Рішення № 76456647, 29.08.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2859/18

пр.№ 2/464/1138/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

29.08.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

за участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про захист прав споживачів, оскарження неправомірних дій, зобов"язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про визнання незаконним та скасування акту про порушення, складеного за адресою м.Львів, вул.Сихівська, 7/51; про визнання незаконним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу Кодексу ПАТ «Львівгаз», оформлене протоколом №20/02-НС від 09.02.2018 в частині визначення з 01.02.2018 режиму споживання ОСОБА_2; про визнання незаконними дій ПАТ «Львівгаз» при визначенні з 01.02.2018 фактичного об’єму споживання щомісячно 9,8 куб.м на одну особу по квартирі позивача; про зобов’язання зробити перерахунок норми споживання природного газу по нормі 3,3 куб.м на одну особу на місяць при наявності газової плити і централізованого гарячого водопостачання; про зобов’язання відповідача встановити позивачу безкоштовно індивідуальний лічильник газу.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 20.11.2017 співробітники ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» намагались встановити газовий загальнобудинковий лічильник за адресою м.Львів, вул.Сихівська, 7. Оскільки встановлення лічильника відбувалось без попереднього повідомлення мешканців будинку, без проектування, без попереднього обговорення таких дій, тому всі мешканці під’їзду будинку усно висловили свою незгоду таким діям представникам відповідача. Зазначає, що він знаходився біля будинку №7 по вул.Сихівська у м.Львові, натомість, особисто не чинив жодних перешкод діям працівників товариства, лише усно висловив своє прохання встановити йому індивідуальний прилад обліку у його помешканні, оскільки є інвалідом 3-ї групи, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії. Вказав, що він погодився і зафіксував своє прохання письмово в акті про порушення, складеного наступного дня 21.11.2017. Через деякий час позивач дізнався, що 09.02.2018 відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення Кодексу газорозподільчий систем за наслідками розгляду підписаного ним акту. Не будучи запрошеним на засідання, дізнався, що по його помешканню проведено перерахунок об’єму спожитого газу у бік збільшення з 3,3 куб. м до 9,8 куб. м, щомісячно. Позивач наголошує на тому, що прохав про встановлення індивідуального приладу обліку, не відмовлявся від встановлення загальнобудинкового лічильника, просить визнати неправомірним прийняте відповідачем рішення засідання комісії та скасувати його, а також зобов’язати відповідача повернутись до попереднього тарифу, оскільки з ним не погоджувалось встановлення загальнобудинкового лічильника, він не відмовлявся від встановлення лічильника газу у квартирі, не чинив перешкод.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду аналогічні пояснення щодо позову. В своїх поясненнях, крім іншого, позивач зазначив, що не чинив відповідачу перешкод, знаходився на вулиці серед інших мешканців будинку, які намагались отримати інформацію стосовно встановлення не загальнобудинкового лічильника, а лічильника на один із під’їздів у будинку. Вказав, що не відмовлявся від встановлення газового лічильника у своїй квартирі, в акті зафіксував своє бажання мати такий лічильник, але тільки до нього застосовані санкції по збільшенню режиму нарахування об’ємів споживання щомісячної норми газу. Наголошує, що відповідач намагався без попередження встановити з власної ініціативи та без погодження з мешканцями будинковий вузол обліку, тоді як жодні договори між окремими мешканцями (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) щодо встановлення загальнобудинкового лічильника та проведення оплати за показаннями такого лічильника, також не укладалось. Вважає, що такі дії відповідачів є агресивною підприємницькою політикою по відношенню до нього як споживача газу, у якого немає квартирного лічильника. Оскільки переведення на нові правила обліку і оплати суперечить законам і Конституції України, які мають вищу юридичну силу, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про день та час слухання справи, відзив на позов у визначений строк не надав. Суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши вступне слово позивача, перевіривши зібрані докази, постановляючи заочне рішення, суд позовні вимоги задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають між постачальником та споживачами, з урахуванням їх взаємовідносин з Операторами ГРМ регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві Юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії та інвалідом ІІІ групи. Окрім нього, у вищевказаній квартирі зареєстрований син ОСОБА_3

На підставі договору про надання населенню послуг з газопостачання №5195791 від 03.10.2013, укладеного між сторонами, ОСОБА_2 є користувачем (побутовим споживачем) послуг по газопостачанню, які надає ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз». У квартирі позивача відсутній індивідуальний газовий лічильник, наявне централізоване гаряче водопостачання, квартира обладнана одним єдиним газовим приладом - газовою плитою.

З’ясовано, що до лютого 2018 року нарахування позивачу за спожитий газ здійснювалося відповідно до норми споживання, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», в розмірі 3,3 м кубометрів газу на одну зареєстровану особу. Оскільки у квартирі позивача зареєстровано двоє осіб, норми споживання становили 6,6 кубометрів, що зокрема підтверджується витягом з інформації по споживачу за січень 2018.

Встановлено, що 20.11.2017 згідно з інвестиційною програмою п.3.2.140, затвердженою НКРЕКП для газорозподільних підприємств, працівниками ПАТ «Львівгаз» здійснено виїзд по адресі: м. Львів, вул. Сихівська, 7, для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу (ВОГ).

Як з’ясовано з пояснень позивача, 20.11.2017 представники ПАТ «Львівгаз» мали намір встановити загальнобудинковий вузол обліку газу безпопереднього повідомлення мешканців будинку, без проектування та попереднього обговорення таких дій, всі мешканці під’їзду будинку усно висловили свою незгоду таким діям представникам ПАТ «Львівгаз».

З акту про порушення від 21.11.2017 вбачається, що за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7/51, встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме відмова від встановлення ВОГ. (а.с.25)

З витягу з протоколу №20/02-НС засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС вбачається, що вирішено провести перерахунок об’єму спожитого природного газу за граничними об’ємами споживання по споживачу ОСОБА_2 за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7/51 (а.с.27)

З повідомлення про сплату за спожитий газ за лютий 2018 року встановлено, що об’єм спожитого газу за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7/51, становить 19,60 кубометрів на двох зареєстрованих осіб, тобто нарахований з розрахунку 9,8 кубометрів на одного.

Абзацом 7 п. 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.

Таким чином, для застосування вищевказаної санкції як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням має бути встановлений факт правопорушення - відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ.

При цьому, аналіз змісту положень Кодексу ГРС у їх системному зв’язку із Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» дає підстави стверджувати, що законодавець під відмовою від встановлення лічильника розуміє відмову від встановлення будь-якого лічильника газу - квартирного чи загальнобудинкового, оскільки метою регулювання ринку газу є саме забезпечення обліку спожитого газу населенням.

Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» визначено, що норма споживання природного газу на плиту газову за наявності централізованого гарячого водопостачання встановлюється у розмірі 3,3 куб. метра на людину на місяць.

Пунктом 2 глави 2 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем передбачені види порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об’ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу. До таких, зокрема, належить відмова в доступі до об’єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу побутовому споживачу.

Так, у разі виявлення у споживача вищевказаного порушення, на місці виявлення такого представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу (п. 1 глави 5 розділу ХІ).

Згідно із п.2 глави 5 розділу ХІ цього Кодексу акт про порушення після пред’явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об’єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами.

Згідно із 6 глави 3 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу споживачу, який не забезпечений лічильником газу (розраховується за нормами споживання), визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з дати, наступної після дати недопуску, визначеної в акті про порушення.

Ознайомлення побутового споживача із запланованими датою та часом встановлення лічильника газу має бути підтверджено позначкою про вручення йому письмового попередження про встановлення лічильника газу, яке має бути надане побутовому споживачеві не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати встановлення лічильника газу.

При цьому, представник Оператора ГРМ в акті про порушення має попередити споживача під особистий підпис про те, що розрахунки за спожитий газ за граничними об'ємами споживання природного газу населенням буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення, і про те, що до цього часу споживач має забезпечити доступ представникам Оператора ГРМ для безкоштовного встановлення лічильника газу. У разі забезпечення споживачем протягом цього строку доступу представникам Оператора ГРМ для безкоштовного встановлення лічильника газу процедура нарахування за граничними об'ємами споживання природного газу населенням не застосовується..

Суд бере до уваги пояснення позивача, який наполягає, що його не ознайомлено із запланованими датою та часом встановлення лічильника газу на під"їзд, не погоджувалось встановлення такого загальнобудинкового лічильника; не інформувалось про те, що розрахунки за спожитий газ за граничними об'ємами споживання природного газу йому буде збільшено, перед складанням акту представниками ПАТ «Львівгаз» не пред’явили посвідчення, не повідомили про час, дату та місце проведення засідання комісії. Доказів протилежного відповідачем не надано.

В ході розгляду справи не встановлено та відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач 20.11.2017 чинив перешкоду діям працівникам ПАТ «Львівгаз» щодо встановлення лічильника, відповідач не довів, що саме позивач перешкоджав у такому доступі, що потягло за собою накладення на нього санкції за порушення Кодексу газорозподільних систем. Наявний акт про порушення складений 21.11.2017 і містить лише прохання позивача встановити йому квартирний лічильник газу, що не свідчить про відмову від встановлення загальнобудинкового ВОГ.

З огляду на викладене, акт про порушення, який покладений в основу рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу, яким змінено порядок нарахувань за спожитий природний газ з 01.02.2018 року за граничними об'ємами споживання природного газу 9.8 кубометрів на особу, складений всупереч вимог чинного законодавства.

При цьому, акт про порушення є лише способом фіксації певних подій та не встановлює для споживача будь-яких обов'язків, він не може бути предметом оскарження, а може бути визнаний як доказ під час вирішення даного спору.

Більше того, недопуск працівників ПАТ «Львівгаз» мав місце 20.11.2017, акт про порушення складено 21.11.2017, що також підтверджує відсутність правових підстав для прийняття рішення про визначення позивачу фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання населення.

Разом з тим, позовні вимоги про скасування оспорюваних акту та рішення не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем такий спосіб захисту цивільного права не передбачений положенням ст. 16 ЦК України.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Права та законні інтереси споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Таку ж позицію підтримано Верховним Судом України у справі N 6-4ц11 (постанова від 06.06 2011), а також у справі N 6-26441св09, зокрема, в ухвалі від 23.02.2011 зазначено, що, як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Стаття 16 ЦК України визначає один із способів захисту - це визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а такий спосіб захисту як визнання неправомірним та скасування акту не передбачено ЦК України.

Стаття 16 ЦК України визначає також ще один з способів захисту - це визнання правочину недійсним. Також, припускаючи, що в розумінні позивача визнання неправомірним та скасування акту є тотожним визнанню недійсним правочину, слід зазначити, що відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема: договори та інші правочини. Вказаний акт про порушення не містить істотних умов, в ньому не зафіксовано, які права і обов'язки виникають між сторонами. Даний акт засвідчує лише факт порушення вимог Кодексу ГРМ.

З огляду на те, що дія зазначеного акту не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише фіксує певний факт, тому, такий акт не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України.

Оскарження рішення комісії ПАТ «Львівгаз», яким оформлено перерахунок об'єму спожитого природнього газу за ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішення суду повинно бути спрямоване на реальне настання правових наслідків захист чи відновлення порушеного чи оспорюваного права і законного інтересу, а також на вжиття передбачених ЦК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, зокрема, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_11 проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Крім того, ні ПАТ "Львівгаз", ні його посадові особи не належать до структурних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування. Тому суд в принципі не може визнати такі дії неправомірними, так як такого способу захисту не передбачено чинним законодавством України.

Заявлена позивачем вимога про визнання неправомірним рішення засідання комісії по розгляду акту про порушення Кодексу газорозподільчих систем (протоколу засідання комісії №20/02-НС від 09.02.2017 та скасування цього рішення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Окрім цього, оскільки як зазначив позивач, він не відмовлявся від безкоштовного встановлення лічильників газу у квартирі і з ним не погоджувалось встановлення загальнобудинкового лічильника, а тому наведені вище обставини свідчать про порушення відповідачем вимоги Кодексу газорозподільних систем, зокрема п. 3 гл. 4 розділу ІХ, оскільки підстав для зміни режиму нарахування, зважаючи, що таке було проведено на підставі неправомірно складеного акту та прийнятого рішення комісії, не було.

Окрім цього, пунктом 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що відносини з приводу організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу виникають між балансоутримувачем (управителем) та оператором ГРМ.

Проте, доказів повідомлення та залучення ЛКП «Стрий Сихів» до відносин з приводу організації та встановлення лічильника за адресою: м. Львів, Стрийська, 7, відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення ПАТ «Львівгаз» від 09.02.2018 щодо проведення перерахунку об’єму спожитого природного газу за граничним об’ємами споживання по споживачу ОСОБА_2 за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7/51, прийнято з порушення норм чинного законодавства, а тому, з метою їх усунення та відновлення становища позивача, яке існувало до порушення його прав як споживача природного газу, необхідно зобов’язати відповідача поновити по об’єкту побутового споживача ОСОБА_2 нарахування оплати за використаний природний газ за нормами споживання, встановленими постановою Кабінету Міністрів України №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" від 23.03.2016 з 01.02.2018, а саме 3,3 кубометрів газу на одну зареєстровану особу на місяць, до вирішення питання зі встановленням лічильника газу відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

При вирішенні питання про зобов’язання відповідача встановити безкоштовно індивідуальний лічильник газу суд враховує наступне.

Згідно з 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Статтею 21 цього ж Закону передбачено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Так, зі змісту Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремим споживачем.

Частиною 1 ст. 6 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких, серед іншого, газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Змінами, внесеними згідно із Законом № 2260-VIII від 21.12.2017 строк виконання обов’язку забезпечити встановлення лічильників газу продовжено до 1 січня 2021 року.

У разі невстановлення населенню у вищезазначені строки лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

З аналізу змісту ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» випливає, що зазначена норма передбачає обов'язок встановлення індивідуального лічильника газу, але не передбачає обов'язку суб'єкта господарювання здійснити таке встановлення лише за власний рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.

Як вбачається з листа ПАТ «Львівгаз» від 19.04.2018, наданим у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 16.04.2018, споживачу було рекомендовано погодитись на встановлення загальнобудинкового лічильника або встановити індивідуальний лічильник газу за власні кошти з подальшою компенсацією.

З огляду на вищевикладені обставини, підстави для задоволення вказаної позовної вимоги відсутні.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відтак, з відповідача в користь держави підлягає стягненню 704,80 грн.

На підставі ст. ст. 5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 4 Закону України «Про ринок природного газу», ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», розділів IX, ХІ Кодексу газорозподільних систем, ст. 614 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 12, 16, 71, 81, 89, 110, 141, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про захист прав споживачів, оскарження неправомірних дій, зобов'язання до вчинення дій -задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" поновити по об"єкту побутового споживача ОСОБА_2 нарахування оплати за використаний природний газ за нормами споживання, встановленими постановою Кабінету Міністрів України №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" від 23 березня 2016 року з 01.02.2018, а саме 3,3 кубометрів газу на одну зареєстровану особу на місяць, до вирішення питання зі встановленням лічильника газу відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь держави.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН- НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів, вул.Золота, 42, ЄДРПОУ 03349039.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" - м.Львів, вул.Золота, 42, ЄДРПОУ 39594527.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 07.09.2018.

Суддя О.Ю.Горбань