Ухвала суду № 76456688, 10.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3611/16-к Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 11-кп/783/371/18 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Гуцала І.П., Белени А.В.,

при секретарі Щербаю В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 19.02.2018р. щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ст. 395 КК України, у кримінальному провадженні № 12016140060002277 від 28.06.2016р.,

за участю: прокурора Топій Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 19.02.2018р. ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено: за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту.

Згідно п. а п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України 6 місяців арешту переведено у 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_2 обрано у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення з 28.06.2016р. по 19.02.2018р. з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з моменту фактичного затримання – 28.06.2016р.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду, ОСОБА_2 28.06.2016 року о 18 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у Скнилівському парку на вул. Виговського у м. Львові, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, різко наблизився до неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечним для життя потерпілої, а саме предметом схожим на ніж, який потерпіла сприймала як реальний шляхом ривка, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «ОСОБА_4 М2 міні», вартістю 3232 грн., у якому знаходилась сім карта «Лайфсел», вартістю 25 грн., чохол, вартістю 80 грн., у котрому знаходився студентський квиток на ім’я ОСОБА_4, вартістю 80 грн. та квиток для проїзду у міському транспорті, вартістю 125 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 3542 грн.

Окрім того, 19.02.2016р. ухвалою Сихівського районного суду м. Львова ОСОБА_2 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки із застосуванням наступних обмежень: заборона виходу з дому з 22:00 години до 06:00 години; заборона виїзду за межі міста в особистих справах без дозволу місцевого органу поліції; прибувати на реєстрацію в місцевому органі поліції – 2 рази на місяць; заборона відвідувати місця продажу алкогольних напоїв на розлив. З даною ухвалою суду у подальшому ОСОБА_2 було ознайомлено, проте, починаючи з 13.05.2016р по 29.05.2016р. ОСОБА_2, маючи умисел на ухилення від адміністративного нагляду, не перебував за місцем свого проживання, а саме: на вул. Виговського, 47/85 у м. Львові після 22.00 год.

Не погоджуючись із даним вироком ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вирок та постановити новий вирок, яким визнати його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК України та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ст. 395 КК України у виді 6 місяців арешту. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання йому обрати у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України просить зарахувати йому строк попереднього ув’язнення з 28.06.2018р. до набранням вироку законної сили.

В апеляційній скарзі обвинувачений не оспорює доведеність його вини та вірність кваліфікації його дій за ст. 395 КК України.

При цьому, вважає, що кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 187 КК України є невірною. Зазначає, що не оспорює фактичні обставини вчиненого злочину, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв у розкритті злочину. Разом з тим, звертає увагу, що як під час досудового розслідування ,так і в суді давав показання, що жодної викруткою він не погрожував потерпілій, а лише підвищеним тоном кричав на неї та вимагав щоб вона сама віддала телефон. Зазначає, що потерпіла на час вчинення злочину виглядала старшою за віком, а ніж вона була насправді. Вказує, що незважаючи на висновок медичної експертизи щодо його перебування у стані алкогольного сп’яніння, він під час вчинення злочину у повній мірі контролював свої дії. Отже вважає, що його дії по епізоду потерпілої ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України.

Потерпіла ОСОБА_4 подала до апеляційного суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без її участі. У заяві потерпіла зазначила, що покази, дані нею на досудовому розслідуванні та у суді першої інстанції, підтримує повністю, апеляційну скаргу обвинуваченого заперечує та просить оскаржуваний вирок залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та виступ його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили таку задоволити, думку прокурора про безпідставність поданої апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку,вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримані.

Вирок суду ухвалений на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирок суду у частині доведеності вини обвинуваченого та вірність кваліфікації його дій за ст. 395 КК України в апеляційному порядку учасниками судового провадження не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та вірно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка у судовому засіданні суду першої інстанції зазначила, що 28.06.2016р. о 18 год., перебуваючи у Скнилівському парку та прямуючи у напрямку вул. Симоненка, вона розмовляла по телефону та помітила, що на зустріч їй йшов невідомий мужчина, ким виявився ОСОБА_2, який пришвидшив хід та підійшов до неї. Коли він наблизився до неї впритул, вона помітила, що ОСОБА_2 тримав у руках предмет схожий на ніж, який вона сприймала як реальну загрозу, спрямував на неї та почав нецензурно висловлюватись до неї та погрожувати застосуванням даного предмету, після чого висловив вимогу віддати йому телефон і самостійно вирвав із її рук телефон марки «ОСОБА_4 М2 міні», у якому знаходилась сім карта «Лайфсел», чехол, у якому знаходився студентський квиток та квиток для проїзду у міському транспорті. Після цього вона відбігла декілька метрів від ОСОБА_2 та просила його повернути телефон, однак він почав їй погрожувати нецензурними словами та почав бігти у її сторону. Вона злякалась таких дій ОСОБА_2 та побігла у сторону ринку «Південний». Добігши до стежки побачила невідомого мужчину, якому повідомила, що їй погрожують та попросила зателефонувати у поліцію. Через кілька хвилин приїхали працівники поліції, яким вона повідомила те, що сталось та описала нападника, після чого вона разом із працівниками поліції поїхала у сторону вул. Кульчицької, оскільки там знаходився найближчий ломбард. Приїхавши туди, вона залишилась чекати, а працівники поліції приблизно через 10 хв. привели мужчину, який здійснив на неї напад та забрав телефон, а саме ОСОБА_2

Суд першої інстанції вірно взяв до уваги наведені показання потерпілої та поклав їх в основу обвинувального вироку, оскільки такі показання у повній мірі узгоджуються із іншими наявними у матеріалах кримінального провадження належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності підтверджують доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, зокрема:

-показаннями свідка ОСОБА_5, який у судовому засідання суду першої інстанції зазначив, що працює на посаді інспектора патрульної поліції та 28.06.2016р. був на чергуванні, коли близько 18:10 год. по службовій рації надійшло орієнтування про те, що на вул. Любінській невідомий чоловік вчинив напад на потерпілу. Приїхавши на місце вчинення злочину вони виявили потерпілу ОСОБА_4, яка описала нападника. Після цього вони попрямували у сторону вул. Кульчицької, оскільки там був розташований ломбард. Обслідуючи територію на вул. Кульчицької вони побачили чоловіка, який відповідав опису потерпілої, та ким виявився ОСОБА_2 Після цього потерпіла впізнала нападника ОСОБА_2 та ними був здійснений поверхневий огляд ОСОБА_2;

-аналогічними показаннями свідка ОСОБА_6, наданими у судовому засіданні суду першої інстанції;

-даними протоколу заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.06.2016р., з якого вбачається, що ОСОБА_4 повідомила про те, що ОСОБА_2 приставив їй предмет схожий на ніж чорного кольору, погрожуючи їй, заволодів її телефоном марки «ОСОБА_4 М2 міні», в якому знаходилась сім карта «Лайфсел», чохол, студентський квиток та квиток для проїзду в міському транспорті;

-даними протоколу огляду місця події від 28.06.2016р., з якого вбачається, що на вул. Кульчицької, 4 у м. Львові при огляді вмісту кишень ОСОБА_2 виявлено та вилучено проїзний квиток №605168, студентський квиток на ім’я ОСОБА_4, мобільний телефон марки марки «ОСОБА_4 М2 міні», чехол, викрутку із чорною ручкою та інші особисті речі ОСОБА_2;

-даними протоколу огляду предметів від 28.06.2016р., з якого вбачається, що при огляді вмісту кишень ОСОБА_2, які вилучено 28.06.2016р. виявлено проїзний квиток №605168, студентський квиток на ім’я ОСОБА_4, мобільний телефон марки марки «ОСОБА_4 М2 міні», чехол, викрутку із чорною ручкою та інші особисті речі ОСОБА_2;

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 30.06.2016р., з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 відтворила обставини нападу на неї ОСОБА_2 та заволодіння ним її мобільним телефоном 28.06.2016р.;

-даними протоколом огляду предметів від 29.06.2016р., згідно з яким при огляді компакт-диску із записом боді-камери патрульного ВС01626 виявлено диск із файлом, на якому міститься факт зупинення ОСОБА_2 на вул. Кульчицької, 4 у м. Львові та впізнання його потерпілою;

-даними відеозапису, з якого вбачається факт зупинення ОСОБА_2 на вул. Кульчицької, 4 у м. Львові працівниками патрульної поліції та впізнання його потерпілою ОСОБА_4

Отже, на переконання колегії суддів, наведеними вище доказами вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_4, за обставин, описаних у вироку суду, є доведеною.

За таких обставин апеляційні доводи обвинуваченого про те, що жодної викруткою він не погрожував потерпілій, а лише підвищеним тоном кричав на неї та вимагав щоб вона сама віддала телефон спростовуються вищенаведеними доказами.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає апеляційну скаргу обвинуваченого у частині його незгоди із кваліфікацією його дій по епізоду із потерпілої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України необґрунтованою.

Разом з тим, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 29.08.2018р. у справі № 663/537/17, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015р.) зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 28.06.2016р. по 10.09.2018р. включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 19.02.2018р. щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015р.) зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 28.06.2016р. по 10.09.2018р. включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той самий строк з дня отримання копії ухвали.

СУДДІ

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8