Рішення № 76459002, 04.09.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/93/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Манжос Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Припас А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 17.01.2018 року з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.12.2012 року в розмірі 19 675 гривень 76 копійок. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що між ОСОБА_2 акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, 11.12.2012 року був укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит на суму 1300, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 30.11.2017 року має заборгованість в розмірі 19 675 гривень 76 копійок, яка складається з: - 1143, 66 гривень, заборгованість за кредитом; - 14 118, 97 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом; - 3000, 00 гривень, заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень – штраф /фіксована частина/; - 913, 13 гривень – штраф /процентна складова/, - всього 19 675 гривень 76 копійок заборгованості, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача разом з судовими витратами.

03.04.2018 року до Кілійського районного суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідної якої він зазначає, що розмір нарахованої заборгованості по процентам за користування кредитом та пені згідно розрахунку становить 17 118, 97 гривень, що є значно більшим за встановлений законом рівень. Також вказує, що розмір нарахованої відповідачу заборгованості по пені та штрафам згідно доданих матеріалів становить в сукупності 4 413, 13 гривень, що є значно більше половини вартості грошових коштів. Як вбачається з матеріалів справи відповідач узяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 11.12.2012 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсал». Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору. Згідно наданого розрахунку, як зазначає відповідач, останній платіж відбувся 08.04.2015 року. З огляду на викладене вбачається, що позовна вимога щодо сплати штрафу та пені мала бути висунута до 08.04.2016 року. Вимога позивача, щодо стягнення пені та штрафу подані з порушенням позовної давності. Також вказано, що Анкета – заява підписана разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», хоча згідно доданих матеріалів підпис про ознайомлення відповідача з цими документами та його згода з їх умовами – відсутній. Тобто відповідач з вказаним документом не був ознайомлений і не надавав своєї згоди на їх застосування. Крім того, під час підписання Анкети – заяви, позивачу нічого не заважало дати документи на підпис відповідачу. Також, про не ознайомлення з документами свідчить напис у самій заяві про те, що відповідачу потрібно самостійно з ними ознайомитися на зазначеному сайті. На підставі вищезазначеного відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

12.06.2018 року від позивача по справі надійшла відповідь на відзив в якому зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.12.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1300, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Як вказує позивач, даний кредитний договір має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорів істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануїтет, тощо.

Позивач звертає увагу суду у відповіді на відзив на те, що споживчий кредит -це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на споживчий характер кредитування. Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. По даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві.

Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п.1.1.1.90 Умов)та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів.

За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Умов — комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку напідставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід'ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло "_5_" років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2.5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку від 06.03.2010 року, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.

Відносно визначення виду заборгованості з пені чи комісії встановлено, що за даним видом кредиту комісія не передбачена та не нараховується, а в даній колонці має місце нарахування тільки пені.

Щодо нарахування неустойки, то сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу.

Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30 гривень, дані зміни затверджені НаказомСП-2009-289 від 07.04.2009 року. В подальшому НаказомСП-2013-6500941 от 28.01.2013 року розмір пені було збільшено до 50 гривень, яка нараховується щомісячно у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100 гривень. 05.07.2013 року НаказомСП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, а саме:

-у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяца - сплачується пеня в розмірі 50 грн.;

-у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.

Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.

Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань. Одночасно, безпідставним є посилання на положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, пеня за своєю правовою природою є не компенсацією, а мірою цивільно- правової відповідальності.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності.

Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій.

Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року.

Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.

Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.

Стосовно посилання Відповідача на зменшення розміру неустойки посилаючись на матеріальний стан та ст. 551 ЦК України, то при укладанні Договору сторони досягли згоди щодо його умов відповідно до ст. 638 ЦК України. Таким чином, розумною вважається сума неустойки (штрафу та пені), яку сторони визначили та погодили при укладенні Договору.

Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту.

У зв’язку з вищенаведеним вважаємо, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо строку позовної давності, позивач вказує, що за договором визначені щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності ст. 257 ЦК України, щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14 та постанові від 18 червня 2014 року по справі №6-61цс14.

Згідно з довідкою про карти клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно кредитного договору б/н від 11.12.2012 року отримав картки № 5577212713573965 , 5168755353000249 остання з яких мала термін дії до останнього дня 08.2017 року.

Керуючись правовими позиціями ВСУ які викладені в постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 та від 18 червня 2014 року №6-61цс14 приходимо до висновку, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦКУ), тобто з 31.08.2017 року. Банком подано позовну заяву до суду 09.01.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

У зв’язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов’язання за Кредитним Договором не виконав.

Враховуючи викладене представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

11.07.2018 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 11.06.2018 року в якому зазначено, що з доводами у відповіді від 11.06.2018 року представник відповідача та відповідач не згодні, виходячи з наступного.

Позивач у своїй відповіді зазначає, що заява про приєднання до умов та правил умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають договір про надання банківських послуг, але долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису відповідача.

Відтак, відсутність підпису відповідача вказує, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг.

Такої ж правової позиції додержується Апеляційний суд м. Києва, викладеній в його рішенні від 22.03.2017 року по аналогічній справі №755/10267/16-ц.

Крім того, у правовій позиції, викладеній ВСУ по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що якщо умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 360 календарних днів - 11.12.2013 року включно, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правилами користування платіжною карткою».

Відтак, у межах строку кредитування до 11.12.2013 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця.

З огляду на вказане аргументи позивача про те, що він має право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом являються неправомірними.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності в один рік навіть щодо останнього щомісячного платежу, який відбувся 08.04.2015 року.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 10.12.2013 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів позовна давність не може бути застосована. А тому вказана вимога є необґрунтованою.

Щодо доводів сторін відносно неустойки, у своїй відповіді на відзив позивач вказує, що відповідач не правильно тлумачить ст.549 ЦК України, в якій зазначено, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції України щодо заборони, подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Дане ствердження базується на судовій практиці по аналогічним справа, і позивач крім свого власного тлумачення зазначеної статті більше аргументів не вказує.

Позивач вказує, що відповідач отримав дві картки № 5577212713573965. 5168755353000249 остання з яких мала термін дії до останнього дня 08.2017 року, для підтвердження надає довідку від 11.06.2018 року №30.1.0.0/2-20170728/607.

Згідно п. 2.1.1.2.12. Витягу з умов та правил надання банківських послуг по закінченню терміну дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строку дії), за зверненням клієнта в банк, згідно з діючими тарифами.

Отже, відповідач повинен самостійно звернутися до банку з заявою, однак позивач не надав доказів звернення відповідача до банку для отримання картки з новим строком дії за договором кредитування.

З зазначеного пункту також вбачається, що номер картки не змінюється, а тільки продовжується строк її дії, хоча згідно зазначеної довідки в картках різні номери рахунку.

До відповіді позивач також надав виписку по рахунку на відповідача по основній картці під номером 5577**** ****3965 за період з 01.01.2000 по 11.06.2018 рік.

По-перше. Враховуючи, що не всі цифри вбачаються у номері картки не можливо достовірно вказати, що вона належить саме відповідачу.

По-друге. Згідно цієї виписки банк надав цю картку ще у 01.01.2000 році, що не відповідає матеріалам справи.

По-третє. Відповідно до виписки банк вважає, що картка під номером 5577**** ****3965 діє по сьогодні, жодних змін з приводу її закінчення чи продовження не відбувалося. Бо, як зазначено у доданій до відповіді довідці є інша картка, яка діє до останнього дня 08.2017 року.

По-четверте. У кінці вказаної виписки основна картка 9992**** ****1049, що це за картка и чому вона міститься у наданій до суду виписці не зрозуміло.

По-п’яте. Зазначено виписка відрізняється від розрахунку заборгованості за договором який надавався позивачем до позову (згідно цього розрахунку щомісячний платіж який розпочався 12.12.2013 року, а згідно першого 24.01.2013 року).

З викладеного вбачається, що у виписці по рахунку та довідці від 11.06.2018 року зазначений різний час видачі та закінчення карток, незрозуміла загальна кількість карток у відповідача та не доведений сам факт отримання їх ним, що не дає можливості відношення цієї виписки до зазначених карток.

На підставі вищезазначеного представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

14.08.2018 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшла відповідь на заперечення в якому зазначено, що заява Відповідача не має жодного смислового навантаження та нічим не обґрунтована, оскільки останній має право ознайомитись із матеріалами справи в суді.

Таким чином, на сьогоднішній день не існує жодних перешкод для реалізації Відповідачем права на ознайомлення з матеріалами справи.

Вказує, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

У даній справі Позичальником порушено питання щодо ознайомлення його саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а не застосування норм ст. 259 ЦК України, тому безпідставним є посилання на правову позицію Верховного Суду України, яка не стосується справ з використанням кредитних карт. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та

наявність не виконаних кредитних зобов'язань:

1) копія кредитного договору;

2) розрахунок заборгованості:

3) копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір;

4) виписка по рахунку;

5) фото клієнта з карткою.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені:

касові, банківські документи;

повідомлення банків;

виписки банків;

корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання відповідача, про те що наданий йому кредит є споживчим - необгрунтовані та безпідставні, так як в даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у той час коли споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно з умовами договору Банком передано Відповідачу кредитну карту з встановленим кредитним лімітом в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Виходячи з даної норми закону - кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата процентів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, датою 31.08.2017 року (останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов'язань за Кредитнимдоговором та припинення зобов'язань в цілому.

Отже, аналізуючи умови Кредитного договору визначені сторонами та зміст зазначених правових обґрунтувань, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов'язання сплатити проценти за час фактичного користування кредитними коштами у Позичальника виникає щомісячно і на сьогоднішній день являється не припиненим.

Передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.

Згідно п. 2.1.1.2.12 у разі закінчення строку дії карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії).

Відповідач звернувся в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії.

Перевипуск карти Відповідачем підтверджується наявністю фото Клієнта з картою та банківською випискою по картковому рахунку, що додається.

16.01.2014 року Відповідач здійснив погашення заборгованості в розмірі 370,00 грн., вже на перевипущену карту, що ще раз підтверджує її отримання Відповідачем.

Поскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України.

Активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон Клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди / відома Клієнта.

Фото клієнта з картою, подальше користування карткою, періодичні погашення заборгованості підтверджує, що Відповідач знав про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлював характер і наслідки невиконання договірних зобов'язань.

У виписці по рахунку відображений номер 9992 **** **** 1049, даний рахунок є технічним та відкрито в рамках програми лояльності «Бонус Плюс»

Згідно з довідкою про карти клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно кредитного договору б/н від 11.12.2012 року отримав картки № 5577212713573965 , 5168755353000249 остання з яких мала термін дії до останнього дня 08.2017 року.

Керуючись правовими позиціями ВСУ які викладені в постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 та від 18 червня 2014 року №6-61цс14 приходимо до висновку, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦКУ), тобто з 31.08.2017 року. Банком подано позовну заяву до суду 09.01.2018 р., тобто в межах строку позовної давності.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене позивач представник позивача просив суд, задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

На призначену дату розгляду справи представник позивача, в судове засідання не з’явився, подав клопотання, відповідно до якого він зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить суд розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

На підставі письмових заяв представника позивача та представника відповідача суд ухвалює рішення без фіксації ходу судового засідання звукозаписувальним технічним пристроєм, що відповідає положенням ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.12.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на суму 1300, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ними та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою".

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. «Умов та правил надання банківських послуг». Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 "Правил користування платіжною карткою", боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1.2.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною Правил та/або "Тарифів Банку", позичальник зобов’язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг", банк має право на зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 2.1.1.3.5 "Умов та правил надання банківських послуг", клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором.

Згідно п. 1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг", у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору, Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов’язків за цим Договором.

Згідно з довідкою про карти клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно кредитного договору б/н від 11.12.2012 року отримав картки № 5577212713573965 , 5168755353000249 остання з яких мала термін дії до останнього дня 08.2017 року.

Згідно наданого розрахунку, в зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, станом на 30.11.2017 року, відповідач має заборгованість, яка складається з: 1143, 66 гривень, заборгованість за кредитом; - 14 118, 97 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом; - 3000, 00 гривень, заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень – штраф /фіксована частина/; - 913, 13 гривень – штраф /процентна складова/, - всього 19 675 гривень 76 копійок.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення - невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як строк договору, так і строк (термін) виконання зобов’язання (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями, а також визначено кінцевий строк повернення кредиту в повному обсязі.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Водночас, слід також враховувати, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правова позиція Верховного Суду України висловлена в постановах від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14 та від 18.06.2014р. у справі № 6-61цс14).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 17.01.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії картки 5168755353000249, відповідно до копії Анкети – Заяви, визначений до кінця 08.2017 року, а відтак, враховуючи момент звернення позивача з вимогою про стягнення основної заборгованості по кредиту та правову позицію Верховного Суду України, встановлено, що позивач звернувся до спливу позовної давності, оскільки перебіг позовної давності починається зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позовна давність згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Згідно висновку Верховного Суду України в постанові від 24.06.2015 року по справі № 6-738цс15 без заяви сторони у спорі ні загальна ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір пені та штрафів, з урахуванням заяви представника відповідача про застосування позовної давності, обмежується останніми 12 місяцями та становить 1200 гривень, оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.05.2008 року, за вказаний період відповідачу нараховувались щомісяця по 100 гривень комісії та пені.

Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 1143, 66 гривень заборгованості за кредитом, 14 118, 97 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 1200 гривень заборгованості за пенею та комісією, всього 16 462, 63 гривень заборгованості за кредитним договором. На думку суду, вказаний розмір заборгованості, є розумним та справедливим, виходячи з розміру основного боргу, тому позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО № 305299) 16 462 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят п’ять) гривень 63 (шістдесят три) копійки заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4