Рішення № 76454334, 28.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6288/17

Провадження № 2/336/399/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – П’ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала, та в якому просить суд визнати за нею право власності, в порядку спадкування за законом після померлої 10 вересня 2012 року ОСОБА_5, яка прийняла спадщину за законом після померлого 19 серпня 2006 року ОСОБА_6, але не оформила своїх спадкових прав, на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з 9/20 частин житлового будинку 12 по вулиці Міцна в місті Запоріжжі та належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок № 85 від 18.02.1975 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 19 серпня 2006 року помер її дід ОСОБА_6, 10 вересня 2012 померла її мати ОСОБА_5, після смерті яких відкрилась спадщина на все належне їм майно.

Позивач звернулась до П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після померлої 10.09.2012 року матері ОСОБА_5М, яка прийняла спадщину за законом після померлого 19.08.2006 року ОСОБА_6С, але не оформила своїх спадкових прав.

Іншими спадкоємцями є: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Як зазначає позивач, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від спадщини.

Спадкове майно складається з 9/20 частин житлового будинку № 12 п вулиці Міцна в м. Запоріжжі.

Позивач звернулась до П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Однак, нотаріус П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій вказала що при підготовці документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 10 вересня 2012 року ОСОБА_5, яка прийняла спадщину за законом після померлого 19 серпня 2006 року ОСОБА_6, але не оформила своїх спадкових прав, позивачем не надано правовстановлюючого документу на частину вищезазначеного житлового будинку.

Таким чином, позивач була позбавлена можливості оформити своє право власності на спадкове майно, у зв’язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2018 року продовжено строк підготовчого провадження по справі, відкладено підготовче судове засідання у зв’язку з необхідністю витребування копії спадкової справи, заведеної після смерті 10.09.2012 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

22.03.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори надійшли копії спадкової справи, заведеної після смерті 10.09.2012 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2018 року витребувано у П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 126 за 2007 рік, заведеної після смерті 19.08.2006 року ОСОБА_6.

24.05.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори надійшли копії спадкової справи, заведеної після смерті 19.08.2006 року ОСОБА_6.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжявід 16.07.2018 року клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів – задоволено, залучено до участі у справі співвідповідачів: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса: м. Запоріжжя, Звільнена, буд. 96) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: м. Запоріжжя, Звільнена, буд. 96), прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – П’ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позивач в судове засідання не з’явилась, в матеріалах справи міститься заява останньої про розгляд справи без її участі.

Представник позивача подала до суду клопотання за змістом якого просила суд розглядати справу без її участі та участі позивача.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, в матеріалах справи містяться їх заяви про розгляд справи без їх участі та за змістом яких вони повідомили, що позовні вимоги визнають.

Представник третьої особи надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до частини 4 статті 200, частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2006 року ОСОБА_6, який був батьком ОСОБА_5, помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 20.08.2006 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, серія І-ЖС № 051880 (а.с.16), копією свідоцтва про народження ОСОБА_7, виданого повторно 29.07.1959 року Сталінським бюро РАЦС м. Запоріжжя (а.с.148), копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_7 (а.с.148 - зворот).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне йому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок № 85 від 18.02.1975 рокумайно, а саме на 9/20 частин житлового будинку 12 по вулиці Міцна в місті Запоріжжі (а.с.20). Зазначене також підтверджується випискою з рішення виконавчого комітету Шевченківської райради депутатів трудящих № 261 від 13.09.1973 року (а.с.22), актом прийому індивідуального будинку (а.с.23-24), випискою з рішення виконавчого комітету Шевченківської райради депутатів трудящих № 315 від 15.11.1974 року (а.с.25), копією будинкової книги (а.с.26-28).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 126, заведеної після смерті ОСОБА_6 його доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулись до державного нотаріуса П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого батька та на підставі чого їм видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку від грошових коштів кожній. Окрім вищезазначених осіб інших спадкоємців першої черги та осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, у померлого ОСОБА_6 не має. Інших спадкоємців які прийняли спадщину з будь-яких підстав немає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 прийняла 1/2 частину спадщини у вигляді 9/20 частин житлового будинку 12 по вулиці Міцна в місті Запоріжжі, але за життя не оформила своїх спадкових прав на вказане майно.

10.09.2012 року померла ОСОБА_5, яка була матір’ю позивача по справі, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 13.09.2012 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, серія І-ЖС № 242821 (а.с.15), копією свідоцтва про народження позивача серія І-ЖС (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.12-14) ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вперше уклали шлюб 11.01.1975 року, 06.07.1978 року розірвали шлюб та 26.02.1987 року вдруге зареєстрували шлюб.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, 1/2 частини спадкового майна, яке складається з 9/20 частин житлового будинку 12 по вулиці Міцна в місті Запоріжжі та належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок № 85 від 18.02.1975 року.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 791/2012 заведеної після смерті ОСОБА_5, остання заповіту на випадок своєї смерті не склала, позивач звернулась до нотаріуса П’ятої Запорізького державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, однак державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що не надано оригіналів правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на спадкове майно, про що видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 641/02-31 від 12.03.2013 року. Окрім позивача іншими спадкоємцями за законом є чоловік померлої ОСОБА_3 та її дочка ОСОБА_4, які з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса не звертались, осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, у померлої не має.

В силу вимог статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 статті 1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

В силу вимог частин 1, 2 статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно зі статтею 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до вимог статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до вимог частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та вимог частини 3 статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги той факт, що позивач з об’єктивних причин не має можливості оформити свої спадкові права на майно після померлої матері, приймаючи до уваги визнання позовних вимог відповідачами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 626, 00 грн. – по 208,67 грн. з кожного.та повернути позивачу, у зв’язку з визнанням позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме в сумі 626 гривень 00 копійок, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-80, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – П’ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: м. Запоріжжя, вул. Звільнена, буд. 96) право власності, в порядку спадкування за законом після померлої 10 вересня 2012 року ОСОБА_5, яка прийняла спадщину за законом після померлого 19 серпня 2006 року ОСОБА_6, але не оформила своїх спадкових прав, на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з 9/20 частин житлового будинку 12 по вулиці Міцна в місті Запоріжжі та належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок № 85 від 18.02.1975 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: м. Запоріжжя, вул. Железнякова, буд.24), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП невідомий, адреса: м. Запоріжжя, вул. Звільнена, буд. 96), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП невідомий, адреса: м. Запоріжжя, вул. Звільнена, буд. 96) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: м. Запоріжжя, вул. Звільнена, буд. 96) понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 626, 00 грн. – по 208,67 грн. з кожного.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1) 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 626, 00 грн. (шістсот двадцять шість гривень 00 копійок) сплаченого при поданні позову, згідно квитанції № 0.0.908167514.1 від 04.12.2017 рокуна суму 1252, 00 грн., рахунок отримувача 31218206700009; код отримувача 38025367; банк отримувача: ГУ ДКCУ у Запорізькій області, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 336/6288/17.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 06.09.2018 року.

Суддя: Я.Р.Марко