Рішення № 76465322, 11.09.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7046/17

провадження № 2/753/1350/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого-судді: ЛЕОНТЮК Л.К.

за участі секретаря судового засідання КОСТЮЧЕНКО К.О.

сторін:

представників позивача ОСОБА_9; ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і » до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні спільним майном, шляхом зобов»язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2017 року позивач Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і » звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13 листопада 2017 року ( а. с. 120, 121 І том справи ) до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні спільним майном, шляхом зобов»язання вчинити дії, вказавши про те, що 28 квітня 2016 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 - і зареєстровано ОСББ « 26 - і»

В порядку, що передбаченому ст. 9 та 10 Закону України « Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку », ст. 6 Закону України « Про ОСББ », Актом приймання - передачі будинку та при будинкової території від 25 серпня 2016 року та рішенням Загальних зборів співвласників від 02 вересня 2016 року, будинок прийнятий в управління Позивача.

Будинок побудований таким чином та в 2011 році зданий в експлуатацію, що на першому поверсі розміщуються вбудовано - прибудовані нежитлові приміщення та на другому поверсі вбудовані нежитлові приміщення № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, що належать Відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Оскільки нежитлові приміщення першого поверху є прибудованими приміщеннями, тому, вони покриті дахом, який є експлуатаційним дахом, тобто, служить як дах для нежитлових приміщень першого поверху та як прохід до нежитлових приміщень другого поверху.

В жовтні 2016 року Відповідачем розпочато забудову всієї території даху першого поверху будинку.

Тобто, до нежитлових приміщень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 Відповідач прибудовує ще одне приміщення, ще один поверх.

10 квітня 2017 року відбулось обстеження даху першого поверху та встановлено, що надбудова включає в себе: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни з піноблоку.

-Вся площа даху першого поверху будинку є його конструктивним елементом, що підтверджується наступним;

-- висновком експерта від 01 червня 2018 року .

-За результатами проведення будівельно - технічної експертизи експертом на питання № 1 зроблено висновок, що конструктивним елементом покрівлі вбудовано - прибудованих приміщень першого поверху є залізобетонна плита, яка є складовою об'ємно - просторового каркасу житлового будинку, пов'язана з іншими конструктивними елементами ( стіни ) житлового будинку та входить до єдиної конструктивної схеми будинку, яка забезпечує цілісність, міцність та експлуатаційні якості будинку. Конструктивні елементи покрівлі вбудовано - прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по вулиці Дніпровська Набережна, будинок № 26 - і в місті Києві відносяться до конструктивних елементів зазначеного будинку;

- технічним паспортом на житловий будинок, в якому зазначено, що конструктивним елементом будівлі є покрівля;

- планом на квартирний житловий будинок та проектними рішеннями підвалу та другого поверху будинку, відповідно до яких дах першого поверху будинку входить в його площу забудови. Зокрема, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 01 серпня 2016 року за відповідачем 1 ОСОБА_7 на праві приватної власності зареєстровано групу нежитлових приміщень № НОМЕР_3, загальною площею 336, 8 кв.м, а за Відповідачем - 2 ОСОБА_8 на праві приватної власності зареєстровано групу нежитлових приміщень № НОМЕР_4, загальною площею 279, 8 кв. м.

Враховуючи на те, що додаткова спірна площа ( дах першого поверху ) є конструктивним елементом будинку, тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку.

Однак, рішення про надання згоди Відповідачеві на надбудову на даху першого поверху, або іншим чином його використання, співвласниками не приймалось, проте, будівельні роботи розпочато.

Тому, заявою від 03 січня 2017 року № 24, прохалось Відповідача ОСОБА_7 укласти з Позивачем договір оренди тераси ( даху першого поверху ) та надати дозвільні документи на будівництво.

Заяву від 03 січня 2017 року № 24, Відповідач отримав 14 лютого 2017 року .

Однак, документи не надав, договір оренди не уклав.

07 лютого 2017 року, відбулось засідання Правління ОСББ « 26 - і », на якому також був присутній Відповідач.

За наслідком засідання, вирішено укласти договір оренди тераси з Відповідачем, в інакшому випадку, вимагати зупинення будівництва.

Однак, будівництво не зупинено.

27 лютого 2017 року знову відбулось засідання Правління Позивача, на якому вирішено вимагати зупинення будь - яких будівельних робіт на терасі будинку, до укладення договору оренди.

На виконання рішення Правління, Відповідачеві направлено вимогу від 01 березня 2017 року № 41, яку останній отримав 03 березня 2017 року.

Однак, вимоги не виконує, будівництво продовжує.

Тому, на засіданні Правління ОСББ « 26 - і », яке відбулось 14 березня 2017 року, прийнято рішення про демонтаж надбудови, про що повідомлено Відповідача вимогою від 23 березня 2017 року № 58.

Не зважаючи на численні звернення Позивача до Відповідача з вимогами, останній продовжує будівництво на даху першого поверху кожен день, у зв"язку з чим позивач просить зобов'язати Відповідачів усунути перешкоди у користуванні спільним майном будинку ( дахом першого поверху ), шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни з піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва.

В судовому засіданні представники позивача Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і », що діє на підставі ордеру серії НОМЕР_5 від 01 вересня 2017 року, та договору № 35 про надання правової допомоги від 01 вересня 2017 року ( а. с. 80, 81 І том справи ) ОСОБА_9 та голова правління ОСББ « 26 - і » ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності від 09 листопада 2017 року ( а. с. 96 І том справи ), та ОСОБА_4 ( а. с. 95, І том справи ) позовні вимоги не визнали, заперечили проти їх задоволення, надавши до суду письмовий відгук.

Представник ОСОБА_8, що діє на підставі Договору № 26 / 04 про надання юридичних послуг від 26 квітня 2017 року ( а. с. 242 ІІ том справи ) ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, заперечила проти їх задоволення, надавши до суду письмовий відгук.

Суд, вислухавши пояснення учасників цивільного провадження, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 Цивільного процесуального Кодексу України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як слідує з матеріалів цивільної справи та встановлено в ході судового розгляду справи, 28 квітня 2016 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 - і, зареєстровано Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку «26- і».

В порядку, що передбаченому ст. 9 та 10 Закону України « Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку », ст. 6 Закону України « Про Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку », Актом приймання - передачі будинку та при будинкової території від 25 серпня 2016 року та рішенням Загальних зборів співвласників від 02 вересня 2016 року будинок прийнятий в управління Позивача.

Будинок побудований таким чином та в 2011 році зданий в експлуатацію, що на першому поверсі розміщуються вбудовано - прибудовані нежитлові приміщення та на другому поверсі вбудовані нежитлові приміщення № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, що належать Відповідачам ОСОБА_7, та ОСОБА_8. Оскільки нежитлові приміщення першого поверху є прибудованими приміщеннями, тому, вони покриті дахом, який є експлуатаційним дахом, тобто, служить як дах для нежитлових приміщень першого поверху та як прохід до нежитлових приміщень другого поверху.

В жовтні 2016 року Відповідачем розпочато забудову всієї території даху першого поверху будинку.

Тобто, до нежитлових приміщень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 Відповідач прибудовує ще одне приміщення, ще один поверх.

10 квітня 2017 року відбулось обстеження даху першого поверху та встановлено, що надбудова включає в себе: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни з піноблоку.

Вся площа даху першого поверху будинку є його конструктивним елементом, що підтверджується наступним;

-висновком експерта від 01 червня 2018 року.

За результатами проведення будівельно - технічної експертизи експертом на питання № 1 зроблено висновок, що конструктивним елементом покрівлі вбудовано - прибудованих приміщень першого поверху є залізобетонна плита, яка є складовою об'ємно - просторового каркасу житлового будинку, пов'язана з іншими конструктивними елементами ( стіни ) житлового будинку та входить до єдиної конструктивної схеми будинку, яка забезпечує цілісність, міцність та експлуатаційні якості будинку. Конструктивні елементи покрівлі вбудовано - прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по вулиці Дніпровська Набережна, будинок № 26 - і в місті Києві відносяться до конструктивних елементів зазначеного будинку;

-технічним паспортом на житловий будинок, в якому зазначено, що конструктивним елементом будівлі є покрівля;

- планом на квартирний житловий будинок та проектними рішеннями підвалу та другого поверху будинку, відповідно до яких дах першого поверху будинку входить в його площу забудови. Зокрема, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 01 серпня 2016 року за відповідачем 1 ОСОБА_7 на праві приватної власності зареєстровано групу нежитлових приміщень № НОМЕР_3, загальною площею 336, 8 кв.м, а за Відповідачем - 2 ОСОБА_8 на праві приватної власності зареєстровано групу нежитлових приміщень № НОМЕР_4, загальною площею 279, 8 кв. м.

Тобто, загальна площа нежитлових приміщень 2 - го поверху становить 616, 60 кв. м ( 336, 8 + 279, 8 ) ( згідно даних Державного реєстру ).

В проектних рішеннях плану другого поверху передбачено площу офісу - 1 ( група нежитлових приміщень № НОМЕР_4 ) 291, 54 кв. м., офісу - 2 ( група нежитлових приміщень № НОМЕР_3 ) 341, 49 кв. м.

Тобто, загальна площа нежитлових приміщень 2 - го поверху становить 633, 03 кв. м ( 341, 49 + 291, 54 ) ( згідно даних проектних рішень).

Похибка між проектом та даними Державного реєстру по 2 - му поверху будинку становить 16, 43 кв. м ( 633, 03 - 616, 60 ).

Тому, із зазначених документів та інформації з них вбачається, що площа нежитлових приміщень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, яка була зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, станом на 01 серпня 2016 року є такою, яка відповідає фактичному розміру другого поверху будинку.

Більшою площа нежитлових приміщень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 бути не може, оскільки це буде означати, що вона не відповідає площі другого поверху будинку та даним Державного реєстру.

Зазначені розрахунки також підтверджують, що площа покрівлі вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху не входить до площі нежитлових приміщень Відповідачів.

Відповідно до Технічного паспорта на будинок, площа забудови будинку становить 1 078 кв. м.

ДБН В. 2. 2 - 15 - 2005 « Будинки і споруди. Житлові будинки » визначає площу забудови будинку як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступні частини. Площа під будинком, розташованим на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

Визначаємо площу забудови будинку за допомогою проектних рішень:

відповідно до проекту підвалу, його площа становить 712, 90 кв. м;

відповідно до проекту підвалу ( прибудова ), площа прибудови становить 232, 70 кв. м.

Таким чином, загальна площа підвалу з прибудовою становить 945, 60 кв. м. ( 712, 90 + 232, 7 0).

Різниця між площею забудови ( за даними технічної інвентаризації ) та площею підвалу з прибудовою ( за даними проекту ) становить 132, 40 кв. м. ( 1 078 кв. м. - 945, 60 кв. м. ).

Різниця виникає за рахунок похибки та за рахунок товщини зовнішніх стін будинку та внутрішніх перегородок.

Із зазначених документів вбачається, що прибудова включається в забудову будинку, а тому, є його частиною.

Відповідно до проектних рішень плану 2 - го поверху, загальна площа 2 - го поверху становить 939, 75 кв. м. ( 707, 05 кв. м. - площа приміщень + 232, 70 кв. м прибудова ).

Згідно даних технічної інвентаризації, площа житлового будинку - II поверх ( офісний ) становить 957, 50 кв. м.

Похибка між технічною інвентаризацією та проектом по 2 - му поверху будинку становить 17, 75 кв. м ( 957, 50 кв. м. - 939, 75 кв. м. ).

Зазначена похибка є практично ідентичною раніше вирахуваній похибці в розмірі 16, 43 кв. м.

Із зазначених розрахунків випливає, що дах першого поверху входить в площу забудови будинку, тобто є частиною будинку.

Окрім того, відповідно до Технічного паспорту на будинок, до конструктивних елементів будинку відноситься дах, а саме: покрівля 1 та покрівля 2, загальною площею 1 111 кв.м.

В плані на квартирний ( багатоповерховий ) житловий будинок площі покрівель не розділені та не визначені.

Тому, площу покрівель вираховуємо наступним чином:

площа даху двадцятого поверху будинку відповідає площі двадцятого поверху будинку. Відповідно до даних технічної інвентаризації, площа 20 - го поверху будинку становить 767, 80 кв. м ( 644, 4 кв. м. площа квартир + 123, 4 кв. м. площа місць загального користування ).

Відповідно до проектних рішень, площа 20 - го поверху будинку становить 741, 76 кв. м.

Похибка між технічною інвентаризацією та проектом по 20 - му поверху будинку становить 26, 04 кв. м ( 767, 80 кв. м. - 741, 76 кв. м. ).

Як зазначалось раніше, проектна площа прибудови ( даху першого поверху будинку ) становить 232, 70 кв. м.

Тому, загальна площа покрівель 1 та 2 ( відповідно до технічної інвентаризації та проекту ) становить 1 000, 50 кв .м

Похибка між технічною інвентаризацією та проектом площі покрівель становить 110, 50 кв. м.

Зазначені вище похибки є нормальним явищем, оскільки проектні рішення не можуть відповідати в точності фактичним розмірам побудованого приміщення.

Це також підтверджується наданим Відповідачем Актом готовності об'єкта до експлуатації від 10 жовтня 2011 року ( том І а .с. 112 - 113 ), в якому зазначаються площі квартир будинку за проектом та за результатами технічної інвентаризації. Такі площі є різними, з незначним відхиленням.

Тому, враховуючи на показники в документах на будинок, площа даху ( покрівлі ) першого поверху будинку відноситься до будинку та є його частиною.

Тому, дах є конструктивним елементом будинку та спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку.

Відповідно до статті 382 Цивільного Кодексу України та ст. 1 Закону України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку » зазначено, що власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення, зокрема, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку.

Відповідно до ДБН В. 2. 6 - 14 - 97 « Конструкції будинків і споруд », покриття ( дах ) - це верхня огороджувальна конструкція будинку і споруди для захисту приміщень від зовнішніх кліматичних факторів і впливів.

Відповідно до ст. 5 Закону України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку », спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

В Рішенні Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4 - рп / 2004 зазначено, що питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень ( оренда тощо ), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Ст. 369 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Ст. 10 Закону про ОСББ, до виключної компетенції загальних зборів співвласників відносить, зокрема, питання про використання спільного майна.

Враховуючи на те, що дах першого поверху є конструктивним елементом будинку, є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку, тому рішення про надбудову поверху повинне прийматись всіма співвласниками будинку.

Окрім того, відповідно до висновку експерта від 01 червні 2018 року, будівельні роботи, що проведені на даху першого поверху будинку - є реконструкцією багатоквартирного будинку.

Для реконструкції багатоквартирного будинку його управитель повинен отримати та затвердити проектно - технічну документацію, отримати дозвіл на початок виконання будівельних робіт.

Однак, Позивач таких документів не отримував.

Відсутні такі документи і у Відповідачів.

Тому, з урахуванням висновку експерта від 01 червня 2018 року , у разі, якщо розроблена та затверджена проектно-технічна документація на реконструкцію багатоквартирного будинку, дозвіл на початок будівництва - відсутні, таке будівництво не відповідає вимогам нормативних документів.

Рішення про надання згоди Відповідачеві на надбудову на даху першого поверху, або іншим чином його використання, співвласниками не приймалось.

Тому, заявою від 03 січня 2017 року № 24 ( том справи І а. с. 1 2) прохалось Відповідача укласти з Позивачем договір оренди даху першого поверху та надати дозвільні документи на будівництво.

Заяву від 03 січня 2017 року № 24 Відповідач отримав 14 лютого 2017 року .

Однак, документи не надав, договір оренди не уклав.

07 лютого 2017 року відбулось засідання Правління Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і », на якому також був присутній Відповідач ( том справи І а. с. 11 ).

За наслідком засідання, вирішено укласти договір оренди з Відповідачем, в інакшому випадку, вимагати зупинення будівництва.

Однак, будівництво не зупинено.

27 лютого 2017 року, знову відбулось засідання Правління Позивача, на якому вирішено вимагати зупинення будь-яких будівельних робіт до укладення договору оренди ( том справи І а. с. 13 ).

На виконання рішення Правління, Відповідачеві направлено вимогу від 01 березня 2017 року № 41, яку останній отримав 03 березня 2017 року ( том справи І а. с. 15 ).

Однак, вимоги не виконувались, будівництво продовжувалось. Тому, на засіданні Правління Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і », яке відбулось 14 березня 2017 року , прийнято рішення про демонтаж надбудови, про що повідомлено Відповідача вимогою від 23 березня 2017 року № 58 ( том справи І а. с. 16 ).

Не зважаючи на численні звернення Позивача до Відповідача з вимогами, останній дозвільні документи на будівництво на даху першого поверху не надавав, будівництво продовжував кожен день ( навіть у вихідні ), заперечень стосовно того, що будівельні роботи проводяться не ним, не висловлював.

Рішенням Загальних зборів від 10 травня 2017 року ( том справи ІІ , а. с. 125 ), співвласники висловились за те, щоб використовувати дах першого поверху як місце для відпочинку всіх співвласників будинку, тобто, співвласники бажають використовувати зазначену територію для власних цілей, а з урахуванням того, що дах є експлуатаційним, перешкод до цього немає жодних.

Ст. 391 Цивільного Кодексу України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з пунктом 1. 4. 1 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Так, відповідно до пункту 1. 4. 5 Правил, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач ( орендар ) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму ( оренди ) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників ( наймачів ) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 N 587 / 7924 Про затвердження Порядку перепланування житлових і нежитлових приміщень у будинках у місті Києві передбачає необхідність отримання дозволу на перепланування від дозвільного органу, порядок отримання такого дозволу та вимоги до перепланування.

Враховуючи вимоги чинного законодавства щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, виконання робіт з перебудови та перепланування жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, яке передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку, із подальшим використанням їх у власності одного із співвласників допускається за наявності відповідного на це дозволу та за погодженням з іншими співвласниками, без обмеження інтересів та житлових прав співвласників будинку.

Враховуючи на те, що будівельні роботи, які проводяться Відповідачем на даху першого поверху не погоджені зі співвласниками, здійснюються без дозвільної документації та містобудівних умов, порушують законні права та інтереси інших співвласників, таку надбудову необхідно демонтувати, з приведенням даху у стан, який був до початку будівництва.

Відповідач не надав Позивачеві документи, які підтверджують його право власності на дах першого поверху будинку. Не надав він таких документів і суду.

Разом з тим, Відповідач не повідомляє, хто є власником даху першого поверху будинку, адже, дана частина багатоповерхового будинку не може бути безхазяйною.

Надані Відповідачем висновки експертів ( а. с. 131 - 177 ) не є правовстановлюючими документами на дах першого поверху будинку.

Більше того, висновки, що надані експертами, не стосуються суті, що викладені в позовній заяві та не стосуються даху першого поверху будинку, а стосуються реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_3.

Окрім того, зазначені висновки суперечать один одному, оскільки згідно висновку від 03 листопада 2017 року , спірна площа є дахом для нежитлових приміщень першого поверху та складовою вхідної частини нежитлових приміщень, а висновок від 08 листопада 2017 року зазначає, що спірна площа є конструктивною частиною нежитлового приміщення № НОМЕР_3.

Також, Відповідач вчиняє дії до того, щоб правомірність проведення будівельних робіт на даху першого поверху будинку не можливо було перевірити Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва.

В березні 2017 року Позивач вперше звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва, з проханням провести перевірку законності забудови Відповідачем даху першого поверху будинку ( том справи І а. с. 42 ).

На що Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва повідомлено, що Відповідачу направлено лист щодо прибуття до Департаменту з необхідними для проведення перевірки документами.

На призначену дату Відповідач не прибув, документи не надав ( том справи І а. с. 43 ).

До сих пір Позивачеві надходять листи від Департаменту про те, що Департамент направляє Відповідачу листи з вимогою надати для перевірки документи та бути присутнім на перевірці.

Однак, Відповідач на перевірку не з'являється, документи не надає, не зважаючи на те, що Відповідача повідомлялось про дату надання документів, а саме: 07 квітня 2017 року , 12 квітня 2017 року , 02 травня 2018 року , 25 травня 2018 року.

Також, посадова особа Департаменту неодноразово здійснювала виїзди на місце з метою проведення позапланової перевірки, однак, доступу до нежитлових приміщень немає, відповідальні особи відсутні, що унеможливлює проведення перевірки ( всі листи долучались до пояснення Позивача від 04 липня 2018 року ).

Тобто, не зважаючи на численні звернення Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва до Відповідача з проханням на встановлену дату надати документи. Відповідач документи не надає, доступу до нежитлового приміщення № НОМЕР_3 не надає, на перевірку не з'являється, чим створює умови, за яких неможливо провести перевірку.

Такі дії Відповідача можуть свідчити про те, що Відповідач не має тих документів, які просить надати Департамент, а реконструкція нежитлового приміщення № НОМЕР_3 проведена з порушенням, тому Відповідач і не надає можливості посадовій особі Департаменту оглянути його.

Стосовно ж даху першого поверху будинку, то Департаментом містобудування та архітектури повідомлено, що ОСОБА_7 містобудівних умов та обмежень для проектування реконструкції приміщень ( з прибудовою / надбудовою ) не надавались ( том справи І а. с. 210 ).

Відповідно до Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 ( чинного на момент реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_3 ), містобудівні умови та обмеження не потрібні, якщо здійснюється реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації.

Оскільки, в результаті реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_3 збільшилась його загальна площа та конфігурація, тому, в такому випадку, необхідно отримати містобудівні умови та обмеження.

До початку забудови даху першого поверху, співвласники Будинку використовували його для власних потреб ( як додаткове місце для відпочинку ), здійснювали прибирання зазначеної території.

Зазначену територію даху першого поверху будинку, співвласники мають право передати в оренду іншим співвласникам або особам та отримувати за це орендну плату.

Також, протоколом загальних зборів співвласників від 10 травня 2018 року ( а. с. 125 ) закріплено бажання співвласників використовувати спірну площу як місце для відпочинку.

Однак, Відповідачі перешкоджають такому праву співвласників, адже, здійснюють там будівництво, фізично знаходитись на даху неможливо, адже там зроблено накриття та робляться перегородки.

Відповідачі одноособово позбавили інших співвласників права використовувати спільне майно будинку.

П. 2. 61 ДБН В. 2. 2 - 15 - 2005 « Житлові будинки. Основні положення » визначено, що на експлуатованих покрівлях житлових будинків, покрівлях вбудовано - прибудованих і прибудованих підприємств громадського призначення, допускається передбачати для жителів будинку майданчики: спортивні, для відпочинку дорослих ( озеленені ), солярії, сушіння білизни, чищення речей, меблів і одягу. При цьому слід забезпечувати необхідні технологічні, санітарно - гігієнічні вимоги, заходи безпеки (влаштування огорожі та застосування заходів щодо захисту вентиляційних випусків, у тому числі проти димних установок ), а в частині протипожежних вимог - без влаштування додаткового покриття над експлуатованими покрівлями.

Відповідачами порушено даний пункт, оскільки над експлуатованою покрівлею влаштували додаткове покриття.

Окрім того, відповідно до висновку від 08 листопада 2017 року, який замовлений Відповідачем, експерт встановив, що тераса є конструктивною частиною будівлі групи приміщень № НОМЕР_3 та служить як вхід до групи приміщень № НОМЕР_3, які розташовані на другому поверсі та здійснюється з вулиці через зовнішню сходову клітину з проходом через терасу № № І, II, III до основного складу приміщень закладу громадського харчування, а також являється як територія пожежно - евакуаційного виходу групи приміщень № НОМЕР_3.

Відповідно до п. 2. 37 Правил пожежної безпеки України, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, не допускається; улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей; захаращувати шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами.

Відповідачем порушено зазначена норма, оскільки дах першого поверху, який також являється пожежно - евакуаційним виходом, повністю забудований зовнішніми стінами та внутрішніми перегородками.

Стосовно покладення на Позивача витрат за проведення Відповідачем експертиз.

1.Висновок експертного дослідження від 03 листопада 2017 року .

На дослідження поставлені питання:

-яке функціональне призначення площі ( покрівлі ) над 1 - им поверхом вбудованих, вбудовано - прибудованих нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку зі сторони проїжджої частини, який розташований за адресою; АДРЕСА_1 - і;

-чи відносяться вбудовані, вбудовано - прибудовані нежитлові приміщення 1 - го та 2 - го поверхів житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - і, до допоміжних приміщень житлової частини багатоквартирного житлового будинку ( місць загального користування ), згідно наданої проектної документації, на момент здачі будинку в експлуатацію.

Експертом зроблені наступні висновки;

-функціональне призначення площі ( покрівлі ) над 1 - им поверхом вбудованих, вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку є покрівля вбудовано - прибудованих нежитлових приміщень над першим поверхом та невід'ємна складова вхідної та прохідної частини вхідної групи нежитлових вбудованих приміщень другого поверху;

-вбудовані, вбудовано - прибудовані нежитлові приміщення 1 - го та 2 - го поверхів житлового будинку не відносились до допоміжних приміщень житлової частини багатоквартирного житлового будинку ( місць загального користування ).

Проте, Позивач ще в позовній заяві зазначив, що дах першого поверху слугує покрівлею для приміщень першого поверху та як прохідна територія для другого поверху та взагалі на зазначав, що вбудовані, вбудовано - прибудовані нежитлові приміщення 1 - го та 2 - го поверхів житлового будинку є допоміжними приміщеннями.

Зазначений висновок не підтверджує ту обставину, що покрівля вбудовано - прибудованих нежитлових приміщень над першим поверхом є приватною власністю Відповідачів, що надає їм право розпоряджатись даною площею та проводити на ній будівельні роботи.

Стосовно другого питання, то Позивач ніколи не повідомляв, що нежитлові приміщення відносяться до допоміжних приміщень, і доводити це не було необхідністю.

Тому, висновки експертного дослідження не відносяться до питання, що викладені в позовній заяві та не підтверджують правомірність проведення Відповідачем будівельних та оздоблювальних робіт на даху першого поверху.

Висновок експертного будівельно - технічного дослідження від 08 листопада 2017 року .

За наслідками дослідження встановлено, що невідповідностей в технічній документації не виявлено; будівельні роботи виконані відповідно до проекту; авторський нагляд за будівництвом здійснювався відповідно до договору; тераса є конструктивною частиною будівлі групи приміщень № НОМЕР_3 та служить як вхід до групи приміщень № НОМЕР_3, які розташовані на другому поверсі та здійснюється з вулиці через зовнішню сходову клітину з проходом через терасу № № І, II, III до основного складу приміщень закладу громадського харчування, а також являється як територія пожежно-евакуаційного виходу групи приміщень № НОМЕР_3; зафіксовано існуючу конструкцію жолобу водовідведення на даху першого поверху; воронки на холодному балконі третього поверху не замуровані.

Однак, питання, що порушені для дослідження стосуються групи нежитлових приміщень № НОМЕР_3, тоді як в позовній заяві порушується питання законності забудови даху першого поверху будинку.

Окрім того, експерт використовував декларацію про початок виконання будівельних робіт для реконструкції групи нежитлових приміщень № НОМЕР_3 від 06 червня 2016 року та декларацію про готовність об'єкту до експлуатації від 13 лютого 2017 року , які скасовані Департаментом з питань архітектурно - будівельного контролю м. Києва 07 квітня 2017 року, тому, не можна висновок вважати правильним.

Висновок стосовно того, що тераса є конструктивною частиною будівлі групи приміщень № НОМЕР_3 ґрунтується на технічному паспорті Відповідача від 20 січня 2017 року та нежитлове приміщення № НОМЕР_3 введено в експлуатацію декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 13 лютого 2017 року , яка скасована Департаментом з питань архітектурно - будівельного контролю міста Києва 07 квітня 2017 року.

Тому, дані технічного паспорта від 20 січня 2017 року не можуть вважатись правильними.

Окрім того, жоден з документів на будинок не містить такої частини, як тераса І, II, III.

Листи Дочірнього підприємства « Дарниця - 1» та Товариства з обмеженою відповідальністю « Житло Киянам » також не підтверджують того, що дах першого поверху будинку належить власнику нежитлового приміщення № НОМЕР_3, а лише повідомляють, що реконструкція повинна проводитись відповідно до вимог житлового і містобудівного законодавства.

Експертом досліджені дощеприймальні воронки, що знаходяться на даху першого поверху будинку, та зроблено висновок, що вони існують.

Однак, незважаючи на такий висновок, дощова вода не може потрапити до зазначених дощеприймальних воронок, оскільки над ними є надбудова.

До того ж, холодний балкон третього поверху взагалі не оглядався експертом, підтвердженням чого є та обставина, що у висновку відсутні його фото.

Тому, висновок експертного дослідження не стосується предмету спору даху першого поверху будинку та проведений на підставі скасованих

документів.

Тому, відшкодовувати витрати за висновок, який не стосується спору

Позивач не повинен.

Враховуючи на те, що:

1.проект реконструкції багатоквартирного будинку ~ не складався та не

погоджувався;

2.дозвіл на реконструкцію багатоквартирного будинку співвласниками - не

надавався;

3.проектно-технічна документація на реконструкцію багатоквартирного

будинку - не складалась та не погоджувалась;

4.права співвласників багатоквартирного будинку на використання

спільного майна - порушені;

5.дах першого поверху багатоквартирного будинку не є приватною

власністю Відповідача;

6.пожежні норми в результаті реконструкції багатоквартирного будинку -

не дотримані;

7.відсутність дозвільних документів на будівництво є ознакою порушення

державних будівельних норм,

з метою відновлення порушеного права співвласників та усунення

наслідків незаконної реконструкції багатоквартирного будинку. Позивач просить

зобов'язати Відповідачів демонтувати незаконну надбудову, з приведенням

багатоквартирного будинку до стану, який був до початку будівництва.

Суд звертає увагу на те, що багатоквартирний будинок управляється Позивачем, через органи управління - Правління Об"єдання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і », в особі Голови Правління.

Тобто, відповідальність за всі дії, які відбуваються з будинком, несе

Голова Правління.

Тому, виникла така ситуація, що незаконну реконструкцію будинку

здійснюють Відповідачі , а відповідальність за це має нести Голова Правління.

Однак, відповідальність за юридично значимі дії, має нести особа, яка їх вчиняє.

Безпосередньо Відповідач ухиляється від відповідальності.

Тому, Голова Правління вимушений вимагати усунення таких порушень,

оскільки наслідки незаконного будівництва можуть бути різними (від нанесення

шкоди мешканцям та пішоходам на місці будівництва до пошкодження окремих

частин або будинку в цілому ).

Ст. 382 Цивільного Кодексу України та ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку » , зазначено, що власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування ( у т. ч. допоміжні ), несучі, огороджувальні та несуче- огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх співвласників будинку.

В Рішенні Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4 - рп / 2004 зазначено, що питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень ( оренда тощо ), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 5 Закону, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Ст. 10 Закону " Про об"єднання співвласників багатоквартирного будинку " , до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна.

Ст. 369 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

ДСТУ - Н Б А. 1. 1 - 81 : 2008 передбачено, що несуча конструкція - це виготовлена згідно з проектними рішеннями збірна конструкція, яка складається із сполучених між собою елементів, розрахованих на забезпечення механічної міцності і стійкості будівель та споруд.

Технічний паспорт на будинок та Навчальний посібник для студентів будівельних спеціальностей « Архітектура будівель і споруд », Харків - 2007 року, дозволений до використання Міністерством освіти і науки України, виділяє наступні конструктивні елементи будинку: фундамент, стіни, перекриття, окремі опори, дахи, сходи, вікна, двері, перегородки.

Проте, відповідачами та їх представниками не надано відповідних дозвільних документів на надбудову та забудову всієї території даху першого поверху будинку.

Згідно із ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За положеннями ч. 4 ст. 189 ЖК України особи винні у незаконному переобладнанні та/або переплануванні жилих будинків (квартир), інших жилих приміщень, призначених та придатних для постійного або тимчасового проживання, нежилих приміщень, розташованих у жилих будинках, та/або використанні їх не за призначенням несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством.

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій», передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт визначається як документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 30.09.2009р. № 1104, встановлено, що для проведення будівельних робіт необхідно мати дозвіл на виконання будівельних робіт, який засвідчує право на виконання таких дій замовником та підрядником.

Положенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на виконання будівельних робіт надається після отримання дозволу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до ДБН В .2. 6 - 14 -97 « Конструкції будинків і споруд », покриття ( дах ) - це верхня огороджувальна конструкція будинку і споруди для захисту приміщень від зовнішніх кліматичних факторів і впливів.

За ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачами та їх представниками не доведено, що прибудова за адресою: АДРЕСА_1 - і, погоджена за певним порядком. На письмові вимоги позивача про надання дозвільної документації на прибудову відповідачі приписи не виконали.

Як вказано в ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює « право на суд », в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( рішення від 21 лютого 1975 року у справі « Голдер проти Сполученого Королівства » ( Colder v. the United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A № 18 ). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення « спору судом ».

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3 ) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. ст. 76 - 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566 / 00, § 23, Європейського суду з прав людини , від 18 липня 2006 року ). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі « Гарсія Руїз проти Іспанії », від 22 лютого 2007 року в справі « Красуля проти Росії », від 05 травня 2011 року в справі « Ільяді проти Росії », від 28 жовтня 2010 року в справі « Трофимчук проти України », від 09 грудня 1994 року в справі « Хіро Балані проти Іспанії », від 01 липня 2003 року в справі « Суомінен проти Фінляндії », від 07 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії » ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Таким чином, у судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів достеменно встановлено факт надбудови на даху першого поверху,група нежитлових приміщень № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 а саме : бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни піноблоку,що розташований за адресою : АДРЕСА_1 - і.

Відповідно до абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим будівництва)», позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Оскільки відповідачами не надано затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил на вказану надбудову, не отримано відповідної дозвільної документації на її будівництво, суд приходить до висновку, що вказана надбудова здійснена самочинно, оскільки нежитлові приміщення першого поверху є прибудованими приміщеннями, тому, вони покриті дахом, який є експлуатаційним дахом, тобто, служить як дах для нежитлових приміщень першого поверху та як прохід до нежитлових приміщень другого поверху. А тому, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем за подання позову до суду у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках на користь ОСББ "26-1", а також у відповідності до вимог п.п. 6,7 ст. 139 ЦПК України, підлягають відшкодуванню і витрати на оплату робіт залученого стороною експерта, підтвердженням яких є акт виконаних робіт та квитанція про сплату у розмірі 22000 ( двадцять дві тисячі) гривень в солідарному порядку з відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 43, 76, 81, 83, 89, 211, 263 , 264, 265, 266, 273 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і » до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні спільним майном, шляхом зобов»язання вчинити дії задовольнити.

Зобов"язати ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 усунути перешкоди в користуванні спільним майном будинку ( дахом першого поверху ), що розташований за адресою : АДРЕСА_1 - і, група нежитлових приміщень № НОМЕР_3 шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме : бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва.

Стягнути з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і » ( юридична адреса: м. Київ-02132, вул. Дніпровська Набережна, 26-1, код ЄДРПОУ 40458535, р/р 26009009713315 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310) судовий збір у розмірі 800 ( вісімсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 на користь Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і » ( юридична адреса: м. Київ-02132, вул. Дніпровська Набережна, 26-1, код ЄДРПОУ 40458535, р/р 26009009713315 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310) судовий збір у розмірі 800 ( вісімсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 на користь Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і » ( юридична адреса: м. Київ-02132, вул. Дніпровська Набережна, 26-1, код ЄДРПОУ 40458535, р/р 26009009713315 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310) витрати за проведення будівельно - технічної експертизи у розмірі 22 000 ( двадцять дві тисячі ) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були

присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2018 року .

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК