Постанова № 76460344, 13.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2837/18

Номер справи місцевого суду: 522/15810/16-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

за участю секретаря: Лопотана В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАЛЬМІРА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАЛЬМІРА» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року, -

встановив:

26 серпня 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАЛЬМІРА» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у сумі 13 997, 05 гривень та суму сплаченого судового збору у розмірі 689 гривень.

В обґрунтування позову зазначили, що ОСББ «Пальміра» є балансоутримувачем та здійснює експлуатацію та утримання житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_1 в даному будинку. Внаслідок невиконання відповідачкою свого обов'язку зі сплати житлово-комунальних послуг, у неї виникла заборгованість, яка склала 13 997, 05 грн.. Добровільно відповідачка суму боргу не погашає, тому вимушені були звернутись до суду з цим позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАЛЬМІРА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАЛЬМІРА» подало апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_2 в свою чергу надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність винесеного рішення, необґрунтованість апеляційної скарги ОСББ «Пальміра», просить залишити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилаючись на те, що свої зобов'язання за договором вона виконує в повному обсязі. Щомісяця сплачує платіж на утримання та експлуатацію будинку у розмірі, передбаченому п.5.2. договору у відповідності з рішенням загальних зборів членів ОСББ «Пальміра», за комунальні послуги - електроенергію, холодну воду та водовідведення в повній сумі, відповідно до показників лічильників, згідно тарифів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСББ «Пальмір», районний суд виходив з того, що тарифи, з яких розраховувався борг з 2015 року, не були затвердженні належним чином та у відповідності до статут ОСББ, положень чинного законодавства України, правління ОСББ не мало таких повноважень на зміну тарифів,оскільки ці повноваження відносяться до виключної компетенції загальних зборів членів ОСББ. Щодо посилання представника позивача на протокол №7 загальних зборів членів ОСББ «Пальміра» від 04.03.2011 року, то суд з урахуванням діючого законодавства, а також що такі зміни не були внесені до статуту відповідним чином, вважає його нікчемним в частині надання повноважень правлінню.

З таким висновком районного суду повністю погоджується апеляційний суд, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1 (на підставі договору купівлі-продажу р.№482 від 08.06.2010 року).

Власниками квартир та нежилих приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено ОСББ «Пальміра», статут якого було зареєстровано виконавчим комітетом ОМР за №218 20 серпня 2009 року.

08.06.2010 року між відповідачкою та ОСББ «Пальміра» було укладено договір про відношення власника приміщення та управителя, згідно п.2.1.1-2.1.2 якого власника приміщення зобов'язався приймати участь у витратах з утримання та експлуатацію житлового комплексу шляхом внесення Управителю щомісячного платежу в національній валюті України у розмірі, передбаченому п.5.2. договору, у відповідності з рішенням загальних зборів членів ОСББ «Пальміра» про затвердження кошторису на утримання житлового комплексу; перераховувати Управителю плату за комунальні послуги із забезпечення холодною та гарячою водою, водовідведення та опалення у порядку, передбаченому даним договором.

Додатковою угодою від 01.10.2010 року до договору від 08.06.2010 року про відношення власника приміщення та управителя були внесені зміни до основного договору та:

- викладено п.5.2 в наступній редакції: «п.5.2 розмір щомісячного платежу власника, передбаченого п.2.1.1. договору, визначається, виходячи з загальної площі належного власнику приміщення, помноженої на 3,07 грн./кв.м./місяць та складає 226, 57 грн./ місяць»;

- викладено підпункт 3 частини 1 пункту 5.3 договору в наступній редакції: «3) опалення 194, 98 грн. (за 1 Гкалл)».

Додатковою угодою від 04.03.2011 року до договору від 08.06.2010 року про відношення власника приміщення та управителя були внесені зміни до основного договору та:

- викладено п.5.2 в наступній редакції: «п.5.2 розмір щомісячного платежу власника, передбаченого п.2.1.1. договору, визначається, виходячи з загальної площі належного власнику приміщення, помноженої на 2,86 грн./кв.м./місяць та складає 211,07 грн./ місяць»;

- викладено підпункт 3 частини 1 пункту 5.3 договору в наступній редакції: «3) опалення 241, 70 грн. (за 1 Гкалл)».

Вказано, що дані тарифи діють з 01.02.2011 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить (ст. ст. 319 ч.4, 322 ЦК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV.

Цей Закон у статті 1 визначає поняття житлово-комунальних послуг, учасників відносин у цій сфері: балансоутримувача, власника, споживача, виконавця і виробника та поняття засобу обліку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 22 Закону про ОСББ у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Суд першої інстанції прийняв до уваги посилання відповідачки, що тарифи, з яких розраховувався борг з 2015 року, і з цим погоджується апеляційний суд, не були затверджені належним чином та у відповідності до статут ОСББ, положень чинного законодавства України, правління ОСББ не мало таких повноважень на зміну тарифів, оскільки ці повноваження відносяться до виключної компетенції загальних зборів членів ОСББ. Щодо посилання представника позивача на протокол №7 загальних зборів членів ОСББ «Пальміра» від 04.03.2011 року, то суд з урахуванням діючого законодавства, а також що такі зміни не були внесені до статуту відповідним чином, вважає його нікчемним в частині надання повноважень правлінню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСББ «Пальміра».

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись: ст.ст. 368, 374; 375; 381-384; 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАЛЬМІРА» - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 14 вересня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда

Т.В. Цюра