Рішення № 76451308, 29.08.2018, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1444/17

Номер провадження №2/351/307/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.

з участю секретаря Маланчук С.Г.,

позивачки - ОСОБА_1,

представників позивачки - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи - Чорнописького Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Снятинської райдержадміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Снятинської райдержадміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи його тим, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі з січня 2004 р., від якого у них є син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, однак сімейне життя подоружжя не склалося, тому рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.08.2010 р. шлюб між ними було розірвано, проте 11.08.2012 р. сторони повторно зареєстровали шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився ще один син ОСОБА_9, але після народження сина відповідач залишив сім'ю і фактично відмовився від дітей, які проживають із позивачкою і знаходяться на повному її утриманні.

Позивачка вказує, що відповідач будучи батьком двох синів з 06 лютого 2016 року по даний час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме не піклується про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує умов для належного навчання дітей, здобуття ними освіти, підготовку їх до самостійного життя, зокрема: не вчиняє жодних дій для забезпечення дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом та ін., що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, хоча має всі для цього можливості. Крім того, відповідач, як батько дітей в категоричній формі відмовляється дати згоду в Консульстві Італії на виготовлення закордонних паспортів дітям для поїздки з ними на Україну або в іншу державу Європи і тим самим позбавляє дітей права на відпочинок та духовний розвиток.

Зважаючи на те, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками, щодо утримання та виховання дітей, просить позбавити відповідача батьківських прав щодо синів: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та просить стягувати з відповідача аліменти на утримання синів в твердій грошовій сумі розмірі по 300 Євро, щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

В судовому засіданні позивачка та її представники позов підтримали повністю, з підстав викладених у ньому. Зазначили, що відповідач не надає матеріальної допомоги дітям, не займається їх вихованням. Позивачка проживає з дітьми в Італії, не працює. Відповідач проживає також в Італії та має постійну роботу. Також відповідач зловживає алкогольними напоями, на даний час вирішує питання за допомогою адвоката про побачення з дітьми. Просять позов задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме: в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмірі по 3000 грн. на кожну дитину. В частині позбавлення відповідача батьківських прав позовні вимоги не визнали, оскільки зазначили, що відповідач бажає бачитись з дітьми, однак позивачка чинить йому перешкоди, не надає можливості спілкуватися з синами, займатися їх вихованням. Позивачка не допускає відповідача до дітей, заблокувала можливість спілкуватися з ними по телефону. Відповідачем неодноразово здійснювалися спроби щодо мирного врегулювання спору, однак жодного позитивного результату його намагання не дали. Просять в частині задоволення позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відмовити, позов в частині стягнення з нього аліментів задоволити частково, стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі по 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, про що подали до суду відзив на позов.

Представник органу опіки і піклування Снятинської райдержадміністрації в судовому засіданні позов не підтримав. Зазначив, що на даний час відсутні належні докази щодо ухилення ОСОБА_7 від виконання своїх батьківських обов'язків, батько категорично заперечує стосовно позбавлення його батьківських прав, зобов'язується належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, активно приймати участь у вихованні та утриманні дітей, а тому орган опіки і піклування вважає за недоцільне позбавляти відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_8, 2004 р.нар. та ОСОБА_9, 2014 р.нар..

В судовому засіданні вислухана думка дитини - ОСОБА_8, який пояснив, що є учнем 8-го класу, навчається в Італії. Зазначив, що батько належним чином не займається його вихованням та не спілкується з ним.

Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, ОСОБА_8, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

Відповідно до Витягу з реєстру актових записів Муніціпалітету Павія, виданого 13.12.2014р., вбачається, що ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_7.

Із рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.08.2010р., вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати з матір'ю ОСОБА_1.

Відповідно до рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29.03.2016р., між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 розірвано шлюб, який було зареєстровано вдруге 12.08.2012р..

Із повідомлення №102138 від 05.07.2016р. про початок реєстрації за місцем проживання та Договору аренди, вбачається, що позивачка разом із дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають у Громаді Монца Республіки Італія, діти перебувають на повному утриманні матері.

Конвенцією ООН про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина 1 статті 3 Конвенції ООН).

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.3 ст. 11 ЗУ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток; поважати дитину; забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 152 Сімейного кодексу України закріплено право дитини на належне батьківське виховання.

Згідно ч. 1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно висновку органу опіки і піклування Снятинської РДА про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_7, який надійшов на адресу суду 22.08.2018р. відсутні належні докази щодо ухилення ОСОБА_7 від виконання своїх батьківсьтких обов'язків, відповідач категорично заперечує стосовно позбавлення його батьківських прав, зобов'язується належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, активно приймати участь у вихованні та утриманні дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а тому орган опіки і піклування вважає за недоцільне позбавляти відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_8, 2004 р.нар. та ОСОБА_9, 2014 р.нар..

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав є надзвичайним заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки. Тому питання про його застосування може бути вирішено судом лише після повного, всебічного й об'єктивного з`ясування ним обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей. Перелік підстав, з яких батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, передбачений ст.164 СК України і є вичерпним. Кожна з них має самостійних характер і підлягає окремому доказуванню.

Суд керується також роз'ясненням, яке міститься в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав». Відповідно до цього роз'яснення ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх від наркоманії мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

У відповідності з п.18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Встановлено, що на даний час у провадженні Снятинського районного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми батьком, який проживає окремо від них.

Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідачем відносно своїх дітей в матеріалах справи відсутні.

Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд вважає, що підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_8, 2004 р.нар. та ОСОБА_9, 2014 р.нар., відсутні.

Крім того, суд, вважає, що для забезпечення належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку дитини, враховуючи розмір витрат на утримання дітей, необхідно стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 150, 164, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання синів: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000 (п'ять тисяч) грн. щомісячно на кожну дитину.

Стягнення аліментів розпочати з 20.07.2017р. та проводити до досягнення дітьми повноліття.

У відповідності зі ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць на утримання синів: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 640 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.