Вирок № 76462286, 13.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2018 Справа №607/10357/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря Ліщинського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010001221 від 28 квітня 2018 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого:

- 10 грудня 2007 року Подільським районним судом міста Києва за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавленням волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- 30 липня 2009 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.309, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

- 12 жовтня 2015 року Васильківским міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- 26 липня 2016 року Печерським районним судом міста Києва за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. Звільнений 22 вересня 2017 року по відбуттю покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Середзінського І.В.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

та захисника адвоката ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

В ніч з 27 на 28 квітня 2018 року у обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував в дворі будинку №28 по вулиці Живова, в м. Тернополі, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом марки «YAMAHA TZR-125», з поєднанням синього, червоного та білого кольорів, який перебував у користуванні потерпілого ОСОБА_5 Підійшовши до колісного транспортного засобу - мотоциклу «YAMAHA TZR-125», з поєднанням синього, червоного та білого кольорів, який знаходився у дворі прибудинкової території вказаного будинку, та шляхом застосування відмички виготовленої кустарним способом, розблокував рульове кермо, викотив транспортний засіб за межі прибудинкової території та у такий спосіб ним незаконно заволодів, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 26 398 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

13 вересня 2018 року між прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 289 КК України за встановлених у висунутій підозрі обставин, істотних для даного кримінального провадження, ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Крім цього, за умовами угоди, обвинувачений ОСОБА_1 зобов’язався повністю відшкодувати шкоду потерпілому ОСОБА_5

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, а саме за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку з покладенням обов’язків передбачених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Ч.4 вказаної статті також передбачає, що укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

При цьому судом з’ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпілий ОСОБА_5 13 вересня 2018 року надав письмову згоду прокурору Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на укладення між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості. Також потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що немає претензій до обвинуваченого майнового характеру, шкода йому відшкодована у повному обсязі.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Крім цього, суд вважає, що до вступу вироку в законну силу раніше застосований згідно ухвали суду від 11 травня 2018 року до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави необхідно залишити без змін, повернувши предмет застави, а саме грошові кошти в сумі 14096 грн. заставодавцю ОСОБА_7 (довідка ТУ ДСА України в Тернопільській області № 03/636/18 від 20 липня 2018 року ), після набрання вироком законної сили.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової трасологіної експертизи № 1.4-481/18 від 31.05.2018 року в сумі 858, 00 грн. та судової автотоварознавчої експертизи № 4-103/18 від 31.05.2018 року в сумі 1287, 00 грн., а всього на загальну суму 2145 грн, які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертиз в межах даного кримінального провадження.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374, 475, 476 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

Затвердити укладену між прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_1 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.

Згідно п.п. 1,2 ч. 1, п.п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосований згідно ухвали суду від 11 травня 2018 року до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін, повернувши предмет застави, а саме грошові кошти в сумі 14096 грн. заставодавцю ОСОБА_7 (довідка ТУ ДСА України в Тернопільській області № 03/636/18 від 20 липня 2018 року ), після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судової трасологіної експертизи № 1.4-481/18 від 31.05.2018 року в сумі 858, 00 грн. та судової автотоварознавчої експертизи № 4-103/18 від 31.05.2018 року в сумі 1287, 00 грн., а всього на загальну суму 2145 грн. ( дві тисячі сто сорок п’ять гривень ) в користь держави (УК У м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_8