Ухвала суду № 76462873, 12.09.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/6644/17

Провадження №1-кп/635/503/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

за участю прокурора Рикової О.В.,

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

секретар судового засідання Грищук Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

На підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 січня 2018 року. Судом неодноразово продовжувався строк тримання під вартою обвинуваченого, останній раз на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2018 року на 60 днів - до 15 вересня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 15 вересня 2018 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В ході судового розгляду прокурор просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінується обвинуваченому, та тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винним, зазначив, що після повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ч.1 ст. 185 КК України ОСОБА_2 продовжив вчиняти злочини, що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків та недоведеність їх прокурором, зазначив, що має захворювання нижніх кінцівок, лікування якого не може бути забезпечено належним чином в умовах слідчого ізолятора, продовження тримання його під вартою та ненадання належної медичної допомоги може привести до незворотніх наслідків для його здоров’я.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого, вважала ризики, зазначені прокурором, надуманими та недоведеними та просила змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м’який у вигляді домашнього арешту.

Під час обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, свідчить про його суспільну небезпеку. Санкція інкримінованих злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 297 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про обрання запобіжного заходу, та вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2. доведені прокурором та продовжують існувати, а також враховує ту обставину, що розгляд судового провадження не завершений.

При цьому суд приймає до уваги, значну кількість епізодів злочинної діяльності, що інкримінується обвинуваченому, після оголошення підозри за ч. 1 ст. 185 КК України обвинувачений продовжив злочинну діяльність, як встановлено слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв’язки та зареєстроване місце проживання. Посилання обвинуваченого про наявність захворювання нижніх кінцівок та неможливість отримання медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора не підтверджені жодними доказами.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 217, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК України продовжити на шістдесят днів - до 10 листопада 2018 року.

Встановити строк дії ухвали до 10 листопада 2018 року.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Т.В.Бобко