Вирок № 76461069, 11.09.2018, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/570/18

Провадження № 1-кп/617/116/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

при секретарі судового засідання - Борщ Л.В.,

за участю прокурора – Карапетян Л.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 12018220260000234 від 15 березня 2018 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, має доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В середині лютого 2018 року, більш точної дати встановити не представилось можливим, близько 18 год. 30 хв., у ОСОБА_1, під час проведення ремонтних робіт в хірургічному відділенні КЗОЗ «Вовчанська ЦРЛ», за адресою: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Шевченка, 28, виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: кахельної плитки, що належить ТОВ «БудМонтажРеконструкція», з метою подальшого її використання для проведення ремонту у себе вдома, за місцем мешкання.

ОСОБА_1, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні хірургічного відділення КЗОЗ «Вовчанська ЦРЛ», шляхом вільного доступу, діючи з корисливих мотивів, таємно від сторонніх осіб, переконавшись у тому, що його злочинні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, протягом двох тижнів, починаючи з середини по кінець лютого 2018 року, після закінчення робочих днів переніс до себе додому 71 одиницю кахельної плитки TM «ATEM», після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме продав ОСОБА_3 Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій юридичній особі ТОВ «БудМонтажРеконструкція» матеріальні збитки на суму 612 грн. 67 коп.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у фактично скоєному визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Фактичні обставини справи не оспорював, пояснив при цьому, що дійсно він проводив ремонтні роботи в хірургічному відділенні КЗОЗ «Вовчанська ЦРЛ», яке розташовано по вул. Шевченка, 28 у м. Вовчанську. Коли він виконував вказані роботи, він вирішив вкрасти кахельну плитку, що належить ТОВ «БудМонтажРеконструкція», для ремонту у себе вдома, за місцем мешкання. Прорахувавши кількість плитки, необхідної для проведення ремонту вдома, він з приміщення хірургічного відділення, протягом двох тижнів, починаючи з середини по кінець лютого 2018 року, після закінчення робочих днів переніс до себе додому 71 одиницю кахельної плитки TM «ATEM». Однак після продав її ОСОБА_3

Враховуючи, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що він вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз'яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а тому вина ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, не працює, у нього відсутнє постійне джерело доходу, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно досудової доповіді, складеної провідним інспектором Вовчанського РВ з питань пробації 18 червня 2018 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середній та низький відповідно, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, данні про особу обвинуваченого, беручи до уваги конкретну обставину у справі, визнану судом пом’якшуючою та відсутність обтяжуючих покарання обставин за скоєне – суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів можливо при призначенні йому покарання у виді громадських робіт.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Цивільний позов не заявлявся, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Доля речових доказів вирішується у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді 150 годин громадських робіт.

Речовий доказ – кахельну плитку ТМ «АТЕМ», в кількості 71 одиниця, сірого кольору, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження та передана на зберігання представнику ТОВ «БудМонтажРеконструкція» ОСОБА_2 – вважати повернутим законному володільцю.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Вовчанський районний суд Харківської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Головуючий -