Постанова № 76466792, 12.09.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1006/18 Провадження № 22-ц/795/1025/2018 Головуючий у I інстанції - Рахманкулова І. П. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Зіньковець О.О.

сторони:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач: ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2018 року (ухвалене о 12:30, повний текст рішення складено 15 червня 2018 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі по тексту - банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останньої на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 111 792,31 грн та 1 762 грн судових витрат. Позов обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 03.04.2012 відповідачка отримала кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконало в повному обсязі та надало відповідачці кредит у встановленому договором розмірі. Відповідачка в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов'язання за вказаним договором не виконала та не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим, станом на 31.12.2017 утворилась заборгованість у розмірі 111 792,31 грн, яка складається з:

4 567 грн - заборгованість за кредитом;

96 924,76 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;

4 500 грн - заборгованість за пенею та комісією;

500 грн - штраф (фіксована частина);

5 299,63 грн - штраф (процентна складова).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2018 позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором у сумі 107 292,31 грн та 1 690,99 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, ухвалення з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що і позивач, і суд у своєму рішенні посилаються на документи, які не підтверджують доводів позивача про укладення кредитного договору, ознайомлення з умовами та тарифами кредитування, отримання відповідачкою декількох одночасно діючих карток.

Відповідачка наголошує, що анкета-заява про приєднання не є належним доказом укладення саме кредитного договору про отримання кредиту у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту, оскільки підписувалася як на отримання дебетової особистої картки, про що зазначено та що підтверджується вказаною заявою.

Заявниця зазначає, що відповідач жодним доказом не підтвердив її ознайомлення зі всіма «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», оскільки беручи до уваги підписану ОСОБА_2 заяву, останню було ознайомлено з умовами використання дебетової картки.

Заявниця вважає, що з моменту припинення дії картки пройшло більше трьох років (23.10.2014), а тому необхідно застосовувати строки позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2018 - без змін, посилаючись на те, що відповідачка підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», в якій виявила бажання, в тому числі, і на отримання кредитних коштів та підтвердила, що вона ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку. Таким чином, згідно підписаної ОСОБА_2 заяви 03.04.2012 між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг і відповідно до умов вказаного договору 20.11.2012 відповідачці була видана кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня липня 2016 року. 12.03.2013 ОСОБА_2 отримала додаткову карту до основної з № НОМЕР_3 зі строком дії до березня 2016 року. Фактичне користування кредитними коштами з використанням отриманих кредитних карток підтверджується випискою про рух грошових коштів по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» - Рожка С.М., який наполягав на законності рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, серед іншого, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Задовольняючи частково позов АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що 03.04.2012 між сторонами був укладений кредитний договір, за яким відповідачці видано кредитні картки 20.11.2012 за № НОМЕР_2 зі строком дії до липня 2016 року та 12.03.2013 за № НОМЕР_3 зі строком дії до березня 2016 року. Оскільки відповідачка свої зобов'язання за даним договором належним чином не виконувала, то суд стягнув на користь банку з відповідачки заборгованість у заявленій позивачем сумі за виключенням нарахованої пені та комісії у розмірі 4 500 грн, оскільки її нарахування не відповідає вимогам закону та є подвійним стягненням. Урахувавши, що строки дії карток закінчувалися у березні та липні 2016 року, районний суд вважав, що звернення банку до суду мало місце в межах строку позовної давності.

Однак погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом у справі встановлено, що 03.04.2012 ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої ОСОБА_2, ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, виявила бажання оформити на своє ім'я дебетову особисту картку (а.с. 7).

У тексті вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_2 погодилася із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Зазначено, що вона ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Також підтвердила, що ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання послуг накопичення «Копилка», і згодна на оформлення цієї послуги.

Зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись із їхніми змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.

Відповідно до п. 2.1.1.1, 2.1.1.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (далі по тексту - Правила), чинних на день укладення між сторонами кредитного договору (а.с. 9-32), дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту карту на підставі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначено в Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування и Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Банк зобов'язаний обслуговувати картрахунок в порядку і на умовах, передбачених цим договором, правилами Міжнародних платіжних систем, за якими обслуговуються карти, діючим законодавством (п. 2.1.1.3.2 Правил).

Як зазначалось вище, свою позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, банк обґрунтовував тим, що відповідачка отримала кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За змістом ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до його виконання.

Згідно вимог чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитна карта - банківська платіжна картка, призначена для здійснення операцій, розрахунки за якими здійснюються виключно за рахунок коштів, наданих банком клієнту в межах встановленого ліміту відповідно до умов кредитного договору.

Дебетова картка - банківська платіжна картка, що використовується для оплати товарів та послуг, отримання готівки в банкоматах. Така картка дозволяє розпоряджатися коштами в межах доступного залишку на розрахунковому рахунку, до якого вона прив'язана.

Кредитна і дебетова картки це дві принципово різні види платіжних інструментів, кожний з який має власні особливості і характеристики.

Основна різниця вказаних видів платіжних карт полягає у джерелі фінансів. Кредитна картка відкривається для використання коштів наданих банком. Дебетова - для використання особистих коштів.

У п. 14.8, 14.9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі. Банк зобов'язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу.

Як передбачено ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 03.04.2012, надана АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх вимог про стягнення кредитної заборгованості, підтверджує лише факт виявлення ОСОБА_2 бажання оформити на своє ім'я дебетову особисту картку. Наміру відповідачки отримати кредитну картку анкета-заява не містить, про що свідчить відсутність необхідної відмітки у графі «Платіжна картка КРЕДИТКА «Універсальна» та суми бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою КРЕДИТКА «Універсальна», а також відсутність відмітки у графі «Пам'ятку, що містить, в тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, отримав (-ла)/ ознайомився(-лася) з її змістом під розписку».

Наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не містить підпису відповідачки, як то передбачено анкетою-заявою.

Хоча анкета-заява містить запис про те, що відповідачка ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, проте, зазначене, на думку апеляційного суду, не свідчить про автоматичне виникнення кредитних зобов'язань у ОСОБА_2 перед банком. Матеріали справи не містять кредитного договору або анкети-заяви від 03.04.2012 б/н, на який посилається банк у своєму позові, що засвідчували б бажання ОСОБА_2 отримати кредитні кошти на умовах дії кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а також відповідних доказів про отримання відповідачем кредитних коштів саме за цим договором.

Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг визначають та регулюють не лише умови надання кредитів. Належних доказів, що ОСОБА_2 ознайомилась та мала намір приєднатись до цих Умов та Правил саме в частині отримання кредиту у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, позивачем суду не надано.

Належних доказів того, що 20.11.2012 відповідачці була видана саме кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_2, а 12.03.2013 ОСОБА_2 отримала додаткову карту до основної кредитної з № НОМЕР_3, матеріали справи не містять. Витяг з технічного програмного комплексу банку з фотокарткою відповідачки із карткою в руках, а також довідка банку з інформацією щодо номерів отриманих карток із зазначенням дати відкриття та терміну дії карток, не можуть вважатись належними та достовірними доказами в розумінні ст. 77, 79 ЦПК України.

Посилання банку у відзиві на апеляційну скаргу на фактичне користування відповідачкою кредитними коштами з використанням отриманих кредитних карток, що підтверджується випискою про рух грошових коштів по рахунках відкритих на її ім'я, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказане не свідчить про наявність між сторонами кредитних правовідносин за відсутності доказів укладення саме кредитного договору, а сам факт користування ОСОБА_2 кредитною лінією та часткове погашення коштів не свідчить про достеменну обізнаність відповідачки, як це передбачено вимогами законодавства, про суму кредитного ліміту, умови зміни розміру такого ліміту, порядку та розміру нарахування відсотків, тощо. Отже, сам по собі факт користування такими коштами не породжує виникнення між сторонами кредитного зобов'язання, а має іншу правову природу.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_2 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов'язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Виходячи із встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, оцінених апеляційним судом в сукупності згідно приписів процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору не надано, а тому вимоги про стягнення на його користь з ОСОБА_2 кредитної заборгованості не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» належить відмовити.

Оскільки висновки районного суду не відповідають обставинам справи, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи в сумі 2 643 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2018 року - скасувати.

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови суду складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий:Судді: