Постанова № 76456158, 11.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 388/23/18

провадження № 22-ц/781/1338/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Суровицької Л.В., Черненка В.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», представник за довіреністю Черкавський Юрій Сергійович, Луньова Анна Геннадіївна,

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

третя особа - орган опіки та піклування при Долинській районній державній адміністрації, представники за довіреністю Польовий Володимир Миколайович, Майстренко Наталія Володимирівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року у складі судді Степанова С.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Орган опіки та піклування при Долинській районній державній адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Зазначало, що 21 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 18, відповідно до якого банк зобов?язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 45000 грн., а ОСОБА_3 зобов?язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк свої зобов?язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконала, станом на 01 жовтня 2017 року виникла заборгованість в сумі 179425 грн. 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 33750 грн.; заборгованість по відсотках - 56882 грн. 29 коп.; заборгованість по комісії - 6983 грн. 64 коп.; пеня 81809 грн. 73 коп.

З метою забезпечення належного виконання зобов?язання за кредитним договором 21 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями, загальною площею 38,7 кв. м. та земельна ділянка по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

З відповіді на запит № 1227 від 05 жовтня 2017 року вбачається, що за адресою по АДРЕСА_2 зареєстровані малолітні діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки.

17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення та договір про відступлення прав вимоги. Внаслідок цього відбулась заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора (стягувача) за договором № 18 від 21 лютого 2008 pоку, за яким позичальником є відповідач ОСОБА_3

Просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями, загальною площею 38,7 кв. м. та земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 424 та кредитним договором № 1121, шляхом проведення прилюдних торгів, згідно із ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна. Виселити без надання іншого житла відповідачів та стягнути на користь позивача судовий збір.

Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано доказів того чи мали малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право користування чи право власності на предмет іпотеки на момент укладення такого договору.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. Зазначає, що пунктом 3.1.9 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом та розділом 5 цього договору. Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що чинним законодавством України передбачено захист прав дітей, батьки не мають права відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла. Також суд послався на те, що позивачем не надано доказів того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Проте в позові зазначено, що малолітні діти зареєстровані в спірному житловому будинку після укладення договору іпотеки, тобто передача будинку в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ньому малолітніх дітей. Суд на цю обставину увагу не звернув. Представник органу опіки і піклування підтримала позовні вимоги в тому числі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки права малолітніх дітей у випадку задоволення позову не були б порушені, так як фактично діти за адресою предмету іпотеки не проживають, а були зареєстровані там з метою уникнення виконання позичальником своїх зобов?язань за кредитним договором.

Апеляційне провадження відкрито 02 липня 2018 року (а.с.201), розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 28 серпня 2018 року (а.с.213), в зв'язку з неявкою відповідачів відкладено розгляд справи на 11 вересня 2018 року. Ухвалою апеляційного суду від 11 вересня 2018 року за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надходили.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, надав письмові пояснення, які долучені до справи (т.2 а.с.16-17), просив звернути стягнення на предмет іпотеки для стягнення заборгованості в сумі 120413грн.29 коп., оскільки банк зменшує розмір пені з 81809 грн.73 коп. до 22797 грн.36 коп., яка обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Відповідачі ОСОБА_3 та законні представники малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, орган опіки та піклування, які повідомлені про дату час та місце розгляду справи в установленому законом порядку (т.1 а.с. 215-218,223-227, 233-237,238-239,241-242, т.2 а.с.1-5), в засідання апеляційного суду не прибули повторно.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 21 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №18, за умовами якого банк зобов'язувався надати позивачу на споживчі цілі для задоволення поточних потреб 45000 грн., а позивач зобов'язувалася повернути в порядку і на умовах, визначених цим договором та графіком погашення кредиту за договором, який є додатком №1 до кредитного договору, вказані кошти та сплатити проценти за його користування, з кінцевою датою повернення кредиту 20 лютого 2018 року (т.1 а.с.7-15).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 14, відповідно до якого банку передано в іпотеку житловий будинок, загальною площею 38,7 кв.м. з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2,(т.1 а.с.16-23 ).

Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок підтверджується нотаріально посвідченим 21 лютого 2008 року договором купівлі-продажу (т.1 а.с.103-104), право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, - на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, після отримання якого в п.1.12 договору іпотеки внесено нотаріально посвідчені зміни щодо набуття права власності іпотекодавцем на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок (т.1 а.с.23,105).

17 грудня 2012 року між банком та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого банк відступив позивачу право вимоги , в тому числі за кредитним договором №18 від 21 лютого 2008 року, укладеного з ОСОБА_3 (т.1 а.с.38-51, т.2 а.с.14).

17 грудня 2012 року між банком та позивачем укладено нотаріально посвідчений договір про передачу прав за договорами забезпечення, в тому числі за договором іпотеки, укладеного з ОСОБА_3 (тт..1 а.с.58-61).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що на підставі іпотечного договору та договору про передачу прав за договорами забезпечення з 13 грудня 2013 року іпотекодержателем є позивач (т.1 а.с.84).

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель, як зазначено у ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Матеріалами справи підтверджується, що основне зобов'язання не виконано, на час укладення договору про відступлення права вимоги існувала заборгованість, яка збільшилася і станом на 01 жовтня 2017 року становить 179425 грн. 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 33750 грн.; заборгованість за відсотками - 56882 грн. 29 коп.; заборгованість за комісією - 6983 грн. 64 коп.; пеня 81809 грн. 73 коп., яка зменшена позивачем до 22797 грн.36 коп. (т.1 а.с.27, т.2 а.с.16-17).

17 жовтня 2017 року боржнику ОСОБА_3 направлено повідомлення про сплату заборгованості, яка є не погашеною (т.1 а.с.29).

Відмовляючи в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з інтересів малолітніх дітей, які є зареєстрованими в переданому в іпотеку житловому будинку, а також з того, що позивачем не доведено та не надано доказів, чи мали діти право власності на предмет іпотеки чи право користування на момент укладення договору іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що договір іпотеки укладено 21 лютого 2008 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час укладення договору іпотеки діти права користування на будинок не мали.

За інформацією Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області станом на 04 квітня 2016 року місце проживання дітей в Долинському районі не значиться (т.1 а.с.152-153). Крім того, на час укладення договору іпотеки в житловому будинку не був зареєстрований і боржник ОСОБА_3, оскільки її місце проживання в будинку зареєстровано 27 лютого 2008 року (т.1 а.с.151).

Місце реєстрації дітей в житловому будинку підтверджується листом №1227 від 05 жовтня 2017 року реєстраційного відділу комунального підприємства «Долинське міське комунальне господарство» щодо зареєстрованих осіб. Батьками дітей є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, інформація про реєстрацію їх місця проживання в іпотечному будинку у справі відсутня. За правилами ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Представник органу опіки та піклування в суді першої інстанції не заперечував проти задоволення позову (т.1 а.с.179-180).

За таких обставин суд дійшов безпідставного висновку про відсутність передбачених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2008 року, тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню.

Позивачем надано висновок про ринкову вартість житлового будинку та земельної ділянки на загальну суму 135346 грн. станом на 23 листопада 2017 року (т.1 а.с.66).

Враховуючи постанову від 21 березня 2018 року (справа №245/3619/15-ц, провадження №14-11 цс18) Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст.39 Закону України «Про іпотеку» необхідно встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки.

Оцінюючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів зазначає, що комісія в сумі 6983 грн. 64 коп. відповідно до пунктів 3.4,3.5,3.6 кредитного договору є комісійною платою за управління та обслуговування кредиту.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до умов кредитного договору від 21 лютого 2008 року банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннямичастини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, відповідно до статті 55Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746 цс16.

Таким чином, на час укладення договору 21 лютого 2008 року, банк встановивши щомісячну плату за обслуговування кредиту, порушив п.3.6 зазначених вище Правил. При цьому позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Споживач є вразливою стороною договірних відносин, тому законодавець визначився з посиленим захистом споживачів, що відображено в Законі України «Про захист прав споживачів»

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071 цс16.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для включення до заборгованості за кредитом комісії в сумі 6983 грн. 64 коп.та визначає заборгованість за кредитом в сумі 113429 грн.65 коп.

Рішення суду в частині відмови в позові про виселення в апеляційному порядку не оскаржується.

За правилами ст.141 ЦПК України в зв'язку із скасуванням рішення суду в частині позовних вимог та задоволенням апеляційної скарги апеляційний суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600 грн. за подання апеляційної скарги в сумі 2400 грн., всього 4000 грн.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Скасувати заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року в частині відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями, загальною площею 38,7 кв. м. та земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним № 18 від 21 лютого 2008 року, яка станом на 01 жовтня 2017 року становить 113429 грн.65 коп., з яких заборгованість за кредитом 33750 грн., заборгованість за відсотками 56882 грн. 29 коп., пеня 22797 грн.36 коп. шляхом проведення прилюдних торгів, згідно із ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір в сумі 4000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

В.В.Черненко