Рішення № 76454681, 28.08.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/596/16-а

Провадження № 2-а/438/13/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 серпня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Слиша А.Т.

при секретарі Наминанік О.С.,

розглянувши у відкртому судовому засіданні в залі суду у м.Бориславі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови м.Борислава ОСОБА_2, управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 обласний центр зайнятості, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними рішень у формі письмових документальних актів - листів та зобов’язання вчинити певні дії у відповідності до законодавства України,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 06 червня 2016 року із позовними вимогами, які були ним неодноразово уточнені, та відповідно до адміністративного позову від 27 лютого 2017 року - збільшені, просить суд: Визнати рішення ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області у формі письмових документальних актів - листів за №№ Ф-598 від 20.05.2016 р.; Ф-1981 від 11.12.2015 р.; Ф-2123 від 17.12.2015р. за підписом міського голови м.Борислава ОСОБА_2 протизаконними і протиправними та зобов’язати міського голову м.Борислава ОСОБА_2 своїм розпорядженням відмінити ці письмові документальні акти - листи, як протиправні; Визнати протиправним по причині невідповідності до вимог ДСТУ НБ.Б 1.1-11: 2011, ДБН 360-92**, Державних санітарних правил забудови та планування населених пунктів розміщення на Схемі зонування Зонінгу м. Борислава від 26.02.2015 р. в районі вул.Міцкевича - ОСОБА_7 / колишня Тернавка / в. Бориславі в зоні житлової садибної забудови Ж-1 цих вулиць комунально - складської зони КС -3, КС- 4 по вул.Дрогобицькій, виробничих зон В-4 по вул. Петлюри, В - 5 по вул.Дрогобицькій в м. Бориславі, які порушують права громадян на будівництво житла; Визнати протиправним по причині невідповідності до вимог ДСТУ НБ.Б1.1-11:2011, ДБН - 360-92** та Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів розміщення на Схемі зонування Зонінгу м. Борислава від 26.02.2015 р. в районі вул.Коваліва буд.14-22 в м.Бориславі двох громадських зон Г-6 для розташування громадських будівель та комунально- складських зону КС - 3 та КС - 4 по вул.Коваліва які порушують права громадян на будівництво житла; Зобов’язати суб’єкт владних повноважень виконавчий орган ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області відділ архітектури та містобудування у відповідності до вимог ДСТУ НБ.Б-1.1-11:2011 та дійсному стану забудови підготувати висновок з рекомендаціями щодо внесення змін до Зонінгу м.Борислава від 26.02.2015 р. у відповідності до пропозицій позивача по вилученню: комунально - складської зони КС- 3 з району вул..Міцкевича - ОСОБА_7/ колишня Тернавка / в м. Бориславі; громадських зон двох зон Г-6 та КС-4 в районі вул.. Коваліва № будинків 14-22 в м. Бориславі. Зміни: виробничої зони В- 4 по вул.Петлюри № 1 — 15 в м. Бориславі на громадську зону Г - 6 / розміщення об’єктів торгівлі / та Виробничу зону В- 5; комунально - складську зону КС - 4 по вул.Дрогобицькій 7 в м. Бориславі на громадську зону Г-6 / зона розміщення об’єктів торгівлі / та КС - 4; комунально - складської зони КС - 3 на КС- 4 по вул.Коваліва № 2 - 22 в м. Бориславі та надати цей висновок до виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області для забезпечення прав громадян на будівництво житла; Визнати протиправними за невідповідністю до вимог ДБН 360-92** та ДСТУ НБ.Б 1.11:2011, Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів рішення ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської обл. № 256 від 03.11.2003р.; 386 від 30.08.2007 року; 566 від 29. 03.2012 року та зобов’язати ОСОБА_3 міську ОСОБА_4 обл. відмінити рішення №386 від 30.08.2007 р. та №566 від 29.03.2012 р. як протизаконні, які порушують права громадян на будівництво житла у відповідності до ст.19 Конституції України; У відповідності до ст. 267 КАС України «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах» зобов’язати всіх відповідачів - суб’єктів владних повноважень по даному позову, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати суду у десятиденний строк від дати набрання рішенням Бориславського міського суду Львівської області по даному позову законної сили звіт про виконання судового рішення поданому позову, а також зобов’язати всіх відповідачів поданому позову викласти звіт у письмовій формі з вказанням у ньому: реквізитів судового рішення, яке повинно бути виконане, стан його виконання (виконане повністю чи не виконане), повний перелік дій по його виконанню, причини невиконання, якщо рішення не виконане, а також додати до звіту копії документів, які б підтверджували інформацію, викладену у звіті.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він звернувся до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів як члена територіальної громади м.Борислава та співвласника землі територіальної громади, оскільки ОСОБА_3 міська рада приймаючи незаконні рішення ОСОБА_3 міської ради порушує вимоги Конституції та його права. Він у листопаді- грудні 2016 року та ОСОБА_5 у травні 2016 року звернулися з клопотаннями до міського голови м.Борислава з пропозицією внести зміни до зонінгу м.Борислава від 26.02.2015 року (плану зонування території м.Борислава), які полягали у відновленні законності створення та розроблення положень зонінгу м.Борислава відповідно до вимог ДСТУ Н.Б.Б.-12:2011 - в районі вул.Міцкевича - ОСОБА_7 / колишня Тернавка / в. Бориславі в зоні житлової садибної забудови Ж-1 цих вулиць комунально - складської зони КС -3, КС- 4 по вул.Дрогобицькій, виробничих зон В-4 по вул. Петлюри, В - 5 по вул.Дрогобицькій в м. Бориславі та в районі вул.Коваліва буд.14-22 в м.Бориславі двох громадських зон Г-6 для розташування громадських будівель та комунально- складських зону КС - 3 та КС - 4 по вул.Коваліва, які порушують права громадян на будівництво житла.

На основі пропозицій про внесення змін до зонінгу м.Борислава ним було завлено клопотання до ОСОБА_3 міської ради самостійно відмінити рішення ОСОБА_3 міської ради - за №265 від 03.11.2003 року, №386 від 30.08.2007 року, №566 від 29.03.2012 року за невідповідності їх до вимог ДБН 360-92** та ДСТУ НБ.Б 1.11:2011, Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів діючому генерального плану м.Борислава 1978-1979р.р Оскільки відведення вищевказаних земельних ділянок по вул.Коваліва та вул.І.Сеник для комерційних потреб суперечить функціональному призначенню цих земель згідно генерального плану м. Борислава.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_8 у судовому засіданні дала пояснення, аналогічні письмовому відзиву ОСОБА_3 міської ради від 15.02.2018, зокрема, що міська рада діяла виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коституцією та законами України, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю вимог.

Представник відповідача начальник управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_9 у судовому засіданні дала пояснення, аналогічні змісту письмового відзиву від 26.02.2018, зокрема, вважає, позов ОСОБА_1 безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_4 обласного центру зайнятості ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову.

Справа розглядалась судом за правилами загального позовного провадження. У судове засідання сторони, належним чином повідомлені, не з’явились, подавши суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно вимог ч. 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України судом завершено розгляд справи у відсутності сторін.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з п. 34, п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Зазначеній нормі кореспондують положення ст.12 Закону України «Про основи містобудування», якими встановлено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Приписами ч.3 ст.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як вбачається із першої позовної вимоги позивач ОСОБА_1 просить суд визнати рішення ОСОБА_3 міської ради у формі письмових документальних актів - листів від 20 травня 2016 року №Ф-598, 01 грудня 2015 року № Ф-1981, 17 грудня 2015 рок Ф-2123, за підписом міського голови м. Борислава І.Р.ОСОБА_2 протизаконними і протиправними та зобов»язати міського голову м.Борислава соїм розпорядженням відмінити ці письмові документальні акти-листи, як протиправні.

Згідно письмових матеріалів справи (а.с. 13-20 Том №1) встановлено, що ОСОБА_3 міською радою, за підписом міського голови ОСОБА_2 було надано відповіді у формі листів ОСОБА_3 міської ради від 01.12.2015 року № Ф-1981, від 17.12.2015 року Ф-2123 та від 20.05.2016 року №Ф-598, на заяви ОСОБА_1 про внесення змін до плану зонування території м.Борислава та відміни рішень ОСОБА_3 міської ради від 03.11.2003 року за №256, від 29.03.2012 року за №566, від 30.08.2007 року за №386.

Так, ст.19 КАС України встановлений виключний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема на справи у публічно-правових спорах п.1 ч.1 передбачено - спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Крім цього, ст.5 КАС України встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відтак, адміністративним судочинством не передбачено такого способу судового захисту як визнання рішення у формі листів протиправними, оскільки, як зазначено вище, фізичні та юридичні особи можуть оскаржити лише рішення (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Так, п.п. 18, 19 ч.1 ст.4 КАС України дано визначення термінів «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт».

Зокрема, Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб’єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 (в редакції від 22.05.2007 року) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимог чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З врахуванням цих положень, суд дійшов висновку, що твердження позивача з приводу звернення до адміністративного суду і оскарження «рішень у формі письмових документальних актів - листів» суперечить вимогам ст.5, ст.19 КАС України, оскільки ОСОБА_3 міською радою відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» були надані вищевказаними листами відповіді на заяви ОСОБА_1 про внесення змін у план зонування та рішення ОСОБА_3 міської ради. Дані листи ОСОБА_3 міської ради не є індивідуальними актами, не породжують прав та обов’язків суб’єкту якому вони адресовані, відповідно суд не може визнати їх протизаконними та протиправними, а також зобов’язувати відміняти ці листи як протиправні.

Позивач ОСОБА_1 також просить суд: визнати протиправним по причині невідповідності до вимог ДСТУ НБ.Б 1.1-11: 2011, ДБН 360-92**, Державних санітарних правил забудови та планування населених пунктів розміщення на Схемі зонування Зонінгу м. Борислава від 26.02.2015 р. в районі вул.Міцкевича - ОСОБА_7 / колишня Тернавка / в. Бориславі в зоні житлової садибної забудови Ж-1 цих вулиць комунально - складської зони КС -3, КС- 4 по вул.Дрогобицькій, виробничих зон В-4 по вул. Петлюри, В - 5 по вул.Дрогобицькій в м. Бориславі, які порушують права громадян на будівництво житла; визнати протиправним по причині невідповідності до вимог ДСТУ НБ.Б1.1-11:2011, ДБН - 360-92** та Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів розміщення на Схемі зонування Зонінгу м. Борислава від 26.02.2015 р. в районі вул.Коваліва буд.14-22 в м.Бориславі двох громадських зон Г-6 для розташування громадських будівель та комунально- складських зону КС - 3 та КС - 4 по вул.Коваліва які порушують права громадян на будівництво житла; зобов’язати суб’єкт владних повноважень виконавчий орган ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області відділ архітектури та містобудування у відповідності до вимог ДСТУ НБ.Б-1.1-11:2011 та дійсному стану забудови підготувати висновок з рекомендаціями щодо внесення змін до Зонінгу м.Борислава від 26.02.2015 р. у відповідності до пропозицій позивача по вилученню: комунально - складської зони КС- 3 з району вул..Міцкевича - ОСОБА_7/ колишня Тернавка / в м. Бориславі; громадських зон двох зон Г-6 та КС-4 в районі вул.. Коваліва № будинків 14-22 в м. Бориславі. Зміни: виробничої зони В- 4 по вул.Петлюри № 1 — 15 в м. Бориславі на громадську зону Г - 6 / розміщення об’єктів торгівлі / та Виробничу зону В- 5; комунально - складську зону КС - 4 по вул.Дрогобицькій 7 в м. Бориславі на громадську зону Г-6 / зона розміщення об’єктів торгівлі / та КС - 4; комунально - складської зони КС - 3 на КС- 4 по вул.Коваліва № 2 - 22 в м. Бориславі та надати цей висновок до виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області для забезпечення прав громадян на будівництво житла.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 1 ст.16 наведеного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За змістом ч. 1 ст. 18 наведеного Закону План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до ч. 2 наведеної статті план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

У ч. 8 цієї норми Закону регламентовано, що план зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Наведене кореспондує також положенням п. 42. ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що розроблення та затвердження плану зонування території населених пунктів є складовою планування і забудови територій, функції із забезпечення якої на місцевому рівні покладено на органи місцевого самоврядування, до виключних повноважень яких прямо віднесені питання затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, до якої віднесено в тому числі план зонування території населеного пункту. Відтак, приймаючи оскаржуване у справі рішення, Одеська міська рада діяла в межах повноважень, віднесених до її компетенції чинним законодавством України.

Крім того, ч.8 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що план зонування території не підлягає експертизі. Згідно з ч.4 ст.17 Закону України «Про основи містобудування» порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 548 затверджено Порядок проведення експертизи містобудівної документації, у п. 2 якого наведено перелік містобудівної документації, яка підлягає експертизі, до якого плани зонування території не віднесено.

Таким чином, нормативно-правовим актом, який відповідно до закону має визначати порядок проведення експертизи містобудівної документації, не передбачено проведення жодних експертиз стосовно планів зонування територій населених пунктів як окремих документів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розроблення містобудівної та проектної документації є однією із складових планування і забудови територій. Частиною 2 ст. 2 Закону передбачено, що інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів. За змістом ч. 1 ст. 16 цього Закону розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них є формою планування територій на місцевому рівні.

Вимоги до складу та змісту плану зонування території (зонінгу) та порядку його розроблення встановлені ДСТУ-Н Б Б.1-1-12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)», затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.12.2012 року № 345 (далі - Настанова).

Основним документом зонінгу відповідно до п. 4.7. Настанови є схема зонування, яка розробляється в цифровій формі у місцевій системі координат, прив'язаній до державної системи координат, що дозволяє формувати її електронне зображення або отримувати її аналоговий документ на паперових носіях необхідного масштабу. На схемі зонування територія населеного пункту поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюється містобудівний регламент, яким визначаються види дозволеного (переважні та супутні) використання земельних ділянок; граничні параметри дозволеного будівництва, реконструкції об'єктів будівництва відповідно до Порядку надання умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 року № 109.

Для кожної земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту відповідної зони.

Як встановлено судом, план зонування території м.Борислав, зокрема територій в районі вул.Міцкевича - ОСОБА_7 / колишня Тернавка / та в районі вул.Коваліва ділянка №2 в. Бориславі, розроблений відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДСТУ-НБ.Б 1-1-12:2011 у складі генерального плану міста, на підставі рішень міської ради та з врахуванням раніше розробленої містобудівної документації. Відповідно до генерального плану міста та схеми зонування за санітарно-гігієнічним регламентом ці території потрапляють в санітарно-захисну зону промислових об'єктів.

Відповідно до п. 5.10 Державних санітарних правил планування та забудова населених пунктів, затверджених наказом міністерства охорони здоров’я України за №173 від 19.06.1996 року, у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: житлових будинків з придовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ; дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі. Не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість сільськогосподарського використання земель санітарно-захиснихзон, що не забруднюються вище переліченими речовинами, необхідно визначати за погодженням з територіальними органами Мінсільгосппроду і Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно п.5.12 вищевказаних правил - санітарно-захисній зоні допускається розташовувати: - пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідніабораторії, пов'язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств; приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для

громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто-ігазопроводи, свердловини для технічного водопостачання,водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники

рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.

Пунктом 6.7 ДСТУ-НБ.Б. 1-1:12:2011 встановлені виключні підстави для розгляду питань про внесення змін до плану зонування: невідповідність Зонінгу генеральному плану населеного пункту, нормативно- правовим актам, державними будівельним нормам; звернення фізичних та юридичних осіб, якщо є обґрунтовані підстави щодо реалізації положень Зонінгу, які можуть привести до неефективного використання земельних ділянок для містобудівних потреб та об’єктів будівництва, знижує їх вартість, перешкоджає реалізації прав і законних інтересів громадян та їх об’єднань.

Враховуючи те, що території в районі вул.Міцкевича - ОСОБА_7 / колишня Тернавка / та в районі вул.Коваліва ділянка №2 в.Бориславі згідно схем розташування територій на плані зонування потрапляють в санітарно-захисну зону промислових об'єктів і згідно п.5.10 вищевказаних Державних санітарних правил у санітарно-захисних зонах не допускається розміщення зокрема і житлових будинків з придомовими територіями, відтак права позивача ОСОБА_1 на будівництво житла не порушені.

Натомість, розміщення комунально-складських та виробничих зон на вищевказаних території не суперечить генеральному плану м.Борислав, ДСТУ-НБ.Б, 1-1:12:2011, Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів. На території вул.Міцкевича - ОСОБА_7 / колишня Тернавка / запроектовано будівництво автозаправної станції, на території в районі вул.Коваліва ділянка №2 запроектовано будівництво торгових об’єктів, що дасть можливість створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції, покращити інвестиційну привабливість цього району, а також надасть можливість мешканцям цього району, і не лише цього району, отримувати додаткові послуги, а також поповнювати місцевий бюджет за рахунок акцизних зборів від нафтопродуктів.

Що стосується плану зонування території на вул.Коваліва ділянка №1, то в генеральному плані міста розробленого в 1979 році на цій території запроектована багатоквартирна житлова забудова. На дану територію державним інститутом проектування міст «Містопроект» розроблялась містобудівна документація, містобудівне обґрунтування розміщення адміністративного будинку по вул. Коваліва, замовник та фінансування здійснювалось ОСОБА_4 обласним центром зайнятості, за державні кошти. Документація, згідно чинного законодавства, погоджена та затверджена рішенням міської ради від 29.03.2012 р. № 566.

Відповідно до пояснювальної записки плану зонування, в громадській зоні, до допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, допускається будівництво житлових будинків, та в зоні житлової забудови, до допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, допускається будівництво громадських споруд. Допустимі види забудови земельних ділянок здійснюються на основі і з дотриманням вихідних даних, які видаються органом містобудування, та отримання позитивного висновку розробника генплану міста або містобудівної ради, а, отже, не потрібно вносити зміни в план зонування.

Згідно містобудівного обґрунтування, розробленого ДП ДІПМ «Містопроект», а саме висновків встановлено, що згідно містобудівельних умов, державних будівельних і санітарних норм та правил зокрема, ДБН-360-92**, «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» на ділянці, що розглянута в даному містобудівному обґрунтуванні, може бути розташований двоповерховий адміністративний будинок (а.с.137-154 Том №1). Вказане вище містобудівне обґрунтування було погоджено висновками: управління охорони культурної спадщини ЛОДА, Державної санітарно-епідеміологічної служби, головного архітектора м. Борислава відділу архітектури та містобудування (а.с. 132-136 Том №1).

Враховуючи те, що на даній території в районі вул.Коваліва ділянка №1 в.Бориславі запроектовано будівництво громадської споруди державного органу - Бориславського міського центру зайнятості, що згідно до пояснювальної записки плану зонування допускається в громадській зоні, і дасть змогу жителям міста краще отримувати послуги центу зайнятості, який буде збудований за державні кошти, тому план зонування на дану територію відповідає генеральному плану міста та нормативно-правовим, державним будівельним нормам, що засвідчено в пояснювальній записці проектантом, головним архітектором проекту

Відтак, позивачем не наведено обґрунтованих підстав, щодо реалізації положень Зонінгу на даних територіях, які можуть привести до неефективного використання земельних ділянок для містобудівних потреб та об’єктів будівництва, знижує їх вартість, а посилання позивача про порушення прав громадян на житло суд не враховує з наведених вище підстав, план зонування вищевказаних територій в м.Бориславі відповідає генеральному плану міста, та нормативно-правовим, державним будівельним нормам, тому дані позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Оскільки, суд вважає, що план зонування вищевказаних територій в м.Бориславі відповідає генеральному плану міста, та нормативно-правовим, державним будівельним нормам, тому відповідно не має підстав для задоволення вимоги про зобов’язання суб’єкта владних повноважень виконавчий орган ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області відділ архітектури та містобудування у відповідності до вимог ДСТУ НБ.Б-1.1-11:2011 та дійсному стану забудови підготувати висновок з рекомендаціями щодо внесення змін до Зонінгу м.Борислава від 26.02.2015 р. у відповідності до пропозицій позивача та надати цей висновок до виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області для забезпечення прав громадян на будівництво житла.

Далі позивач ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах просить суд: Визнати протиправними за невідповідністю до вимог ДБН 360-92** та ДСТУ НБ.Б 1.11:2011, Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів рішення ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської обл. № 256 від 03.11.2003р.; 386 від 30.08.2007 року; 566 від 29. 03.2012 року та зобов’язати ОСОБА_3 міську ОСОБА_4 області відмінити рішення №386 від 30.08.2007 р. та №566 від 29.03.2012 р. як протизаконні, які порушують права громадян на будівництво житла у відповідності до ст.19 Конституції України.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги стверджує, що ОСОБА_3 міська рада прийнявши вищевказані рішення, порушила його право та права його родини і третіх осіб на безоплатну приватизацію земель комунальної власності.

Відповідно до рішення ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської обл. № 256 від 03.11.2003р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки СП «Західна нафтова група» було вирішено дозволити СП «Західна нафтова група» виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 3000 кв.м. по вул.Тернавка у м. Бориславі для будівництва автозаправного комплексу; начальнику міського (м.Борислав) управління земельних ресурсів ОСОБА_11 та головному архітектору в.Гнатюку забезпечити проведення проектно-пошукових робіт.

На підставі даного рішення ОСОБА_3 міської ради №256 СП «Західна нафтова група" розробила містобудівну документацію (містобудівне обґрунтування розміщення земельної ділянки під будівництво АЗС 200 заправок на добу на вул. Міцкевича-Тернавка), яка була погоджена з розробником генплану міста ДІПМ "Містопрект".

Як встановлено судом міська рада відмінила дане рішення від 03 листопада 2003 року № 256, у зв’язку з тим, що СП «Західна нафтова група» протягом тривалого часу не повідомляла міську раду про наміри щодо виконання зазначеного вище рішення, а саме: виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 3000 кв.м. по вул.Тернавка у м. Бориславі для будівництва автозаправного комплексу.

Рішенням ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської обл. № 386 від 30.08.2007р. «Про затвердження матеріалів попереднього погодження та надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок по вулицях Дрогобицькій та Коваліва для продажу на земельних торгах (аукціоні)» затверджено матеріали погодження місця розташування земельних ділянок визначених для продажу на земельних торгах (аукціоні) по вул.Дрогобицькій та вул.Коваліва в м.Бориславі для комерційних потреб та надано дозвіл на виготовлення проектів відведення земельної ділянки площею 0,55 га на вул.Дрогобицькій в м.Бориславі та земельної ділянки площею 0,2000 га на вул.Коваліва в м. Бориславі для продажу на земельних торгах (аукціоні) за рахунок вільних земель міста.

15 червня 2017 року рішенням міської ради № 733 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га на вул.Коваліва м.Бориславі у власність, шляхом продажу на конкурентних засадах (аукціоні) для комерційних потреб та включено в перелік вільних земельних ділянок для продажу власність на конкурентних засадах аукціоні.

21 вересня 2017 року відбулися земельні торги (аукціон) на якому міською радою було реалізовано земельну ділянку площею 0,2000 на вул.Коваліва в м.Бориславі, власником якої стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-КОМ» на підставі договору-купів продажу земельної ділянки. Відтак, відбувся перехід прав з комунальної власносності в приватну власність на земельну ділянку площею 0,2000 на вул.Коваліва в м.Бориславі.

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 міської ради від 29 березня 2012 року № 566 «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення адміністративного будинку на вул.Коваліва у м.Бориславі» було затверджено містобудівне обгрунтування розміщення адміністративного будинку на вул.Коваліва у м.Бориславі та надано дозвіл ОСОБА_4 обласному центру зайнятості на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва адміністративної будівлі Бориславського міського центру зайнятості на вул.Коваліва у м.Бориславі, площею 0,116 га.

Згідно містобудівного обґрунтування, розробленого ДП ДІПМ «Містопроект», а саме висновків встановлено, що згідно містобудівельних умов, державних будівельних і санітарних норм та правит зокрема, ДБН-360-92**, «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» на ділянці, що розглянута в даному містобудівному обґрунтуванні, може бути розташований двохповерховий адміністративний будинок (а.с.137-154 Том №1). Вказане вище містобудівне обґрунтування було погоджено висновками: управління охорони культурної спадщини ЛОДА, Державної санітарно-епідеміологічної служби, головного архітектора м. Борислава відділу архітектури та містобудування (а.с. 132-136 Том №1).

Відповідно до статей 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

За порядком, визначеним статтею 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.7 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно ст.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом та є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно пункту 6 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, зокрема, передбачає: встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ч.1 ст. 25 ЗаконуУкраїни «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За приписами статті 5 цього ж Закону вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч.2 ст. 25 Закону).

Містобудівною документацією, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон є план зонування території (зонінг) (стаття 1 ЗаконуУкраїни «Про регулювання містобудівної діяльності»). Основним документом Зонінгу є схема зонування, на якій територія населеного пункту поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюється містобудівний регламент. Для кожної земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту відповідної зони.

Невідповідність наміру забудови встановленому виду дозволеного використання земельних ділянок і об'єктів, зазначеним у містобудівному регламенті, означає, що його застосування, у відповідній територіальній зоні не допускається. Зміна параметрів земельних ділянок і об'єктів будівництва, види використання і граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, можлива лише шляхом приведення таких об'єктів у відповідність до містобудівного регламенту або шляхом зменшення їх невідповідності граничним параметрам в процесі дозволеного будівництва.

Невідповідними містобудівним регламентам вважаються земельні ділянки та існуючі об'єкти, зокрема, існуючі види використання земельних ділянок для містобудівних потреб і параметри об'єктів будівництва, які не відповідають видам переважного використання.

Так, відповідно до п.3 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на проект відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку.

На дані території, згідно вищевказаних рішень, були розроблені та затверджені містобудівні документації. Так, внаслідок прийнятого рішенням ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області № 386 від 30.08.2007р. «Про затвердження матеріалів попереднього погодження та надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок по вулицях Дрогобицькій та Коваліва для продажу на земельних торгах (аукціоні)» 21 вересня 2017 року відбулися земельні торги (аукціон) на якому міською радою було реалізовано земельну ділянку площею 0,2000 на вул.Коваліва в м.Бориславі, власником якої стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-КОМ» на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки.

Що стосується рішення ОСОБА_3 міської ради від 29 березня 2012 року № 566 «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення адміністративного будинку на вул.Коваліва у м.Бориславі» то на дану територію також розроблена та затверджена містобудівна документація для будівництва адміністративної будівлі Бориславського міського центру зайнятості на вул.Коваліва у м.Бориславі. Крім цього, ОСОБА_4 обласний центр зайнятості, якому власне згідно рішення було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва адміністративної будівлі, не звертався із заявою щодо внесення змін у вказане рішення про відмову в дозволі на проект землеустрою та, як встановлено в судом, заперечує щодо скасування вищевказаного рішення.

Рішення від 03 листопада 2003 року № 256 відмінене ОСОБА_3 міською радою з тих підстав, що СП «Західна нафтова група» протягом тривалого часу не повідомляла міську раду про наміри щодо виконання зазначеного вище рішення, а саме: виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 3000 кв.м. по вул.Тернавка у м. Бориславі для будівництва автозаправного комплексу. Отже, даним рішенням не було спричинено жодних правових наслідків.

Реалізуючи своє право розпорядженнями землями, які перебувають у власності територіальної громади м. Борислава, міська рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими витупає у відносини щодо володіння та розпорядження землею, а також є вільною у виборі контрагентів з врахуванням економічної доцільності діяльності на користь територіальної громади

Відповідач ОСОБА_3 міська рада Львівської області, розглянувши звернення з питань надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виключний перелік яких встановлений ст.123 Земельного кодексу України, не встановила підстав відмови у наданні дозволів на проекти відведення земельних ділянок, прийняла вищевказані рішення.

З наведеного вбачається, що рішеннями ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської області за № 386 від 30.08.2007р. «Про затвердження матеріалів попереднього погодження та надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок по вулицях Дрогобицькій та Коваліва для продажу на земельних торгах (аукціоні)» та за №566 від 29 березня 2012 року «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення адміністративного будинку на вул.Коваліва у м.Бориславі» права позивача не порушені.

Тому, суд не вбачає підстав для визнання протиправними за невідповідністю до вимог ДБН 360-92** та ДСТУ НБ.Б 1.11:2011, Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів та відміни рішень ОСОБА_3 міської ОСОБА_4 Львівської обл. № 256 від 03.11.2003р.; 386 від 30.08.2007 року; 566 від 29. 03.2012 року як протизаконних, які порушують права громадян на будівництво житла у відповідності до ст.19 Конституції України, оскільки вищевказані рішення є ненормативними правовими актими органу місцевого самоврядування, тобто актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Дійшовши такого висновку, суд бере до уваги позицію неприпустимості скасування органом місцевого самоврядування своїх попередніх рішень, внесення до них змін у випадку, якщо такі рішення вже спричинили певні правові наслідки (рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

Зокрема, у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.06.2013 року №21-64а13.

Приходячи до висновку, про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 відповідно не підлягає до задоволення і вимога про зобов’язання всіх відповідачів - суб’єктів владних повноважень по даному позову, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати суду у десятиденний строк від дати набрання рішенням Бориславського міського суду Львівської області по даному позову законної сили звіт про виконання судового рішення поданому позову, а також зобов’язати всіх відповідачів поданому позову викласти звіт у письмовій формі з вказанням у ньому: реквізитів судового рішення, яке повинно бути виконане, стан його виконання (виконане повністю чи не виконане), повний перелік дій по його виконанню, причини невиконання, якщо рішення не виконане, а також додати до звіту копії документів, які б підтверджували інформацію, викладену у звіті, оскільки така вимога позивача є передчасною.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положеннями ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю. Окрім того, оскільки у задоволенні позову відмовлено, суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до міського голови м.Борислава ОСОБА_2, управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 обласний центр зайнятості, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними рішень у формі письмових документальних актів - листів та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бориславський міський суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Т.Слиш