Рішення № 76456936, 07.09.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/4303/17

2/465/150/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07.09.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі

головуючого-судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря - Потюк В.М.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2, третя особа: Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення майна з-під арешту, суд -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову посилається на те, що 02.09.2008 року ОСОБА_2 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» Договір про надання споживчого кредиту № 11389761000. Також в цей день, в забезпечення належного виконання грошового зобов’язання за кредитним договором № 11389761000 був укладений Договір іпотеки від 02.09.2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», предметом якого виступає квартира під номером 53, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, будинок 19.

12.12.2011 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором, а тому позивач отримав статус нового кредитора за Договором, позичальником згідно якого є ОСОБА_2.

Відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 12.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», останнє набуло право вимоги за іпотечним договором від 02.09.2008 року укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2.

13.04.2017 року позивачу, при зверненні до нотаріуса, стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором накладено арешт постановою від 17.09.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 44427970 року виданою Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Оскільки арешт на квартиру порушує їх права як іпотекодержателя, тому даний арешт є безпідставний, а тому для захисту свого права та інтересу змушені звернутись до суду. Просять звільнити з-під арешту згадане нерухоме майно.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст.223,280,281 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого і не заперечив представник позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 02.09.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11389761000 відповідно до якого позичальник отримала кредит у сумі 20 000 долари США ( а.с. 6-7).

02.09.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого виступає квартира під номером 53, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, будинок 19( а.с.11-15).

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором № 11389761000 від 02.09.2008 року (а.с. 16-20,24).

Відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 12.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», останнє набуло право вимоги за іпотечним договором від 02.09.2008 року укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (а.с. 21-23,25).

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 13.04.2017, на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки: квартиру під номером 53, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, будинок 19, накладено арешт постановою постановою від 17.09.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 44427970 року виданою Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиці (а.с.26-28).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Тому право іпотеки (застави) виникло в ПАТ «УкрСиббанк» та відповідно у ТОВ «Кей-Колект» після укладання вищевказаного договору іпотеки та до винесення державними виконавцями зазначених вище постанов про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до роз'яснення п. 16 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 року вимога інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішується шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладення арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких, на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Разом з тим, при розгляді таких спорів суди повинні враховувати роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Так, згідно п. 2 зазначеної Постанови Пленуму вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Встановлено, що спірна квартира передана в іпотеку згідно договору від 02.09.2008 року і нотаріальна заборона відчуження згаданої квартири оформлена 02.09.2008 року, тоді як арешт накладений постановою державного виконавця від 17.09.2014 року.

Оскільки судом встановлено, що належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту, тому слід прийти до висновку про звільнення з-під арешту іпотечного майна. Накладення арешту має своїм наслідком заборону на відчуження арештованого майна, чим у даному випадку порушується право іпотекодержателя, у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Порядок скасування арешту, накладеного в межах виконання рішення, встановлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини 5 якої в інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, арешти майна перешкоджають реалізації прав самого позивача, а можливості захисту прав та законних інтересів позивача в іншому порядку, ніж судовому, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин і враховуючи наведене вище, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі України "Про іпотеку", відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем є підставний.

Таким чином, оскільки позивач як іпотекодержатель має право на задоволення своїх забезпечених вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, тому суд вважає, що позов слід задоволити і спірну квартиру слід звільнити із під арешту, накладеного постановою державного виконавця.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1600 грн. в рахунок відшкодування судового збору, в зв'язку з повним задоволенням позовних вимог(а.с.5).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру під номером 53, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, будинок 19, яка перебуває під арештом на підставі: постанови від 17.09.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 44427970 року виданою Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» судовий збір у розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Львівської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 13.09.2018 року.

Суддя Мартинишин М.О.