Постанова № 76458649, 12.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1816/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2056/18Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 09 липня 2018 року (час ухвалення рішення з 17:15 по 17:58; дата виготовлення повного тексту рішення - 23.07.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, після неодноразового збільшення позовних вимог, остаточно просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, 2 613 546 грн. та 14 880 грн. на відшкодування витрат на проведення судово-психологічної експертизи.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що йому завдано моральну шкоду діями органів досудового розслідування, які виявилися у незаконному притягнення його до кримінальної відповідальності та триманні під вартою.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 09 липня 2018 року позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 судові витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 284 грн. 21 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 вказував, що суд першої інстанції не в повному обсязі надав оцінку доводам, наданим ним в обґрунтування позову. Стверджував, що відсутність зареєстрованої методики проведення судової експертизи не може свідчити про неналежність, недопустимість чи недостовірність експертного висновку, визначення розміру компенсації моральної шкоди за методикою ОСОБА_3 відповідає чинному законодавству. Суд також не дав належної оцінки показанням допитаних свідків, у зв'язку з чим ухвалене рішення не відповідає фактичним обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у межах заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено належними та допустимими доказами, що 06 лютого 2015 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_2 затриманий ст. слідчим СВ Ленінськго РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області Левун Є.Ф. за підозрою у вчиненні злочину, про що складено відповідний протокол (т.1 а.с.6) та за місцем його проживання в АДРЕСА_1, проведено обшук, за результатами якого жодних предметів, заборонених до вільного обігу не виявлено та не вилучено (т.1 а.с.7-9).

В цей же день ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (т.1 а.с.10).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.02.2015 року залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23.02.2015 року до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком з 13-30 год. 07 лютого 2015 року по 13-30 год. 07 квітня 2015 року (т.1 а.с.11-13).

17 березня 2015 року ОСОБА_2 повідомлено нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (т.1 а.с.14) та пред'явлено обвинувачення у кримінальному провадженні № 2015170030000025 за вказаною частиною КК України (т.1 а.с.15), а 19.03.2015 року обвинувальний акт направлено до суду.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 25.03.2015 року, від 12.05.2015року, від 26.06.2015 року запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 продовжувався на два місяці кожного разу, відповідно, до 18 травня 2015 року, до 12 липня 2015 року та до 24 серпня 2015 року (т.1 а.с.16, 18).

Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 12.08.2015 року у справі № 553/1018/15-к (провадження № 1-кп/553/97/2015) ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та засуджений до покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особистого майна. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою (т.1 а.с.19-20).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.05.2016 року та постановою Верховного Суду України від 19.01.2017 року, вирок Ленінського районного суду м.Полтави від 12.08.2015 року щодо ОСОБА_2 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України. Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у виді тримання під вартою скасовано, звільнено його з-під варти в залі суду з тих підстав, що сторона обвинувачення допустила грубе порушення вимог ст.251, ст.271 КПК України та не надала допустимі і належні докази на підтвердження обвинувачення (т.1 а.с.21-25, 62-64; т.2 а.с.121-122).

ОСОБА_2 з 2009 року мав 2-гу групу інвалідності. 22.01.2016 року йому присвоєно третю групу інвалідності на строк до 01.02.2018 року, а в лютому 2018 року під час чергового планового переогляду йому присвоєно 2 групу інвалідності на строк до 01.03.2018 року (т.1 а.с.26, 72).

Як вбачається з листів Полтавського слідчого ізолятору УДПтСУ в Полтавській області від 24.03.2015 року за вих. № 10/7-1817, від 13.05.2015 року за вих. № 10/7-3063 та від 04 грудня 2015 року за вих. № 10/7-8326, ОСОБА_2, 09.02.2015 року пройшов первинний лікарський огляд. Анамнестично зі слів «вірусний гепатит В,С, оперативне втручання на мочеточнику (2000р.), перелом голіностопного суглобу правої нижньої кінцівки». Згідно довідки з ПОКПД діагноз: ЗЗТБ (25.07.08) правої легені у вигляді щільних вогнищ та фіброзу кат 5 гр.5.1. Активних туберкульозних змін не виявлено. Оглянутий лікарем терапевтом та встановлено діагноз: Артеріальна гіпертензія ІІ, ст.-2 ризик помірний, Хронічний вірусний гепатит С,В. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з вираженим корінцевим симптомом. Взятий під диспансерний нагляд. Призначено амбулаторне лікування. Оглянутий лікарем фтизіатром висновок: даних за активні туберкульозні зміни не виявлено. Оглянутий лікарем психіатром висновок: Без ознак психічного розладу. 19.02.2015 проведено огляд МСЕК: здійснено пересвідчення групи інвалідності, встановлено III групу інвалідності по загальному захворюванню. 25.02.2015 року огляд лікаря терапевта діагноз: Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з вираженим больовим корінцевим симптомом. Призначено амбулаторне лікування. 03.03.2015 року госпіталізований до стаціонару МЧ Полтавського слідчого ізолятора з діагнозом: Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з вираженим больовим корінцевим симптомом, ХОЗЛ хронічний обструктивний бронхіт, артеріальна гіпертензія II, ст-2, ризик помірний. Хронічний гепатит В, С з стадії помірного загострення. Хронічний геморой в стадії ремісії. На даний час отримує лікування в стаціонарі медичної частини (т.1 а.с.32-35).

Висновком судово-психологічної експертизи від 30.11.2017 року, проведеної за ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 26.04.2017 року та виконаної судовим експертом Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, встановлено, що обставини події, що розглядаються у даній справі, а саме дії органів досудового розслідування, прокуратури і суду відносно виправданого ОСОБА_2, вплинули на його особистість як психотравмуючий фактор. Характер впливу зазначених обставин на ОСОБА_2 полягає у руйнуванні його способу життя та між особових стосунків, підсилення фізичних страждань підчас перебування під вартою, а також переживань з приводу ураження його прав, інтересів, фізичного, психічного та матеріального благополуччя до даного часу. За умов дій відносно ОСОБА_2 органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що є предметом розгляду в даній справі, підекспертному завдані моральні страждання, які, з огляду на їх інтенсивність та тривалість, негативний вплив на життєдіяльність підекспертного, є суттєвими. Суттєві моральні страждання, заподіяні ОСОБА_2, є психологічною підставою для правового вирішення питання про відшкодування йому моральної шкоди. В разі встановлення судом факту заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок дій відносно нього органів досудового розслідування, прокуратури і суду, орієнтовний розмір її відшкодування, визначений за результатами даного дослідженню в межах наданих матеріалів може становити: - по критерію «незаконне притягнення до кримінальної відповідальності» - 90 мінімальних заробітних плат; - по критерію "незаконне утримання під вартою" - 612 мінімальних заробітних плат. З урахуванням вищевикладеного розмір відшкодування моральної шкоди по критерію "незаконне притягнення до кримінальної відповідальності" становить 335 070,00 грн. (90 мін. розмірів заробітної плати х 3723,00 грн.); розмір відшкодування моральної шкоди по критерію "незаконне утримання під вартою" становить 2 278 476,00 грн. (612 мін. розмірів заробітної плати х 3723,00 грн.), а загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 2 613 546,00 грн. (335 070,00 грн. + 2 278 476,00 грн.) (т.2 а.с.183-206).

Встановивши наведені обставини та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 незаконно перебував під слідством та судом протягом 8 місяців 27 днів, чим йому було завдано моральної шкоди через тривале кримінальне переслідування. Разом з тим, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованим - наявними у справі доказами не доведені усі ті обставини, на які посилався заявник та які вважав встановленими експерт у своєму висновку.

Спірні правовідносини врегульовані нормами ЦК України (ст.23, ст.1176), а також спеціальними нормами - ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Згідно наведених норм особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

При цьому в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати використовується мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення.

Перевіркою матеріалів справи не встановлена наявність обставин, передбачених ч.4, ч.5 ст.367 ЦПК України, а тому відповідно до приписів ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, які зводяться виключно до незгоди з оцінкою судом першої інстанції наданих у справу доказів, зокрема висновку експерта, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи як доказ висновок експерта, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги рішення Координаційної ради від 29 січня 2016 року про припинення застосування «Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» № 14.1.04.

Положення пункту 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 01 жовтня 1998 року, а також роз'яснення, викладені у листі Міністерства юстиції України №7647/5578-0-33-17-9 від 02 березня 2017 року, на які зроблене посилання в апеляційній скарзі, лише не заперечують можливість використання експертами формули ОСОБА_3, отже не змінюють та не можуть змінювати зміст ст.110 ЦПК України.

Суд першої інстанції, проаналізувавши наявні у справі докази, у тому числі показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, медичну документацію, дав їм правильну оцінку і, керуючись принципом розумності і співмірності, зробив правильний висновок про необґрунтованість визначеної експертом суми відшкодування моральної шкоди.

Окрім того, апеляційний суд приходить до висновку, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дотримався засад справедливості і розумності, якими керується Європейський суд з прав людини при вирішенні аналогічних спорів.

Так, у справі «Доронін проти України» (остаточне рішення від 19 травня 2009 року) Європейський суд, здійснюючи оцінку встановлених фактів та порушень закону на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції, присудив заявникові відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 євро (за станом на сьогодні - приблизно 160 000 грн.)

У зазначеній справі судом встановлені такі факти.

20 квітня 2000 року заявника затримано за підозрою у вбивстві.

30 грудня 2002 року кримінальна справа відносно заявника закрита за недоведеністю його участі у вбивстві.

Заявник незаконно утримувався під вартою більші ніж два роки, у тому числі 15 діб адміністративного арешту та три місяці без будь-якого рішення уповноваженого органу.

У частині фактів щодо утримання заявника під вартою Європейський суду зробив висновок: «Посилаючись головним чином на тяжкість обвинувачень, відповідні органи подовжували строк тримання заявника під вартою на підставах, які не можна вважати "відповідними і достатніми".

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, зробив правильні по суті висновки за заявленими вимогами і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів кожної із сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість чи обов'язковість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 09 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12.09.2018 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов