Рішення № 76468612, 30.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 серпня 2018 р. Справа № 802/1462/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Довбенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходив службу в органах національної поліції. Наказом ГУ НП у Вінницькій області №550 від 13.04.2018 року щодо позивача призначено службове розслідування по факту вчинення дисциплінарного проступку, якого допустився під час проведення тематичного заняття у Рубанській ЗОШ Немирівського району Вінницької області. За результатами службового розслідування складено та затверджено висновок та на підставі наказу ГУ НП у Вінницькій області №73 о/с від 02.05.2018 позивача звільнено зі служби в поліції. Позивач не погоджуючись із рішеннями відповідача звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

13.06.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач зазначає, що при прийнятті рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення за результатами реалізації якого останнього звільнено із служби, ГУ НП у Вінницькій області діяло обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України. За наведеного, підстави для скасування наказів ГУ НП у Вінницькій області №615 від 19.07.2018 року та №73 о/с від 02.05.2018 року - відсутні.

В ході підготовчого провадження судом розглянуто клопотання позивача щодо поважності причин пропуску строків з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу №615 від 19.04.2018 року.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу №615 від 19.04.2018 року та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу №615 від 19.04.2018 року.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

При цьому, сторона позивача наполягала, що спірні накази, висновки службової перевірки не містять мотивування в частині та з їх змісту не вбачається у чому полягала неможливість застосування до позивача менш суворих заходів, а також відхилення попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Представник відповідача позов не визнав з підстав наведених у відзиві та просив в його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні в якості свідка допитано інспектора взводу №3 роти поліції особливого призначення ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 Свідок зазначив, що 12.04.2018 приблизно об 11:00 командир підрозділу РПОП полковник поліції Стаховський A.B. викликав його та ОСОБА_1 для проведення інструктажу у зв'язку з дорученням, яке надійшло на виконання РПОП. Провівши інструктаж їх відпустили по робочих місцях. 13.04.2018 о 08:00 він разом з ОСОБА_1 прибув до підрозділу. В присутності відповідального по підрозділу пройшли інструктаж і відповідно до вимог пункту 5.5 наказу МВС України від 27.03.2008 №141 «Про забезпечення контролю за обліком, збереженням, видачею й прийманням зброї, боєприпасів і спеціальних засобів у чергових частинах органів внутрішніх справ України», отримали табельну вогнепальну зброю з набоями для перевезення та охорони супроводження озброєння, відповідно наказу РПОП ГУ НП № 27 від 12.04.2018 підпункту 1.1 «Отримати в ЧЧ РПОП ГУ НП у Вінницькій області для демонстрації в навчальному закладі вогнепальну зброю. Після проведення інструктажу поліцейські РПОП взяли зброю та направилися до службового автомобіля марки «ВАЗ- 2107» з двома поліцейськими ювенальної превенції УПД ГУНП у Вінницькій області, які мали проводити заняття для дітей. По закінченню занять учні почали задавати капітану поліції ОСОБА_1 різні запитання по зброї та по захисту від неї. Після чого учні попросили продемонструвати прийоми самооборони. Так, він зробив кілька кроків до ОСОБА_1, щоб з імітувати напад та зупинився для подальшого виконання прийому збоку ОСОБА_1 Під час його наближення, ОСОБА_1 виконуючи самостраховку падінням на спину, автоматично дістав зброю з кобури і випадково здійснив постріл в сторону його силуету. Потім почув звук вистрілу і зрозумів, що його поранено. Після чого присутні поліцейські вивели дітей з класу та почали надавати йому медичну допомогу. Його було доставлено до лікарні для подальшого надання медичної допомоги. Куля, яка завдала йому поранення пройшла по дотичній та спричинила ушкодження лише передньої черевної стінки, без створення загрози життю особи. Крім того, зауважив, що в діях ОСОБА_1 не було жодного негативного умислу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, заслухавши покази свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 2003 року по 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ.

07.11.2015 року, на підставі поданої позивачем заяви про бажання проходити службу в органах поліції, Наказом начальника Головного Управління національної поліції у Вінницькій області № 2 о/с «щодо особового складу» ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області, таким чином прийнято до лав національної поліції.

Після скорочення чисельності та штату працівників, наказом ГУНП у Вінницькій області № 252 о/с від 09.12.2016 року ОСОБА_1 перепризначено на посаду старшого інспектора групи кадрового забезпечення роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області.

13.04.2018 року ОСОБА_1, поліцейського роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 та інших працівників поліції було відряджено для проведення тематичних занять в навчальних закладах Немирівського району Вінницької області відповідно до доручення начальника ГУНП у Вінницькій області № 1078/01/20-2018 від 28.03.2018 року «Про проведення заходів загальної та індивідуальної профілактики з неповнолітніми».

Так, учням Рубанської ЗОШ Немирівського району Вінницької області було продемонстровано прийоми рукопашного бою, зокрема захист від злочинця з холодною зброєю та його подальше затримання.

В ході виконання прийому, старший лейтенант поліції ОСОБА_5, який виконував роль злочинця з ножем у руках, наближався до ОСОБА_1 із умовної відстані. Позивач, виконуючи самостраховку, падаючи на спину, автоматично дістав з кобури пістолет та здійснив випадковий постріл в бік силуету нападника.

Одразу після цього випадку працівники поліції організували евакуацію цивільних осіб з приміщення, а старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 доставили в лікарню для надання медичної допомоги.

Наказом ГУ НП у Вінницькій області №550 від 13.04.2018 року призначено службове розслідування щодо факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягав у недотриманні правил поводження з вогнепальною зброєю, що призвело до вогнепального поранення інспектора взводу №3 роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5

За результатами службового розслідування, 19.04.2018 року складено та затверджено висновок, відповідно до п. 2 якого зазначено: «За порушення службової дисципліни, вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 8 розділу IV Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 26.01.2016 року №50, п.п. 1, 3, 5 п. 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 року №70, що призвело до заподіяння вогнепального поранення інспектора взводу №3 роти особливого призначення ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5, створило загрозу життю і здоров'ю інших поліцейських, школярів та вчителів Рубанської ЗОШ, старшого інспектора групи кадрового забезпечення роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП у Вінницькій області №615 від 19.04.2018 року за порушення службової дисципліни до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП у Вінницькій області №73 о/с від 02.05.2018 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.

Позивач вважаючи, що його звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області є протиправним та з метою його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний:

· неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

· професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

· інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно п. 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Як зазначалось вище, позивача було звільнено на підставі п.6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Так, відповідно до п. 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

В п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Отже, з огляду на викладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України від 22.02.06р. №3460-IV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ».

Цей Статут, відповідно до його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до положень ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Статуту. Так, відповідно до абз.1 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області №615 від 19.04.2018 року позивача звільнено зі служби в поліції за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», функціональних обов'язків.

Як встановлено судом із наказу про звільнення, порушення вказаних нормативних актів та функціональних обов'язків виразились у недотриманні заходів безпеки при поводженні зі зброєю, що призвело до заподіяння вогнепального поранення інспектора взводу № 3 роти поліції особливого призначення ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наведені у статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим серед яких є звільнення з органів внутрішніх справ.

З огляду на викладене звільнення зі служби з поліції є крайнім заходом відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи національної поліції дисциплінарних стягнень аж до звільнення повинно бути мотивованим.

Як зазначено вище, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

У постановах Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року (справа №813/4104/14), від 15 грудня 2015 року (справа №21-3844а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій за несення служби в зоні проведення АТО з грудня 2014 року по січень 2015 року. Відповідно до висновків службового розслідування вказано, що позивач користується авторитетом серед колег та керівного складу підрозділу, за своїми діловими та особистісними якостями був зарахований в резерв кандидатів на посади з більшим обсягом роботи, у тому числі на керівні посади. За проходження служби заохочувався 10 разів. За результатами останнього психодіагностичного вивчення виявлено практичність і тверезість суджень, раціоналізм, тенденцію до системного підходу при вирішенні проблем. Опора на накопичений досвід, орієнтація на власну думку. Зрілість життєвої платформи. Комунікабельний, легко налагоджує контакт з оточуючими. Надає перевагу роботі в колективі. Під час проходження щорічного періодичного психіатричного огляду протипоказань до виконання службових обов'язків на час огляду не виявлено.

Крім того, згідно службової характеристики від 16.04.2018, що міститься в матеріалах справи (а.с. 146) ОСОБА_1 відповідав за планування і проведення всіх форм навчання особового складу та рівень професійної підготовки працівників роти. Ніс персональну відповідальність за організацію роботи з особовим складом, його теоретичну і практичну підготовку, вміння професійно грамотно реагувати та діяти в нестандартних ситуаціях, за проведення заходів по запобіганню надзвичайна подій серед особового складу. Він підпорядковувався заступнику командира готи. ОСОБА_1 відзначався високим ступенем самоорганізованості, вмінням у складних оперативних обставинах комплексно оцінювати ситуацію, швидко приймав чіткі і виважені рішення. Вирішенню службових завдань надавав першочергове значення. Спільно з командним складом успішно здійснював проведення спеціальних операцій по затриманню особливо небезпечних злочинців, ефективно забезпечував правопорядок під час проведення масовий громадських та суспільно-політичних заходів. Правильно будував свої стосунки з громадянами та колегами по служи ефективно працював над усуненням особистих недоліків, характеризувався почуттям особистої відповідальності, стійкістю моральних принципи сміливістю, рішучістю, організованістю, здатністю контролювати власні емоції, поведінку поза службою. В співвідношеннях з громадянами та колегами по службі ввічливий, уважний, тактовний. Постійний у своїх життєвих принципам стійкий до труднощів служби, в роботі не рахується з особистим часом.

Дані обставини в спірних наказах не відхилені, мотивів щодо неможливості застосування до позивача менш суворих заходів, а також відхилення попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації не наведено. Більш того, позитивна службова характеристика продубльована відповідачем у висновках службової перевірки.

Отже, відповідачем при вирішенні питання про накладення на позивача стягнення не враховано, що згідно ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, а вид його застосування має бути мотивованим.

Всупереч вказаних вище вимог Закону, не враховано, що протягом перебування на службі позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності, на момент прийняття оскаржуваних наказів у нього не було дисциплінарних стягнень, за увесь період служби був заохочений 10 разів. Крім того, службова характеристика на ОСОБА_1 містить виключно позитивні висновки, що свідчить про зразкову службу.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вказані накази прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, необґрунтовано, нерозсудливо, упереджено, без дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці накази, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Крім того, на підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок притягнення поліцейських до відповідальності, суд дійшов висновку, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (частина 1 статті 1 Статуту).

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Статуту).

Як встановлено судом на підставі наданих матеріалів справи, висновок про порушення Позивачем службової дисципліни ґрунтується на порушенні нормативних актів та функціональних обов'язків, що виразилась у недотриманні заходів безпеки при поводженні зі зброєю, що призвело до заподіяння вогнепального поранення інспектора взводу № 3 роти поліції особливого призначення ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та за фактом якого розпочато кримінальне провадження за ст. 128 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту у разі проведення за фактом учинення проступку кримінального провадження на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення накладається не раніше одного місяця з дня закінчення кримінального провадження.

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено поняття кримінального провадження. Так, згідно п.п. 5, 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження складається зі стадій досудового розслідування та судового провадження.

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Судове провадження включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.

Судом встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження №12018020240000176, яке розпочате за ст.128 КК України, триває до цього часу.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що на момент звільнення позивача кримінальне провадження не було закінчено, а тому підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є передчасними.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що за вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки, в судовому порядку встановлено, що спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню, то суд приходить до висновку, що для відновлення порушених прав позивача він підлягає поновленню на посаді, з якої був протиправно звільнений.

Таким чином, вимога адміністративного позову про поновлення на посаді є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині про стягнення з ГУНП у Вінницькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зазначає, що в основу її обґрунтування покладено загальні положення трудового законодавства, зокрема ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як один рік.

Проте, на відносини, пов'язані із проходженням позивачем служби в поліції, норми трудового законодавства можуть застосовуватися лише в тих випадках, якщо вони не врегульовані окремими правовими актами. Як випливає із роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України у листі №753/11/13-10 від 26.05.2010 року "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми положення інших законодавчих актів підлягають застосуванню лише у випадку, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин.

Зазначену позицію також неодноразово висловлював Верховний Суд України в своїх рішеннях, зокрема в своїй постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а/15 зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

У відповідності до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

На виконання зазначених положень та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", Наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 було затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 15 Розділу І Порядку №260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Згідно з пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Тобто, питання виплати поліцейським, незаконно звільненим зі служби в поліції, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, врегульоване спеціальним нормативно-правовим актом, який не передбачає існування судового рішення про стягнення відповідних сум, позаяк обов'язок відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення у випадку поновлення особи на посаді носить імперативний характер та покладений на нього в силу закону.

Таким чином підстав застосовувати загальні положення трудового законодавства та вирішувати питання щодо стягнення на користь позивача з ГУНП у Вінницькій області середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу немає, оскільки сам факт скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу від 02.05.2018 року №73 о/с та поновлення його на посаді на службі в поліції є наслідком виплати йому грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу.

Виходячи із вищевикладеного, адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

В силу положень пункту 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про оновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора групи кадрового забезпечення роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак, позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №615 від 19.04.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП у Вінницькій області" в частині накладення на старшого інспектора групи кадрового забезпечення роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправними та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №73 від 02.05.2018 "Щодо особового складу" в частині звільнення старшого інспектора групи кадрового забезпечення роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора групи кадрового забезпечення роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області.

В іншій частині відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора групи кадрового забезпечення роти поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області допустити до негайного виконання.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код. НОМЕР_1); Головне Управління національної поліції у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672)

Повний текст рішення виготовленого 11.09.2018 року.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна