014 року.

Зазначена вище квартира належала ОСОБА_8 на праві приватної власності набутої в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду.

ІНФОРМАЦІЯ_4 р. помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина на майно: АДРЕСА_1.

Крім ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги за законом є син ОСОБА_8- ОСОБА_5.

Після відкриття спадщини, останній звернувся із заявою до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Сорочинської Ірини Гергіївни про видачу свідоцтва на спадщину за законом.

Після того, як ОСОБА_3 стало відомо, що ОСОБА_5 бажає вступити у спадщину, позивач звернулась до приватного нотаріуса Сорочинської І.Г., яка не пояснивши всі наслідки та юридичні аспекти, надрукувала власноручно текст заяви про вступ у спадщину за законом, дала на підпис ОСОБА_3, яку остання і підписала.

Згодом, ОСОБА_3 було знайдено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_8 все своє майно та майно, що знаходиться в квартирі заповів своїй дружині ОСОБА_3. Про наявність даного заповіту позивач дізналась лише після того, як підписала заяву про прийняття спадщини за законом у нотаріуса.

Крім того, приватний нотаріус Сорочинська І.Г. повідомила ОСОБА_3, що вказаний заповіт було складено з порушенням чинного законодавства та його не було зареєстровано, а тому він не несе за собою будь-яких юридичних наслідків.

ОСОБА_3 також зазначає, що з 1990 року, ОСОБА_8 хворів і потребував постійного догляду та лікування. Відповідач ОСОБА_5 не відвідував батька ОСОБА_8, матеріальної допомоги не надавав та не цікавився його здоров'ям. Позивач самостійно утримувала та доглядала ОСОБА_8, займалась організацією його поховання.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 ухилявся від надання допомоги своєму батьку, який внаслідок хвороби та віку перебував у безпорадному стані, просила усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено, вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку, як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Просить суд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

На апеляційну скаргу від ОСОБА_5 надійшов відзив, в якому він просить залишити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2018 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, справа підлягає апеляційному розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.====

Згідно частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції даним вимогам відповідає у повному обсязі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За нормою ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході розгляду справи встановлено наступні обставини.

23.11.1999 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.(а.с. 8 т.1) Сім"я проживала в АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.12.2004 р., зареєстрованого 22.02.2005 р. КП ВООБТІ, реєстр № 1360/68811. (а.с. 21 т.1)

ІНФОРМАЦІЯ_4 р. ОСОБА_8 помер. (а.с.148 т.1)

На а.с.143-166 т.1 - копія спадкової справи №5/2017, яка була заведена після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р., актовий запис № 308.

Відповідно до даної спадкової справи, 06.07.2017 р. відповідач ОСОБА_5 подав приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Сорочинській І.Г. заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 (а.с.145 т.1), а 12.07.2017 р. ОСОБА_3 також подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_8 (а.с.153 т.1)

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Сорочинської І.Г. від 20.12.2017 року №02-31/191 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\2 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті його батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, через те, що спадкоємець не надав документів, які б посвідчували право власності спадкодавця на спадкове майно. (а.с. 166 т.1).

Усунення від права на спадкування регламентоване ст. 1224 ЦК України, якою суд і керувався при вирішенні заявленого позову.

Так, ч.5 ст. 1224 ЦК України говорить, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкоємцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Саме на підстави, визначені ч.5 ст. 1224 ЦК України, посилалася позивачка у своєму позові, зазначаючи, що відповідач ОСОБА_5 не приймав участі у догляді за хворим батьком, не відвідував його, матеріально не утримував та не вчиняв жодних інших дій щодо утримання та надання будь якої допомоги батькові, який потребував такої допомоги з огляду на хворобу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України, не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та роз'яснень вказаного Пленуму Верховного Суду України випливає, що суд, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги та можливість надавати таку допомогу, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

З цих же правових норм слідує і те, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Доведення вказаних обставин згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України покладається на позивача.

При цьому, судом першої інстанції вірно було встановлено, що згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №990 від 28.02.2018 року ОСОБА_8 отримував пенсію за вислугу років. З грудня 2014 року по січень 2017 року отримував 2415,69 грн. пенсії щомісячно (а.с.177-180 т.1).

Пенсія позивача ОСОБА_3 складала з травня 2014 року по серпень 2015 року - 1239,21 грн., з вересня 2015 року по квітень 2016 року - 1364,21 грн., з травня 2016 року по листопад 2016 року - 1420,69 грн., з грудня 2016 року по лютий 2017 року - 1537 грн. 69 коп. (а.с. 204-208 т.1).

Враховуючи зазначене, та беручи до уваги доходи відповідача ОСОБА_5, що складають, в середньому у розмірі 6000 грн. в квартал ( за три місяці), судом першої інстанції було вірно не взято до уваги посилання позивача на те, що відповідач не брав участі у матеріальному утриманні батька, оскільки він її фактично не потребував у зв'язку з високою пенсією військовослужбовця. Це підтверджується і показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 які зазначали, що ОСОБА_8 з дружиною були забезпечені та не бідували.

Щодо безпорадного стану, то обставини вказані ОСОБА_3 у позовній заяві спростовуються показами свідків та письмовими доказами. Жоден з допитаних свідків не вказав на те, що ОСОБА_8 перебував у безпорадному стані. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, що є колишніми співробітниками позивача, повідомили суду, що про стан здоров'я ОСОБА_8 вони знають з її слів. Всі допитані в судовому засіданні свідки повідомили, що ОСОБА_8 хворів на онкозахворювання та мав протез у нозі, у зв'язку з чим він ходив по квартирі з паличкою, а потім з ходунками.

Ці покази спростовують твердження позивача ОСОБА_3 про безпорадній стан ОСОБА_8

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15 січня 2016 року відповідач з батьком забирали вітальну листівку з нагоди 70-річчя від дня народження в Асоціації ветеранів МВС України (а.с. 233 т.1).

Також встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово телефонував ОСОБА_8 на його мобільний та стаціонарний телефони (а.с. 2-43, 44-60, 69-73 т.2).

Судом вірно не було взято до уваги наданий позивачем Акт від 18.07.2017 року, складений комісією в складі майстра МКП «ЖЕК №15» ОСОБА_20 та юриста Уманець О.Ю., згідно яким на час смерті ОСОБА_8 його син - ОСОБА_5, зі слів сусідів не доглядав за ОСОБА_8, оскільки зазначений Акт спростовується вищевказаними доказами.

Свідчення про те, що син ОСОБА_5 не провідував батька, участі в житті покійного у похованні батька не приймав, підтверджують сусіди, які проживають в АДРЕСА_2 ОСОБА_19, ОСОБА_11 та ОСОБА_18, оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_18

Всі ці докази судом були враховані при ухваленні оскаржуваного рішення і суд прийшов до правильного та підставного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_8 перебував у безпорадному стані і що відповідач ОСОБА_5 ухилявся від надання допомоги батькові, як особі, яка перебувала у безпорадному стані.

Надані позивачем медичні документи щодо стану здоров'я покійного ОСОБА_8, вивчені судом і враховані при ухваленні рішення, проте вони не спростовують зазначеного висновку суду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки показам свідків, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду зазначено яких саме було допитано свідків та які факти вони підтвердили.

Посилання апелянта на невірну оцінку судом першої інстанції доказів та показів свідків є недоведеним, оскільки судом було дано оцінку усім доказам, що надавалися позивачем і ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта з їх оцінкою.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 також посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою заповіт від 10 липня 1990 року, відповідно до якого ОСОБА_8 бажав залишити усе своє майно своїй дружині ОСОБА_3 Однак, такі обставини знаходяться поза межами предмету доказування, тому суд не бере їх до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті рішення суду.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, норм ст. ст. 133, 141, 137 ЦПК України, підлягає до задоволення, заявлене в судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про розподіл судових витрат з позивача - ОСОБА_3 - витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн. ( а/с 151-155).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст Постанови складено 14 вересня 2018 року.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук