Ухвала суду № 76456712, 10.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/2782/18 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 11-кп/783/570/18 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Белени А.В., Гуцала І.П.,

при секретарі Щербаю В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 із доповненнями на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.05.2018р. про відмову у задоволенні заяви про звільнення умовно-достроково від відбування покарання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

за участю: прокурора Ванчака А.Л.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

представника ВК ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16.07.2012р.ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч.2 п.4 ст.115 КК України до 14 років позбавлення волі.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.02.2016р. на підставі Закону України № 838-УІІІ від 26.11.2015р. у термін призначеного ОСОБА_2 покарання зараховано строк його попереднього ув’язнення з 21.12.2009р. по 15.11.2013р.

Початок терміну відбування покарання – 21.12.2009р., кінець терміну – 27.01.2020р.

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.05.2018р. відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про звільнення умовно-достроково від відбування покарання.

Не погоджуючись із даною ухвалою засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою звільнити його умовно-достроково від відбування покарання. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що довів своє виправлення.

У доповнення до апеляційної скарги засуджений просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що більше року не допускав жодних порушень, а раніше застосовані до нього стягнення погашені у встановленому законом порядку.

Вважає, що судом першої інстанції не було з’ясовано обставин, які підтверджують наявність позитивних змін в його особистості, те, що він відбув ? строку покарання, та його наміри стати на шлях виправлення.

Зазначає, що він двічі заохочувався адміністрацією установи за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку. Вину визнав повністю та щиро розкаявся. Вказує, що дотримується правил утримання, підтримує зв’язки із рідними, не перебуває на жодному профілактичному обліку установи. Після звільнення має намір проживати за місцем своєї реєстрації, працевлаштуватись у ФОП ОСОБА_5, а отже і відшкодувати потерпілій матеріальну та моральну шкоду, а також має намір створити сім’ю та оформити опікунство на своєю бабусею, яка потребує догляду. За наведених обставин, вважає, що довів своє виправлення.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та виступ захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу із доповненнями та просили звільнити ОСОБА_2 умовно-достроково від відбування покарання, думку прокурора про безпідставність поданої апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, представник ВК у вирішенні апеляційної скарги поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали провадження та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги із доповненнями, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2, п.3 ч.3 ст. 81 КК України умовно - дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття ним не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з належною повнотою дослідивши матеріали заяви засудженого, оглянувши особову справу, прийшов до обґрунтованого висновку, що засуджений, відбуваючи призначене судом покарання, своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення,та підставно відмовив в його умовно-достроковому звільненні від відбування призначеного покарання.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у вигляді 14 років позбавлення волі за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, і на час розгляду справи відбув ? строку призначеного йому покарання.

При цьому, суд першої інстанції вірно врахував дані про особу засудженого ОСОБА_2, який, як вбачається із характеристики адміністрації установи, з 03.02.2014р. відбуваючи покарання у державній установі «Дрогобицька виправна колонія № 40» допустив 12 порушень режимних вимог, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, лише один раз заохочувався за сумлінну поведінку та ставлення до праці, ініціативи щодо працевлаштування на виробництві не проявляє, не прагне до підвищення загальноосвітнього рівня та вдосконалення професійно-технічних навичок, передбачених ст. 126 КВК України, не приймає участі в організації та проведенні виховних заходів, а також у роботі самодіяльних організацій, задіяний до програми диференційованого впливу "Фізкультура і спорт", позов на відшкодування збитків завданих злочином у сумі 202 580 грн. не погашено, ініціативи щодо сплати позову не проявляє.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що наявність у засудженого заохочень, дотримання ним правил утримання, підтримка зв’язку із рідними, а також те, що він не перебуває на жодному профілактичному обліку установи, свідчать про його виправлення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, його належна поведінка є для нього обов’язком впродовж всього строку відбування покарання.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції не допущено.

За таких обставин, колегія суддів визнає апеляційну скаргу із доповненнями необґрунтованою, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.05.2018р. про відмову у задоволенні заяви про звільнення умовно-достроково від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу із доповненнями засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.05.2018р. про відмову у задоволенні заяви про звільнення умовно-достроково від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 – без змін.

С у д д і

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7