Постанова № 76458909, 13.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/590/18 13.09.2018

Провадження №22-ц/784/1284/18

Справа 487/590/18 Головуючий суду першої інстанції Гаврасієнко В.О.

Провадження № 22-ц/784/1284/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія - 50

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_3,

її представника - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

його представника - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гаврасієнко В.О. в залі судового засідання в м. Миколаїв, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

5 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_7, яка продовжує навчання, у сумі 4000 грн. щомісячно, починаючи від дня подання позову до закінчення навчання.

В обґрунтування позову зазначала, що від шлюбу з ОСОБА_5 має дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на теперішній час навчається на денному відділенні факультету сходознавства Київського національного лінгвістичного університету. Відповідно до договору про підготовку фахівця з вищою освітою від 18 серпня 2015 року, період навчання з 1 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року, загальна вартість освітньої послуги 70 848 грн., у тому числі по семестрах за один семестр - 8 856 грн. П'ять семестрів вона оплачувала навчання дочки та утримувала її самостійно, батько дитини не надавав матеріальної допомоги для доньки, яка не має можливості самостійно отримувати дохід, оскільки навчається. Крім витрат на навчання, витрати на проживання у квартирі у м. Києві становлять 3 000 грн. щомісяця, також на продукти, одежу, взуття, проїзд до університету, книжки, канцелярію, предмети першої необхідності, в цілому щонайменше 2 000 грн. щомісяця. Таким чином дитина в місяць потребує 8000 грн. Відповідач має добрий стан здоров'я, працює приватним підприємцем, займається торгівлею одягом, часто їздить за кордон у справах бізнесу, має у власності квартиру, два транспортні засоби. Отже, оскільки відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання, просила суд стягнути з нього 4 000 грн. (половину від необхідного мінімуму) аліментів на дочку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісяця, починаючи з 5 лютого 2018 року до закінчення навчання 30 червня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_5 у дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із того, що відповідач є особою працездатного віку, він може та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої дочки, яка продовжує на теперішній час навчання, і у зв'язку з цим її потребує, а тому, з урахуванням матеріального становища відповідача та стану його здоров'я, відповідно до ст. 199 СК України суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на доньку ОСОБА_7 у розмірі 2000 грн. щомісячно, на період її навчання у Державному вищому навчальному закладі - Київському національному лінгвістичному університеті, починаючи з 5 лютого 2018 року до 30 червня 2019 року.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи та доказів, якими ці обставини підтверджуються, просив рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким стягнути з нього аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі 50% від прожиточного мінімуму, в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач вказував, що, хоча суд й написав в своєму рішенні, що при визначенні розміру аліментів враховано його матеріальний стан та стан здоров'я, але фактично не прийняв до уваги того факту, що його родина є багатодітною, при цьому син ОСОБА_8, страждає на захворювання серця, потребує постійного лікування та нагляду лікарів. Донька відвідує дитячий садок.

Крім того, суд не дав належної оцінки матеріальному становищу позивача, яка має у власності приміщення магазину на території Центрального ринку, двокімнатну та чотирьох кімнатну квартири, гараж та автомобіль.

Також судом не було не враховано тієї обставини, що він вимушений був продати все майно для лікування батька, а потім для свого лікування, і на теперішній час його родина навіть не має власного житла.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду та відповідність його дійсним обставинам справи, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

При цьому вказувала, що місцевим судом було враховано те, що родина відповідача є багатодітною і, зокрема, що старша дитина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дитиною ОСОБА_10, обов'язок утримувати яку покладений на її матір та батька, а не на відповідача. Крім того, законодавством передбачені відповідні пільги для багатодітних сімей, якими родина відповідача користується, оскільки перебуває на обліку.

Що стосується постійного лікування та нагляду лікарів, то відповідачем не надано належних доказів цьому факту. Постанова ЛКК № 239 від 13 березня 2017 року тільки встановлює факт необхідності лікування у спеціалізованому учбовому закладі.

Крім того, ОСОБА_3 зазначала, що отримала своє майно у спадок від матері, а не заробила підприємницькою діяльністю, як вказує відповідач.

До того ж, вказувала, що той факт, що все своє майно відповідач продав у зв'язку з необхідністю лікування його батька та особистого лікування, не підтверджено жодним доказом. Так, батько ОСОБА_5 є заможною людиною, яка отримує військову пенсію, має магазини на Центральному ринку у м. Миколаєві та працює. Він сам витрачався на своє лікування. Крім того, у відповідача є рідний брат, який також є сином його батька.

Що стосується лікування відповідача, то він робив операцію, яка є безкоштовною. Аналогічну операцію робила і позивачка, у зв'язку з чим також знаходиться на обліку в онкодиспансері.

Також вказувала, що на дружину відповідача ОСОБА_10 оформлено двоповерховий жилий будинок у центрі м. Миколаєва, де вони проживають родиною. А також те, що відповідач не спростовує її доводи щодо його багаторазових поїздок за кордон у справах бізнесу та наявність контейнерів на Одеському ринку «7-й кілометр», де він здійснює підприємницьку діяльність.

На утриманні відповідача знаходяться не чотири особи, а лише двоє неповнолітніх дітей, оскільки його дружина є працездатною особою, а дитина дружини знаходиться на утриманні своїх мати та батька.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, згідно зі ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

За положеннями ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При цьому при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання і другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ст. 200 СК України).

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, так і стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, розглядаючи позови про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, суду необхідно встановити декілька юридичних фактів, зокрема: є дитина повнолітньою, чи продовжує вона навчатись, чи потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, та чи є у відповідача матеріальна можливість таку допомогу надавати.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у період з 28 вересня 1996 року по 19 вересня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4, 5), від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3). Отже, ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

ОСОБА_7 є студентом ІІІ курсу денного відділення факультету сходознавства Київського національного лінгвістичного університету, період навчання в якому, згідно довідки № 0479/17 від 14 грудня 2017 року - з 1 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року (а.с.7).

Згідно договору № 63111-0254 про підготовку фахівця з вищою освітою від 18 серпня 2015 року загальна вартість освітньої послуги 70 848 грн., у тому числі за один семестр кожного навчального року - 8 856 грн. (а.с.6).

Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання повнолітньої доньки не надає.

Отже, врахувавши обставини справи та наведені правові норми, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач є працездатною особою, яка зобов'язана та має можливість утримувати повнолітню доньку, оскільки остання потребує матеріальної допомоги у зв'язку із навчанням в університеті, та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього аліментів.

Між тим, місцевий суд, при визначенні розміру аліментів, ті обставини, на які посилається відповідач, в достатній мірі не врахував та порушив баланс інтересів сторін з огляду на утримання відповідачем своєї сім'ї, а тому рішення суду підлягаю зміні в частині розміру аліментів.

Так, обов'язок утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, виникає у обох батьків, у зв'язку з чим суд повинен був перевірити та врахувати матеріальний стан матері - позивачки у справі, а також відповідача.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що його матеріальне становище не дозволяє йому сплачувати аліменти на повнолітню доньку у розмірі визначеному судом першої інстанції, оскільки з 10 лютого 2010 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 (а.с.41), в якому у них народилося двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.43) та дочка ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.42). Також з родиною відповідача проживає дочка його дружини від першого шлюбу ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з чим йому та його дружині надано статус багатодітної сім'ї, посвідчення № НОМЕР_2 (а.с.44).

ОСОБА_5, також як і позивачка, - є фізичною особою підприємцем. При цьому він є рідним батьком трьох дітей: двох малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які знаходяться на його утриманні, та повнолітньої доньки ОСОБА_7, у той час як на утриманні позивача ОСОБА_3 знаходиться лише донька ОСОБА_7.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що на теперішню дружину відповідача ОСОБА_10 оформлено двоповерховий жилий будинок у центрі м. Миколаєва, де вони проживають родиною, а також, що відповідач не спростовує її доводи щодо його багаторазових поїздок за кордон у справах бізнесу та наявність у нього контейнерів на Одеському ринку «7-й кілометр», де він здійснює підприємницьку діяльність, оскільки, по-перше, майно теперішньої дружини відповідача ОСОБА_10 - є її особистим майном, а не майном ОСОБА_5, по-друге, ці факти не підтверджені відповідними доказами, по-третє, сам факт чисельних поїздок ОСОБА_5 за кордон та здійснення ним підприємницької діяльності, не є підтвердженням його доходів та його спроможності сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом першої інстанції.

На підтвердження своїх доходів, відповідач надав довідку Державної податкової інспекції, з якої вбачається, що за період з 1 січня по 30 червня 2018 року його доходи складали 31 400 грн. Позивач, заперечуючи такий розмір доходів відповідача, стверджувала, що він є значно більшим, однак будь-яких доказів, визначених ст. 76 ЦПК України, не надала.

З урахуванням наведеного та положень вказаних вище правових норм, майнового стану сторін та обов'язку обох батьків щодо утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчатися, колегія вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на період навчання дочки у розмірі 1 500 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру стягнутих аліментів з 2000 грн. до 1 500 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2018 року в частині розміру стягнутих аліментів змінити, зменшивши розмір аліментів з 2000 грн. до 1 500 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.