Рішення № 76459268, 12.09.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9004/17

Провадження №2/521/1386/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат та проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,–

В С Т А Н О В И В:

Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат та проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якому просить стягнути з відповідача, на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради суму виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 6561 грн. 09 коп.. Свій позов обґрунтовує тим, що відповідачка з сином ОСОБА_2, перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі департаменту праці та соціальної політики ОМР, як отримувач щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. На підставі заяви від 11.09.2015 року та згідно з Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 гр. ОСОБА_1 призначена грошова допомога переміщеним особам на період з 11.09.2015 року по 10.11.2015 року у розмірі 1326,00 грн. щомісячно; з 11.11.2015 року по 10.01.2016 року у розмірі 1105.0грн. щомісячно; з 11.01.2016 року по 10.03.2016 року у розмірі 884,0грн. щомісячно.Позивач у своєму позові вказує, що у вищезазначеній заяві гр. ОСОБА_1 зазначала, що у неї немає на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Позивач зазначає, що відповідно до ОСОБА_3 Державної фінансової інспекції в Одеській області від 19.10.2016 року № 041-11/105, гр. ОСОБА_1 мала кошти на депозитних банківських рахунках, відкритих в банківських установах, у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Враховуючи вищевикладене, заявниця надала недостовірні відомості щодо відсутності коштів на депозитному банківському рахунку та не мала права на грошову допомогу переміщеним особам у період з 11.09.2015 року по 10.03.2016 року. У зв’язку з цим, гр. ОСОБА_1 незаконно отримала від Управління кошти за період з 11.09.2015 року по 10.03.2016 року у розмірі 6561,09 грн., у добровільному поряду які повертати відмовляється, департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся з даним позовом до суду.

Представник департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до канцелярії суду заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності відповідача. Проти задоволення позову заперечує повністю.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги виниклі пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами, належну правову оцінку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як отримувач щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

На підставі заяви від 11.09.2015 року та згідно з Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 гр. ОСОБА_1 призначена грошова допомога переміщеним особам на період з 11.09.2015 року по 10.11.2015 року у розмірі 1326,00 грн. щомісячно; з 11.11.2015 року по 10.01.2016 року у розмірі 1105.0грн. щомісячно; з 11.01.2016 року по 10.03.2016 року у розмірі 884,0грн. щомісячно.

У вищезазначеній заяві гр. ОСОБА_1 зазначала, що у неї немає на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що ОСОБА_3 ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 року, а також законності призначення, нарахування та виплати усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів з 2014-2016 роки в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 041-11/105, визначено, що згідно з даними офіційної інформації, наданої Державній фінансовій інспекції України Міністерством фінансів України відповідно до доручення Міністра фінансів від 26.05.2016 №29020-06/1 для здійснення верифікації, гр. ОСОБА_1 мала кошти на депозитних банківських рахунках в банківських установах, у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб

Таким чином, позивач стверджує, що ОСОБА_1 надала недостовірні відомості, тобто вказала про відсутність на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, через що їй були надмірно виплачені кошти за період з 11.09.2015 року по 10.03.2016 року у розмірі 6561,09 грн.

Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Порядку, суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу.

Зі змісту повідомленя начальника управління ОСОБА_3 про обсяг надмірно виплачених коштів від 12.09.2016 року № 4235 та повторного повідомлення від 10.10.2016 року № 4933 вбачається, що ОСОБА_1 не мала право на отримання грошової допомоги перемішеним особам на проживання. Кошти надміру виплаченої допомоги за період з 11.09.2015 року по 10.03.2016 року загальною сумою 6561,09 грн., необхідно повернути на р/р Департамену.

Відповідно до наданого до суду представником відповідача заперечення на позовну заяву, ОСОБА_1 категорично заперечує відомості про наявність у неї депозитних рахунків у банківських установах. Вказує, що сам акт ревізії не містить жодних фактичних даних щодо номерів рахунків, назв банківських установ, чи розміру коштів, які начебто були відкриті на її ім’я. Однак, у акті ревізії (який позивач вказує як доказ на підтвердження своїх вимог) є лише посилання на інформацію, надану Міністерством фінансів України.

На виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року, Департаментом праці та соціальної політики повідомлено: відомості про наявність депозитних рахунків у гр. ОСОБА_1 надавались в ході перевірки спеціалістами Державної фінансової інспекції в Одеській області. Управління соціального захисту населення в Малиновському районі не має інформації щодо номерів рахунків, часу відкриття цих рахунків, назви банківських установ, розміри цих рахунків.

На виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 23.05.2018 року, Південний офіс Держаудитслужби повідомляє, що у Південному офісі Держаудитслужби відсутня будь-яка інформація стосовно ОСОБА_1, в тому числі відомості на підтвердження відкриття нею протягом 2014-2016 рр. депозитних рахунків в банківських установах, включаючи номери рахунків, час відкриття рахунків, також невідомо орган (організацію), який володіє запитуваною інформацією в повному об’ємі.

Згідно ч. 1ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 1ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України Не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Разом з тим, згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Слід зазначити, що належних в розумінні ст.76, 77, 80 ЦПК України доказів того, що відповідач мала кошти на депозитних банківських рахунках відкритих в банківських установах, суду не надано, оскільки наданий представником позивача витяг з ОСОБА_3 ревізії не може бути доказом цього.

Більш того, відповідно до відповіді Департаменту праці та соціальної політики, яка була надана на ухвалу суду від 03.10.2017 року, та відповідно до відповіді Південного офісу Держаудитслужби, яка була надана на ухвалу суду від 23.05.2018 року вбачається, що інформація про наявність депозитних рахунків у гр. ОСОБА_1 не підтвердилась.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Враховуючи наведене та керуючись ст.1212 Цивільного кодексу України, Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, ст.ст.76- 81, 263-265, 268 ЦПК, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат та проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг– відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.09.2018 року.

Головуючий: