Ухвала суду № 76459969, 10.09.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18605/17

Провадження № 2-з/638/342/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Атбаш»ян ОСОБА_3, Атбаш»ян ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, -

встановив:

06.12.2017 року позивач в особі свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Атбаш»ян А.Г., Атбаш»ян Г.А., в якому просить суд договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Дерев’янка, б. 3а, кв. 99 визнати недійсним у зв’язку з його фіктивністю, стягнути з відповідачів судові витрати.

10.09.2018 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №99, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Дерев’янка, 3-а; заборонити будь-яким особам в будь-який спосіб вчиняти дії щодо розпорядження зазначеною квартирою.

В обґрунтування зазначених вимог вказав, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним. При цьому, вказує заявник, в позовній заяві він посилався на фіктивність укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу в зв’язку з тим, що він укладений з метою уникнення виконання рішення суду, яким були задоволені вимоги позивача про стягнення суми боргу і реалізації квартири, яка є предметом договору, в рамках виконавчого провадження. Заявник зазначає, що необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що існує висока імовірність того, що ОСОБА_7, враховуючи всі попередні недобросовісні дії відповідачів щодо укладення оспорюваного правочину і подальшої передачі квартири, яка є предметом договору купівлі-продажу, у власність ТОВ «Інтерналком», як єдиний засновник і керівник ТОВ «Інтерналком», може в будь-який момент відчужити зазначену квартиру на користь інших осіб, що значно ускладнить або зробить взагалі неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні перевіряти відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог щодо змісту та форми заяви, передбачених статтею 151 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає її такою, що підлягає поверненню заявнику з підстав невідповідності її вимогам статті 151 ЦПК України.

Так, ч. 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В порушення п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заявник не зазначив відомості про вартість майна, яке заявник просить арештувати, що позбавляє суд можливості визначити співмірність заходів по забезпеченню позову.

Також, твердження представника позивача ОСОБА_2, що у зв’язку з накладенням арешту та заборони щодо розпорядження вищевказаною квартирою не тягне жодних можливих збитків та витрат для відповідачів на думку суду є суб’єктивними.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Крім того, суд зазначає, що 10.07.2018 року представником позивача до Дзержинського районного суду м. Харкова подавалась аналогічна заява про забезпечення позову в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Атбаш»ян ОСОБА_3, Атбаш»ян ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2018 року вказану заяву повернуто заявнику.

Зазначену ухвалу суду від 10.07.2018 року оскаржено в апеляційному порядку, до теперішнього часу апеляційну скаргу по суті не розглянуто.

З огляду на викладене, суд вважає, що представник позивача повторно звернувся з заявою про забезпечення позову передчасно.

Враховуючи викладене, заява представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 261 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Атбаш»ян ОСОБА_3, Атбаш»ян ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним – повернути заявнику.

Копію ухвали надіслати заявнику для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: