Постанова № 76464100, 14.09.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 707/1330/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

м. Черкаси 14 вересня 2018 року

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкас Михальченко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративні матеріали, які надійшла від управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 (смт. Оршанець), бул. Шевченка буд.132 кв.139, суддя у відставці,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

30.07.2018 року з апеляційного суду Черкаської області до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшли адміністративні матеріали від управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, яке виразилось у тому, що він, ОСОБА_1, будучи суддею у відставці Соснівського районного м. Черкаси, будучи згідно підпункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, в порушення пункту 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», маючи обов’язок додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, порушив вимоги фінансового контролю, оскільки не своєчасно подав декларацію після припинення повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме законом було визначено до 01.05.2017, а декларація фактично подана 16.05.2018, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1М, надав пояснення і повністю заперечив, щодо обставин викладених в протоколі, просив провадження у справі закрити, в зв’язку з тим, що він не є суб’єктом адміністративного правопорушення, відсутні докази, що він не вчасно подав декларацію.

Прокурор Криворучко Р.О. в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 будучи особою, на яку поширюється пп.«ґ» п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", маючи обов’язок додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, порушив вимоги фінансового контролю, оскільки не своєчасно подав декларацію після припинення повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме законом було визначено до 01.05.2017, а декларація фактично подана 16.05.2018, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, просив стягнути штраф в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Заслухавши думку ОСОБА_1, прокурора, дослідивши письмові матеріали справи приходжу до наступного:

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Згідно ст.1 Закону України « Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

При дослідженні, долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року №1600-V111 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати:

1) об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст.172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст.45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Зазначимо, що в ч.1 ст.45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч.2 ст.45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання. Посилання прокурора на те, що законодавчо встановлений строк подачі декларації, щодо осіб які припинили діяльність з виконання функції держави або місцевого самоврядування, визначений Законом України від 23.03.2017 року №1975- VIII, та який набрав чинності 30.03.2017 року, вважаю не може бути застосовано до ОСОБА_1, оскільки строк подання до 01.05.2017 року, стосується для подачі щорічної декларації для осіб, які подають таку декларацію вперше.

Крім цього, слід зазначити, що системний аналіз вжитого в абз.1 ч.2 ст.45 Закону формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст.36 Кодексу законів про працю України) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень Закону України «Про державну службу» (ст. 83), Закону України «Про статус народного депутата України» (ст.4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом з тим із цього правила є винятки. Так, Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст.126 Конституції України, яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст.149-1 Конституції України).

Так, у ст.126 Конституції України, ст.119 Закону № 1402 зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом № 1402-VIII підстав».

Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст.125 Закону № 1402, є саме припинення повноважень судді (статті 119-125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ст.126 Конституції України, ст.112 Закону № 1402, не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону.

Іншими словами, беручи до уваги положення ст.7 КУпАП, згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, судді, які звільняються з підстав, визначених ч.6 ст.126 Конституції України, не можуть бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Наведене стосується й інших правопорушень, передбачених ст.172-6 КУпАП, у тому числі несвоєчасне подання декларації після припинення повноважень.

Згідно листа - роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, судді, які звільняються з підстав, визначених ч.6 ст.126 Конституції України, не можуть бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України.

Враховуючи той факт що ОСОБА_1, являється суддею, якого звільнено на підставі ч.6 ст.126 Конституції України, а тому він не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, адміністративне провадження відносно ОСОБА_1, про притягнення до його адміністративної відповідальності ч.1 ст.172-6 КУпАП підлягають закриттю.

Керуючись ст.ст.4, 7 Закону України « Про засади запобігання та протидії корупції», Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», ст.172-6, ст.ст. 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.172-6 КУпАП – закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови через Придніпровський районний суд м.Черкаси.

Суддя Ю.В.Михальченко