Постанова № 76455010, 14.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 332/794/18 Головуючий у 1-й інстанції: Мєркулова Л.О. провадження № 22-ц/778/2830/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Воробйової І.А.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запорізький завод феросплавів». Остання посада, на якій він працював була плавильник феросплавів, суміжна стропальник 6 розряду в плавильному цеху № 1. Звільнився він з підприємства відповідача за власним бажанням.

04.09.2016р. о 02 годині 40 хвилин він відвантажував короби з металом на залізничну платформу, під час чого з ним трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму правої стопи. 04.09.2016р. актом про нещасний випадок на виробництві ф. Н-1, ф. Н-5 було встановлено діагноз: «Рвано-размозжена рана в області плюсне-фалангового суглобу І пальця правої стопи с пошкодженням кровообігу І пальця», який пов'язаний з виробництвом.

Починаючи з 2016 року він скаржиться на своє здоров'я, неодноразово звертався за медичною допомогою, проходить стаціонарне лікування та нагляд у лікарнях, змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. Наслідком травми є встановлення йому 15% стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності від 15.03.2018 року.

Вказує, що в подальшому вказана травма призвела до майже повної втрати здоров'я, що виразилось у постійних колючих болях у пальцях, постійному підвищенні артеріального тиску, щоденних головних болях, запамороченнях, шуму в голові та вухах, який збільшується при ходінні та будь-якому фізичному навантаженні. Вже майже два роки він лікується від вказаної травми, яку отримав на виробництві. Всі витрати на ліки він оплачує самостійно, оскільки йому кожного року необхідно лікуватися та проходити коштовне медичне обстеження (не менше двох разів на рік).

У зв'язку із вказаною виробничою травмою було порушено його нормальні життєві зв'язки, він був позбавлений можливості реалізувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. З моменту отримання травми у нього погіршився сон, постійно знижений настрій, млявість та підвищена дратівливість. У зв'язку із травмою та частковою втратою професійної працездатності для організації свого життя він докладає додаткові зусилля, тобто порушився нормальний уклад його життя.

Через стан свого здоров'я він позбавлений можливості не тільки повноцінно працювати, але і продовжувати звичний для себе повноцінний спосіб життя, що спричиняє йому страждання, психологічний дискомфорт, порушує його душевну рівновагу, які виражаються у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху. Він відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично. Тривале лікування позначилось не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Він знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я немає. Він втратив майже всіх свої друзів та знайомих внаслідок психологічно-емоціональної нестійкості.

Посилаючись на всі вищенаведені обставини, просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 55 845 гривень, оцінюючи її розмір з урахуванням тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також значного погіршення стану здоров'я. Суму відшкодування визначає з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен відсоток втрати працездатності: 15*3723 = 55 845 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ЗФЗ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «ЗФЗ» в дохід держави 704,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого судом було визначено занадто маленький розмір суми на відшкодування моральної шкоди, просить змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши визначену ним на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 55 845 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ст. 274 ч. 1, п.1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Даний спір підлягає під вказане визначення наведеної норми закону.

Колегія суддів, з'ясувавши обставини справи і перевіривши докази у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року відповідає не в повній мірі.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач перебував з ПАТ «ЗФЗ» у трудових відносинах.

Із наказу по ПАТ «ЗФЗ» від 17.12.2013р. за № 807-к встановлено, що позивач ОСОБА_3 був працевлаштований у плавильний цех № 1 ПАТ «ЗФЗ» 17.12.2013р. учнем плавильника феросплавів 5-го розряду.

Із наказу по ПАТ «ЗФЗ» № 29 від 17.02.2014р. вбачається, що позивач був переведений плавильником феросплавів 6-го розряду в тому же цеху.

З Акту про нещасний випадок на виробництві ф. Н-1 від 04.09.2016 року випливає, що з позивачем стався нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом та було встановлено діагноз: «Рвано-размозжена рана в області плюсне-фалангового суглобу І пальця правої стопи з погіршенням кровообігу І пальця».

Встановлено із актів форми Н-1 та Н-5, що основною причиною настання нещасного випадку з позивачем є невиконання ним вимог пунктів 3.16.3, 3.43.1, 3.47.1 Інструкції з охорони праці ЗФЗ-ИЗ-38-14 для стропальників (зачіплювачів) при обслуговуванні вантажопідіймальних машин, затвердженої наказом Голови Правління ПАТ ЗФЗ від 28.02.2014 року за №11, відповідно до яких:

- під час встановлення коробу з феросплавами на іншій короб необхідно переконатися у неможливості його падіння, перекидання чи сповзання;

- забороняється знаходитися на залізничній платформі, заповненій коробами під час вантажно-розвантажувальних робіт.

Вищенаведені факти підтвердив і сам позивач у своїх поясненнях, які надавалися ним під час розслідування нещасного випадку та в яких ним визнано те, що при встановленні коробів з феросплавами на борт платформи № 379 він піднявся на цю платформу зі східного боку в районі коробу № 1019, який з'їхав в сторону борта зі східної сторони. У стійкості коробу № 1019 позивач не впевнився через поспіх.

Інших та/або супутніх причин нещасного випадку з позивачем комісією з розслідування нещасного випадку не встановлено. Механізми та транспортний засіб - платформа № 375, з якими ОСОБА_3 працював 04.09.2016р., знаходилися в справному технічному стані; освітлення на місці нещасного випадку було достатнім.

Встановлено, що відповідачем було проведено навчання та перевірку знань з охорони праці позивача за професією «стропальник» 18.12.2015р.; вторинний інструктаж з охорони праці - 15.08.2016 року.

Встановивши всі вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що на відповідача слід покласти обов»язок щодо відшкодування моральної шкоди позивачеві, визначивши її розмір у сумі 5000 грн., яку вважав достатньою з урахування наявності в діях позивача грубої необережності, що призвело до настання нещасного випадку.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно пункту 1 ч. 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виробництвом.

Проте, при встановленні розміру моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував всі критерії, які впливають на визначення розміру моральної шкоди, наявні у цій справі.

З виписного епікризу з історії хвороби № 2802 встановлено, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» з 04.09.16р. по 23.09.16р. (а.с. 9).

З виписного епікризу з історії хвороби встановлено, що ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» з 09.11.16р. по28.11.16р., в період якого 10.11.16р. переніс операцію по ампутації 1 пальця правої стопи (а.с. 11).

З виписного епікризу з історії хвороби № 502 встановлено, що ОСОБА_3 з 12.01.17 до 03.02.17 знаходився на лікування у відділі опікової травми (а.с. 8).

Довідкою МСЕК від 15.03.2018р. встановлено ОСОБА_3 15% втрати працездатності (а.с. 10).

З вказаних медичних документів вбачається, що загалом до одужання позивач знаходився на лікуванні протягом півроку, через травму у нього було ампутовано палець стопи, встановлено втрату працездатності - 15 %, тобто повністю відновлення стану його здоров»я не відбулось.

Всі ці обставини створюють такі критерії як тривалість розладу здоров»я, його ступінь, який є істотним та складним, на що вказує неможливість повного відновлення через втрату пальця стопи, що, безумовно, відображалось на моральному стані позивача. Отже, на думку колегії, такі обставини свідчать про неспівмірність стягнутого судом відшкодування тим душевним стражданням, яких зазнав позивач, тобто є занадто маленьким, навіть з огляду на допущення ним самим порушень вимог виробничих інструкцій.

Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, глибини та обсягу душевних страждань, які зазнав позивач, що негативно впливає на його фізичний та психічний стан, інших негативних наслідків, які мають істотне значення, а також оцінивши надані сторонами докази, апеляційний суд вважає за необхідне збільшити розмір стягнутої моральної шкоди до 15 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 також вказував на відсутність грошей для повноцінного лікування фізичного здоров'я, для задоволення своїх моральних та фізичних потреб у зв'язку з високим подорожчанням цін на ліки, продукти харчування, постійним проходження медичних обстежень.

На вказані доводи апеляційний суд також зважує, оскільки вони впливають на критерій додаткових зусиль, яких позивач має додати для відновлення свого здоров»я, що також впливає на душевний стан, оскільки ці грошові кошти він міг спрямувати на інші, необхідні для нього і його сім»ї потреби.

За викладених обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, збільшивши розмір відшкодування до 15000 гривень, що відповідає усій сукупності зібраних у справі доказів, а також принципам розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-82, 141, 263, 264, 265, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року у цій справі змінити, збільшивши розмір стягнутої на відшкодування моральної шкоди суми до 15 000 (п»ятнадцяти тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково..

Повний текст постанови складений 14 вересня 2018 року

Головуючий:

Судді: