Рішення № 76454668, 02.03.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1311/16-ц

Провадження №2/405/156/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.,

при секретарі Шумейко Ю.В., Береді Я.І.,

за участю представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2

та представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кропивницькому цивільну справу №405/1311/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що 17.09.2015 року близько 17:30 год. на перехресті вулиць Пашутіна та Гоголя в м. Кіровограді відбулося зіткнення автомобіля марки Cherry SQR7240T11T, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3, внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3, який в ході ДТП втратив контроль над керуванням автомобіля та здійснив на неї (позивача) наїзд - пішохода на тротуарі, при цьому, в результаті даної ДТП вона (позивач) отримала тілесні ушкодження, втратила свідомість та каретою «Швидкої допомоги» була доставлена з місця події до лікарні.

Також позивач зазначила, що з приводу даної події 18.09.2015 року слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 було винесено постанову про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню № 120151200200008760 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Під час провадження кримінальної справи слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи, виконання якої було доручено комунальному закладу «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи», на вирішення якої було поставлено питання щодо наявності, локалізації, механізму заподіяння та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у неї (позивача). Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 30.10.2015 року № 1624 їй (позивачу) було заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, на підставі чого, 09.12.2015 року слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015120020008760 від 18.09.2015 року.

Також позивач зазначила, що згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 16224 лікарем-нейрохірургом, медичною картою амбулаторного хворого № 12 та згідно з МКТ їй (позивачу) було поставлено діагноз: «Закрита ЧМТ. Забій головного мозку. Закритий перелом кісток носу зі зміщенням фрагментів. Кіста правої гайморової пазухи носу. Забої, зсадини голови, передньої черевної стінки, кінцівок. Виражений вестибуло-атактичний та астено-вегетативний синдроми. ДДЗП. Остеохондроз попереднього відділу хребта 3 ст. Задня грижа Л5-С1 МПД. Виражена попереково-кресцова люмбоішалгія. М’язово-тонічний синдром. Рестроградна амнезія». Пошкодження зв’язок (надрив). Пошкодження меніску. Синовіт».

Вказала, що в результаті ДТП їй (позивачу) було спричинено матеріальну шкоду, яка полягає: у витратах на лікування у сумі 6 211,00 грн., про що свідчать фіскальні чеки як розрахункові документи та квитанції; зіпсованих внаслідок ДТП речах, а саме: одяг та сумка, оціночна вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи від 30.11.2015 року № 887 складає 400 грн. – жіноча сумка та 800 грн. – жіночі джинси; ремонту мобільного телефону, що постраждав в ДТП, що згідно квитанції становить 1300 грн., а також втраченого нею (позивачем) заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності, що відповідно до довідки Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області від 29.12.2015 року № 9-2899.6-3233/105-15 складає 527,92 грн., у зв’язку з чим загальний розмір завданої їй (позивачу) матеріальної шкоди в результаті ДТП становить 9 238,92 грн.

Окрім того, позивач зазначила, що, крім матеріальної шкоди, їй була завдана також і моральна шкода, зокрема, її (позивача) моральні страждання полягали у тому, що вона відчувала себе безпорадною, фізично хворою людиною з дуже обмеженими можливостями, потребувала стороннього догляду та постійної уваги, була позбавлена можливості вести свій звичний спосіб життя, страждала на постійні головні болі та болі внаслідок отриманих численних забоїв, перелому носу та ушкоджень тіла, крім того, вона (позивач) постійно відчувала запаморочення, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. Більш того, після удару спиною об асфальт у неї в значній мірі загострилися захворювання хребта, а саме: остеохондроз, який до моменту ДТП її (позивача) не турбував, та який переріс у більш складні захворювання. Також, зазначила, що у перші дні після ДТП вона (позивач) взагалі не могла рухатися, фактично була прикута до ліжка, при цьому, у зв’язку з пошкодженням зв’язок їй було накладено гіпсову пов’язку на праву ногу на 21 день, яка (гіпсова пов’язку) завдавала їй значного дискомфорту та унеможливлювала її (позивача) самостійний рух, тому вона вимушена була використовувати костилі. Крім того, її (позивача) турбують переживання з приводу коштів, які були витрачені на лікування, які (кошти) вона була вимушена шукати у рідних і близьких, оскільки власних заощаджень вона (позивач) не мала. Тривалий час їй (позивачу) надавалися, як медична допомога, зокрема, перев’язки, періодичний огляд лікарями в поліклініці, оскільки рани були вкрай болючі, так і фізіотерапевтичні процедури, щоб полегшити біль та запалення в області коліна. Крім того, весь цей період вона (позивач) потребувала посиленого харчування, придбання вітамінів та постійного догляду. Як наслідок пережитих хвороб, у неї часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, її непокоять постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитися на основних питаннях її життя та роботи, окрім того, внаслідок перелому носу в результаті ДТП її (позивача) дихання стало ускладненим, при цьому, моральних страждань їй завдають також шрами на обличчі та тілі, що залишилися після ДТП. У зв’язку з викладеним, позивач зазначила, що завдану їй (позивачу) моральну шкоду вона оцінює у розмірі 52 000 грн., з якого 2 000 грн. було сплачено відповідачем добровільно, однак, вважає, що даних коштів недостатньо для відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене вище та з посиланням на ст. ст. 23, 1167, 1187, 1188, 1195 ЦК України позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її (позивача) користь матеріальну шкоду в розмірі 9 238 грн. 92 коп., та моральну шкоду в розмірі 52 000 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, на підставі чого та враховуючи, що провадження у справі відкрито до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, подальший розгляд зазначеної справи здійснено за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою суду від 18 квітня 2016 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовлено.

Ухвалою суду від 18 квітня 2016 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 - задоволено. Залучено до участі в даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

Ухвалою суду від 31 травня 2016 року залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в якості співвідповідача – публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

Ухвалою суду від 22 серпня 2016 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову від 19 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 217030 138 21, державний номер НОМЕР_2, 2012 року випуску, сірого кольору, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборонено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_3, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснювати відчуження транспортного засобу автомобіля марки ВАЗ 217030 138 21, державний номер НОМЕР_2, 2012 року випуску, сірого кольору, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 16 червня 2017 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про витребування доказів, – задоволено. Витребувано у Кіровоградської обласної лікарні для огляду в судовому засіданні історію хвороби (медичну карту амбулаторного (стаціонарного) хворого № 16224) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проходила стаціонарне лікування в нейрохірургічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні в період з 17.09.2015 року по 26.09.2015 року.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, просив позов позивача ОСОБА_1, пред’явлений до відповідача ОСОБА_3 задовольнити. В задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до страхової компанії «Універсальна», - відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП не визнала в повному обсязі, заперечувала щодо задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, зазначивши, при цьому на обґрунтування заперечень, що відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 16224 Кіровоградської обласної лікарні, з анамнезу, вбачається, що позивач проходила курс лікування до дати ДТП на денному стаціонарі у невролога поліклініки № 1 з приводу компресійного радикуліту справа, однак позивач про це не зазначила, та до матеріалів справи не надала медичних документів стосовно періоду лікування в поліклініці № 1, діагнозу та призначених медикаментів. За даними листка непрацездатності у період з 28.09.2015 року по 23.10.2015 року позивач знаходилася на амбулаторному лікуванні в СМЧ № 19, але позивачем не надано до позову медичної документації за вказаний період, та з листка непрацездатності неможливо прослідкувати діагноз та рекомендації лікаря щодо призначення медикаментів. З урахуванням того, що з наданих копій документів не вбачається можливим прослідкувати, які саме призначення медикаментів, за час лікування позивача в період з 28.09.2015 року по 23.10.2015 року, були здійснені, відповідно, додані до позову копії фіскальних чеків від 01.10.2015 року на суму 92,81 грн., від 01.10.2015 року на суму 48,15 грн., від 27.10.2015 року на суму 32,15 грн., від 08.10.2015 року на суму 189,56 грн., від 07.10.2015 року на суму 24,50 грн., від 14.10.2015 року на суму 195,88 грн., від 16.10.2015 року на суму 310,77 грн., від 18.10.2015 року на суму 20,00 грн. про придбання медичних препаратів, не є належним доказом того, що позивач понесла у зв’язку з лікуванням витрати саме на ту суму, яка зазначена нею у позові. Крім того, фіскальний чек від 18.09.2015 року на суму 120,00 грн. – благодійний внесок, не відноситься до обов’язкових платежів, а тому відшкодуванню не підлягає. Також вказала, що у матеріалах справи наявна копія реєстру МРТ дослідження від 30.09.2015 року з ЛДЦ «Ацинус» на суму 920,00 грн., однак документ, що підтверджує оплату зазначених послуг, - відсутній. Більш того, не є належним доказом копія товарного чеку, виданого ПП ОСОБА_7 на суму 1300 грн. за заміну дисплейного модуля, оскільки в даному розрахунковому документі відсутній рік його видачі. Висновок товарознавчої експертизи від 30.11.2015 року № 887 також не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, оскільки, рішення суду по кримінальній справі, в рамках якої складено висновок експерта, копію якого надано до суду, - прийнято не було, відповідно результати висновку експертизи судом оцінені не були.

Окрім того, стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 52 000 грн. представник відповідача зазначила, що позивач жодним чином не довела факту спричинення їй моральної шкоди, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та вини останнього в її заподіянні, якщо така шкода взагалі мала місце. Також, позивачем не зазначено, чим підтверджується факт заподіяння їй (позивачеві) моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з чого саме виходила позивач при визначенні розміру моральної шкоди в розмірі 52 000 грн., та якими доказами підтверджено наявність та розмір вказаної шкоди.

Також зазначила, що за її (представника відповідача) клопотанням до участі у даній справі в якості співвідповідача було залучено ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», на підставі того, що згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.10.2014 року № АІ/7197897 станом на 17.09.2015 року на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПАТ «СК» Універсальна» та 18.09.2015 року ОСОБА_3 повідомив вказану вище страхову компанію про те, що 17.09.2015 року близько 17.30 год. на перехресті вулиць Пашутіна та Гоголя в м. Кіровограді відбулося зіткнення автомобіля марки Cherry SQR7240T11T, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, та, відповідно, настав страховий випадок, у зв’язку з чим, зазначила, що завдана потерпілій – позивачу по справі ОСОБА_1 шкода за її обґрунтованості підлягає відшкодуванню страховиком. При цьому, вказала, що протягом розгляду даної справи, сторона позивача не зверталася до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та стягнення матеріальної та моральної шкоди з ПАТ «СК «Універсальна», що, відповідно до роз’яснень, викладених в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавстві при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача до завдавача шкоди.

Відповідач ПАТ «СК «Універсальна» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не відомі, заяви, клопотання, відзив на позов (заперечення), - відсутні.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з’ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та разом з тим є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення, під якими розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.

До способів захисту цивільних прав серед іншого, належать: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами по справі, що 17.09.2015 року близько 17:30 год. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по вул. Пашутінській в м. Кіровограді зі сторони вул. Преображенської в напрямку вулиці Тимірязєва в м. Кіровограді, на прехресті вул. Пашутінської та вул. Гоголя, порушив п.п. 2.3, 16.11ПДР України, та вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху допустив зіткнення з автомобілем Cherry SQR7240T11T, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 09.12.2015 року, винесеної слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015120020008760 від 18.09.2015 року, розпочате за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - закрито за відсутністю в діянні водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Копія постанови про закриття кримінального провадження направлена до сектору у складі Кіровоградського ВП ГУ НП в Кіровоградській області для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності згідно КУпАП.

Крім того, постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2016 року (справа № 404/8907/15-ц) ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке мало місце 17.09.2015 року, а справу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, - закрито у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Окрім того, судом встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» (поліс АІ/7197897 з строком дії з 26.10.2014 року по 25.10.2015 року).

Судом також встановлено, що в результаті зазначеної ДТП, яка мала місце 17.09.2015 року, позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, у вигляді : закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, садина в тім’яній ділянці голови справа, гематоми в потиличній ділянці голови, набряку та садна на спинці носу з переломом кісток носу; тупої травми кінцівок та тазу у вигляді гематом: правої кисті, правої гомілки, правого колінного суглобу, лобкової та надлобкової ділянок, передньої поверхні правого стегна; забою латерального меніска І класу (дегенеративні зміни розташовані в одному анатомічному відділенні меніску та глибина пошкоджень в ньому не перевищує межі першої зони). Дані тілесні ушкодження утворилися в результаті травматичного контакту з тупим (тупими) об’єктом (об’єктами), не виключається їх утворення в строк та при обставинах вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров’я, що підтверджується висновком експерта № 1624, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи по медичній документації на ім’я ОСОБА_1 на підставі постанови слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 06.10.2015 року в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015120020008760.

Крім того, встановлено та підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 16224, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у період з 17.09.2015 року по 26.09.2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні з діагнозом: «Закрытая ЧМТ. Ушиб головного мозга легкой степени. Закрытый перелом костей носа без смещения отломков. Ушибы, ссадины головы, передней брюшной стенки, конечностей. Выраженый вустибуло-атактический и астено-вегетативные синдромы. ДДЗП. Остеохондроз поясничного отдела позвоночника ІІІ ст. Задняя грыжа L5-S1 МПД. Выраженная пояснично-крестцовая люмбоишалгия. Мышечно-тонический синдром» (мовою оригіналу).

Відповідно до листків непрацездатності серії АГХ № 255866, та № 276611, ОСОБА_1 в період з 17.09.2015 року по 26.09.2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Кіровоградській обласній лікарні, в період з 28.09.2015 року по 23.10.2015 року перебувала на амбулаторному лікуванні в КЗ «СМСЦ № 19» МОЗ України.

Відповідно до довідки Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області від 29.12.2015 року № 9-28-996-3233/18-15 в період з 17.09.2015 року по 24.10.2015 року у зв’язку з невиробничою травмою ОСОБА_1 було втрачено заробітної плати на суму 527 грн. 92 коп.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов’язок відшкодування завданої шкоди виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до роз’яснень, зазначених в п. 6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обє’ктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

При цьому, судом відзначається, що згідно з п. 16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

Згідно з п.11 зазначеної Постанови за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред’явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Крім того, судом відзначається, що особа, яка звернулася до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів, здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик. Разом з тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

В той же час, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язаннях: деліктному та договірному, тим самим, потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий також вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, незалежно від того,чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_1 за деліктним зобов’язанням матеріальна шкода підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3, оскільки саме з його вини сталась дорожньо-транспортна пригода.

При цьому, з підстав, зазначених вище, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 про обов’язок звернення позивача ОСОБА_1 саме до страховика ПАТ «СК «Універсальна» з вимогою про відшкодування шкоди, з тих підстав, що згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.10.2014 року № АІ/7197897, станом на 17.09.2015 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПАТ СК «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_3 18.09.2015 року повідомив страхову компанію про ДТП, у зв’язку з чим завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню страховиком за наявності її обґрунтованості, оскільки законодавець надав позивачеві право вибору особи (страховик або винна особа) при отриманні компенсації матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимог потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі, згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судових рішень (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, позивач ОСОБА_1 зазначила, що матеріальна шкода полягає у витратах на лікування в сумі 6 211 грн.; вартості зіпсованих речей внаслідок ДТП відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 30.11.2015 року № 887 в сумі 1 200 грн., ремонту мобільного телефону, що був зіпсований внаслідок ДТП в розмірі 1 300 грн., втраченого заробітку внаслідок тимчасової непрацездатності в розмірі 527,92 грн., а всього – 9 238,92 грн.

В свою чергу, визначаючи розмір матеріальної шкоди, судом відзначається, що згідно з наданих позивачем та досліджених судом квитанцій на придбання медичних препаратів (від 01.10.2015 року на суму 92, 81 грн., 20.09.2015 року на суму 279,60 грн., 01.10.2015 року на суму 48,15 грн., 23.09.2015 року на суму 24,50 грн., 17.09.2015 року на суму 476,35 грн., 18.09.2015 року на суму 416,35 грн., 18.09.2015 року на суму 321,95 грн., 08.10.2015 року на суму 189,56 грн., 25.09.2015 року на суму 658,76 грн., 22.09.2015 року на суму 227,00 грн., 19.09.2015 року на суму 55,80 грн., на суму 164,15 грн., 21.09.2015 року на суму 523,74 грн., 18.09.2015 року на суму 22 грн., та 185, 58 грн., проведення МРТ головного мозку ТОВ «МДЦ Експерт-Кіровоград» від 21.09.2015 року (фіскальний чек на суму 600 грн. 00 коп.), позивачем були понесені витрати на лікування в розмірі 3 844,44 грн.

При цьому, з дослідженої в судовому засіданні медичної карти стаціонарного хворого № 16224 (період перебування на стаціонарному лікуванні з 17.09.2015 року по 26.09.2015 року) ОСОБА_1 призначалося лікування: L-лізіна есцинат, фіз. р-н, дицинон, анальгін, димедрол, церукал, алфлутоп, моваліс, мидокалм, мильгама, дексалгин, ренальган, но-шпа, платифілін, диклофенак, супрафлекс, венода, картиліум, та у зв’язку з цим, судом відзначається, що найменування зазначених медичних препаратів є наявними в наданих позивачем та досліджених судом фіскальних чеках, квитанціях на їх придбання.

Окрім того, згідно з довідкою Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області від 29.12.2015 року № 9-28-996-3233/18-15 розмір втраченого заробітку в період з 17.09.2015 року по 24.10.2015 року у зв’язку з невиробничою травмою ОСОБА_1 становить 527,92 грн.

Всього розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 становить 4 372 грн. 46 коп. (документальне підтвердження позивачем витрат на лікування захворювання, отриманого внаслідок ДТП, розмір втраченого заробітку).

Поряд з цим, судом відзначається, що фіскальний чек від 18.09.2015 року на суму 120,00 грн. з призначенням платежу – благодійний внесок, не відноситься до обов’язкових платежів, а тому відшкодуванню не підлягає. Крім того, позивачем надана копія реєстру МРТ дослідження від 30.09.2015 року з ЛДЦ «Ацинус» на суму 920 грн., при цьому, документ, що підтверджує оплату зазначених послуг, - відсутній.

Не є також, на переконання суду, належним доказом надана позивачем копія товарного чеку, виданого ПП ОСОБА_7 на суму 1 300 грн. за заміну дисплейного модуля, оскільки в даному розрахунковому документі відсутній рік його видачі; висновок товарознавчої експертизи від 30.11.2015 року № 887 про початкову вартість нової, не бувшої у використанні сумки жіночої та джинсів також не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, оскільки, рішення суду по кримінальній справі, в рамках якої складено висновки експерта, копію якого надано позивачем до суду прийнято не було, відповідно результати висновку експертизи судом оцінені не були.

Окрім того, позивачем ОСОБА_1 пред’явлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 52 000 грн., які підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазначена у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 4 від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 вказаної постанови).

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1, суд враховує те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.09.2015 року за участю водія транспортного засобу марки «ВАЗ 217030», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, та який постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, позивачу ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, внаслідок чого остання в період з 17.09.2015 року по 26.09.2015 року, та в період з 28.09.2015 року по 23.10.2015 року перебувала на лікуванні з приводу отриманих травм, а також з приводу загострення (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) існуючих хвороб, у зв’язку з чим у позивача ОСОБА_1 були порушені нормальні життєві зв’язки, відбулися вимушені зміни укладу життя, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю, при цьому, позивач зазнала також душевних переживань та страждань, емоційних хвилювань, отримала нервовий стрес, так як була учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини відповідача ОСОБА_3 внаслідок порушення останнім ПДР України.

Враховуючи наведене, а також враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу душевних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, керуючись ступенем доведеності нанесених позивачу моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи також, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, яких зазнала позивач у зв’язку з порушенням її прав, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 слід визначити в розмірі 15 000 грн. 00 коп., який, на переконання суду, буде адекватним моральним стражданням позивача.

При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин та обраного позивачем способу захисту порушеного права та особи, - відповідача, який має відповідати за позовом, а саме: пред’явлення позивачем вимог про відшкодування шкоди до винної в ДТП особи, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Універсальна», слід відмовити, що, в свою чергу, не позбавляє права відповідача ОСОБА_3 захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, а розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення, у зв’язку з чим, суд вважає, що на даний час підстави для скасування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 217030 138 21, державний номер НОМЕР_2, 2012 року випуску, сірого кольору, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборони ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_3, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснювати відчуження транспортного засобу автомобіля марки ВАЗ 217030 138 21, державний номер НОМЕР_2, 2012 року випуску, сірого кольору, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вжитого ухвалою суду від 22.08.2016 року, - відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання зареєстровано за адресою м.Кропивницький, пров.Фортечний, 19, кв.20 матеріальну шкоду в розмірі 4 372 грн. 46 коп. та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є апеляційний суд Кіровоградської області, через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_8