Постанова № 76464071, 13.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Харків

справа № 640/10563/17

провадження № 22-ц/790/4357/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Маміної О.В.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

Відповідач: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Яна Миколаївна,

Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Яни Миколаївни, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя,

за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_6 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 травня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили:

- скасувати рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Яни Миколаївни, індексний № 33152372 від 24.12.2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

-скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_5, № НОМЕР_1, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 33152372 від 24.12.2016 року 17:37:13 годин.

В обґрунтування позову посилалася на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_2 від 08.06.2017 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5. Підставою для внесення такого запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Азадалієвої Я.М. Харківського міського нотаріального округу (з відкриттям розділу прав власності). ОСОБА_5 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності - Договір про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором від 24.10.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М.. Дану державну реєстрацію було проведено з порушенням вимог ст.ст. 12, 35, 37 Закону України «Про іпотеку». 23.06.2014 року ОСОБА_8 померла, що підтверджується актовим записом про смерть від 01.07.2014 року № 229. Після її смерті із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Цюрупинського районного нотаріального округу Херсонської області звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_1. Відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.03.2015 року спадкоємцями ОСОБА_8, є її донька ОСОБА_2 та її чоловік - ОСОБА_1. Спадщина на яку видане свідоцтво складається з ? частини квартири АДРЕСА_1. Свідоцтво на іншу ? частину квартири не видано. В позові зазначалося, що зобов'язання ОСОБА_8 перед ОСОБА_4 за договором позики № 462 від 18.02.2011 року виконані належним чином, спадкоємці ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_4 з вимогою надати заяву про повний розрахунок для зняття іпотечного арешту. ОСОБА_4 дана вимога проігнорована. Таким чином, достеменно знаючи, що іпотекодержатель ОСОБА_8 померла 23.06.2014 року, що унеможливлює в законний спосіб провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень, все ж приватний нотаріус ХМНО Азадалієва Я.М., в порушення вимог діючого законодавства, провела реєстрацію та зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, припиняючи право власності на дану квартиру спадкоємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2 Крім того, в позові зазначалося, що зобов'язання за договором позики вже виконано належним чином, що також унеможливлює реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно на своє ім'я в позасудовому порядку. Все це призвело до порушення чинного законодавства державним реєстратором - приватним нотаріусом ХМНО Азаділаєвою Я.М.. Реєструючи право власності на квартиру № АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 приватний нотаріус порушила вимоги ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, державний реєстратор був зобов'язаний відмовити в реєстрації права власності за ОСОБА_5 на спірне нерухоме майно, оскільки така державна реєстрація суперечила б наявним зареєстрованим речовим правам на це ж саме нерухоме майно. На квартиру АДРЕСА_1, вже було видано свідоцтво на право спадщини за законом на ? частину даної квартиру. Приватний нотаріус ніби то направила вимогу про усунення порушення основного зобов'язання ОСОБА_8, яка її ще й отримала, будучі померлою з 23.06.2014 року, свідчить про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності по ? відповідно, ОСОБА_10, ОСОБА_1, за ОСОБА_5 є таким, що не відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно підлягає скасуванню.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 травня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Яни Миколаївни, індексний № 33152372 від 24 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для здійснення державної реєстрації права власності за Подвезьком.В.І. на спірну квартиру не має. Звернення до нотаріуса з заявою про здійснення реєстрації права власності на вказане майно є передчасним. Державна реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 проведена приватним нотаріусом ХМНО Азадалієвою Я.М., без дотримання положень статей 9 та 15 Закону N 1952-IV.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 та особа, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_6 звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 6 серпня 1975 року, отже є співвласницею спірної квартири, проте до участі у справі ані судом, ані позивачами залучена не була (ані в якості відповідача, ані в якості третьої особи).

Суд першої інстанції без участі та відома співвласниці спірного нерухомого майна ОСОБА_6, розглянув справу та ухвалив рішення, яке безпосередньо впливає та порушує її охоронювані законодавством права та інтереси.

Вважає, що в результаті неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_6, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 була позбавлена права власності на спірну квартиру, у зв'язку з чим зазнала істотної матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та необгрунтованого висновку про те, що державний реєстратор нібито на мала право реєструвати перехід права власності на нерухоме майно на підставі укладеного між сторонами та нотаріально посвідченого іпотечного договору, оскільки вказаний договір, у відповідності до норм чинного законодавства, має відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає, крім іншого, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Вважає, що надав державному реєстратору повний пакет документів, які були необхідні для реєстрації за ним права власності на спірну квартиру, разом з тим, районний суд, всупереч процесуальних норм, не ставив питання про витребування необхідних письмових доказів від державного реєстратора.

Вказує, що оскаржуване рішення порушує принцип «пропорційного втручання у право ОСОБА_5 на мирне володіння своїм майном.

Посилання районного суду про те, що ОСОБА_5 нібито не зареєстрував договір відступлення права вимоги за іпотечним договором у відповідному державному реєстрі, через що не набув статусу іпотекодержателя і не міг звертати стягнення на заставлене в іпотеку майно, є необгрунтованими та безпідставними, а тому не могли бути підставою для скасування рішення державного реєстратора.

Представником ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_12 до апеляційного суду надано відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановленні під час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18.02.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_13, ОСОБА_1 укладено договір позики на суму 18 750 доларів США. Того ж дня між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір. 24.10.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М.. зареєстрований в реєстрі № 2006. За договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки первісний іпотекодержатель ОСОБА_4 передав новому іпотекодержателю ОСОБА_5 всі права та обов'язки первісного іпотекодержателя за Іпотечним договором від 18.02.2011 року.

Відповідно до п. 10 вищезазначеного іпотечного договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язань за договором у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом договору. Це застереження відповідно до Закону вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та свідчить про одну з наступних обставин: а) набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Підписанням договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на набуття права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність; б) продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, серед перелічених п. 10 Договору належить Іпотекодержателю. Визначені Договором способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають укладенню окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застосувати інші встановлені Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_2 від 08.06.2017 року, ОСОБА_5 набув право власності на спірну квартиру 24.12.2016 року на підставі договору відступлення права вимога за Іпотечним договором.

Третіми особами по справі надана суду в якості доказів вимога про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про їх виконання у 30-ти денний строк з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, описи вкладеного в цінні листи та зворотні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

З вивчення зазначених доказів вбачається, що ОСОБА_5 була складена вимога ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою, як зазначено у листі: АДРЕСА_2 про виконання у 30-ти денний строк зобов'язання за договором позики з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання. На цю ж адресу було направлено листа про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором. Проте на зворотних повідомленнях поштового відправлення зазначалася адреса: АДРЕСА_1.

Як вбачається з наданих суду доказів, повідомлення про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором від 27.10.2016 року адресовану ОСОБА_1, ОСОБА_2, опис - НОМЕР_3 вкладення в цінний лист від 27.10.2016 року, опис - НОМЕР_4 вкладення в цінний лист від 27.10.2016 року, опис - НОМЕР_5 вкладення в цінний лист від 27.10.2016 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, від 04.11.2016 року, направлені на адресу: АДРЕСА_1.

Проте усі листи ОСОБА_4, адресовані ОСОБА_1, повернулися із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Вимога про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за договором позики та вимога про їх виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (на виконання вимог норми ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»), а також Вимога про добровільне звільнення предмета іпотеки від 03.11.2016 року, адресована ОСОБА_1 та направлена на адресу: АДРЕСА_1, також повернулася з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

У повідомленні про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором, а також вимоги про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики, зазначено адреса ОСОБА_1, ОСОБА_2: АДРЕСА_2.

Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересу, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_14 уклали шлюб 6 серпня 1975 року (а.с. 187).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, скасовуючи рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Яни Миколаївни від 24 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції вирішив питання про права дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_6

Колегія суддів дійшла висновку, що порушення прав ОСОБА_6 може бути у наслідках, які спричинені рішенням приватного нотаріуса, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки можуть призвести до зміни або припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер та пов'язані з реалізацією її інтересів.

Незважаючи на те, що судом було скасовано державну реєстрацію на ім"я ОСОБА_5, він не був залучений до участі у справі в якості відповідача, а приймав участь як третя особа.

Оскільки на стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості змінювати процесуальне положення учасників процесу та залучати до участі у справі заінтересованих осіб і встановлені апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права допущені судом першої інстанції та не повне встановлення обставин справи, які мали значення для її вирішення є підставою для скасувавння рішення суду, судова колегія приходить до висновку про скасування рішення районного суду з ухваленням нового рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог..

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 травня 2018 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Яни Миколаївни, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя -відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

О.В. Маміна

повний текст постанови

складено 13 вересня 2018 року