Рішення № 76450789, 14.09.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15772/16-ц

Провадження № 2/344/357/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Татарінової О.А.

за участі секретаря судового засідання Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 особи фонду гарантуваня вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “КБ “Надра” в особі ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, інспекція з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області, управління державної реєстрації ГТУЮ в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки та договору застави недійсними та зобов”язання вчинити дії, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 особи фонду гарантуваня вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “КБ “Надра” в особі ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_2 особи фонду гарантуваня вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “КБ “Надра” в особі ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, інспекція з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області, управління державної реєстрації ГТУЮ в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки та договору застави недійсними та зобов”язання вчинити дії, в обґрунтування якого зазначив, що 28.09.2007 року в особі начальника ЦВ Філії ВАТ «Надра» ОСОБА_6 РУЮ ОСОБА_7, що діяла на підставі довіреності № 1-11-5019 від 08.05.2007 року з однієї сторонни та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 545/мк, за яким було надано прзичальнику 50000 доларів США на споживчі потреби, строком до 03.10.2017 року включно, зі сплатою за користування коштами 14,4% річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році. Надання кредиту проводиться шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку. Надання грошей відбувається лише за умови надання позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов'язань до цьому договору,а саме нежитового прміщення (гараж 19) загальною площею 192,1кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-ранківська обалсть, м. Івано-Франківськ, гаражно-будівельний кооператив «Житло» по вул. Крипивницького, 1 А, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2007 року, вартістю 318519грн., що на час укладення договору по офіційному курсу НБУ становить 63073,07 доларів США. Цього ж дня 28.09.2007 року було укладено договір поруки з ОСОБА_4 Повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків здійснюється на рахунок № 29092850003502 в філії ВАТ «Надра» ОСОБА_6, що є окремим транзитним рахунком 2909 в іноземній валюті. Надання грошей відбувається лише за умови надання позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов’язань по цьому Договору, а саме було передано ВАТ «Надра» ОСОБА_6 нежитлове приміщення (гараж № 19) загальною площею 192,1кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, гаражно-будівельний кооператив «Житло» по вул. Кропивницького, 1А, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2007 року, за вартістю 318519грн., що на час укладення договору по офіційному курсу НБУ становить 63073,07доларів США. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 МНО ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 1313.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір, який було розроблено суб’єктом господарської діяльності ПАТ КБ «Надра» є з чисельними порушеннями прав споживача, які проявились в нездійсненні переддоговірної роботи та ненаданні інформації, щодо сукупної вартості кредиту з розписом сукупної вартості наданих послуг, та ціну даних послуг за користування коштами, сплату податку тощо, в зазначеному договорі відсутні печатки. Предметом спору у даній справі є право позивача на розірвання кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року, у зв’язку з порушенням відповідачем (банком) зобов’язання за ним, в частині зарахування повернених кредитних коштів, сплати процентів, пені та застосування до нього відповідальності за порушення таких зобов’язань. Укладений сторонами кредитний договір № 545/мк від 28.09.2007 року за своєю природою є кредитним договором. Банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

До правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору. Кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує права та законні інтереси, зокрема, порушення банком чинного законодавства України в галузі кредитування полягає в невиконанні переддоговірної роботи з позичальником, зміст правочину суперечить чисельним нормам законодавства України, обмеження можливості фізичної особи мати цивільні права та обов’язки, отримувати достовірну, повну та своєчасну інформацію щодо умов запропонованого кредиту. Укладаючи кредитний договір, банком повністю проігноровані вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: даний кредитний договір не містить наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов’язаннями споживача, необхідність здійснення оцінки майна, і якщо така оцінка потрібна, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків, про державні субсидії на які споживач маж права, або відомості про те, від кого споживач може отримати детальнішу інформацію, переваги і недоліки пропонованих схем кредитування і іншу інформацію по кредиту, встановлену ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 4.2.1. кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року банком встановлена процентна ставка в 14,4 % річних, згідно Додатку № 1 до цього договору, який без належних підписів відповідальних осіб та без печатки банку не можуть бути належними та допустимими доказами у відповідності ст.ст. 57-59 ЦПК України.

Згідно п.6.1.3. погашати заборгованість за цим Договором у такій послідовності: погашення прострочених відсотків за користування кредитом; погашення поточних відсотків за користування кредитом; погашення штрафних санкцій за несплату відсотків за користування кредитом; погашення строкової заборгованості за кредитами; погашення неустойки за повернення в строк кредиту; погашення суми кредиту.

Згідно п. 9.1. за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплатити банку 0,5% від суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже при заключенні кредитного договору, банк встановлює дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки, та не відповідає вимогам п. 4 ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки визначити за всіма балансовими аналітичними рахунками з обліку заборгованості позичальника за кредитним договором, в тому числі за рахунок з обліку строкової та простроченої заборгованості основного боргу за кредитом, нарахованих сум строкових та прострочених процентів, комісій, сум сплачених/підписаних всіх видів штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором, а також відповідних транзитних рахунків за період дії кредитного договору із забезпеченням повноти переліку таких виписок відповідно до кореспонденції між аналітичними рахунками споживачу не можливо.

Визначення реальної процентної ставки суперечить вимогам п. 3 ст. 1056 ЦК України, відповідно до якої фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Зазначає, що банк фактично нав’язав споживачу кредитний договір у доларах США, оскільки будучи свідомо більш обізнаним у власній валютній політиці, валютній політиці НБУ, економічних явищ в країні, маючи більше можливостей для аналізу всіх ризиків, фактично нав’язав позивачу кредитний договір в іноземній валюті. Банк знав що позичальник отримує дохід в гривнях, оскільки позичальник надав банку таку інформацію. Банк знав, що у разі підвищення валютного курсу у позичальника можуть виникнути проблеми з його погашенням і це мало бути викладено у висновку підрозділу управління ризиками банку, але банк свідомо не надає суду вказаний документ. Позичальнику не надано було інформації щодо податкового режиму сплати відсотків та про державні субсидії, на які він як споживач мав право, або відомості про те, у кого він міг одержати відповідну інформацію. Банк не попередив його перед укладанням кредитного договору про те, що валютний ризик позичальник має взяти на себе. Банк обманув позичальника, включив цю вимогу до кредитного договору, при підписанні повідомив, що договір типовий і змінювати його не можна. Банк не розписав позичальнику сукупну вартість кредиту в національній валюті при зміні курсу, тобто скільки йому буде коштувати кредит при курсі 5,10,20,50,100. Банк не вказав сукупну вартість по кожному платіжному періоду, як того вимагає НБУ. А тому це спричиняє порушення балансу рівності прав кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року і відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказана умова є несправедливою, бо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на школу позичальника як споживача. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Позивач вважає, що цей обман зі сторони відповідача є прикладом забороненої агресивної підприємницької практики, коли споживачу нав’язуються обтяжливі та непропорційні позадоговірні перешкоди у розумінні ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів». А тому такий правочин визнається судом недійсним.

Позичковий рахунок № 2909 не може жодним чином бути відкритим позичальнику, оскільки він є транзитним рахунком, являється внутрібанківським і не має прямого відношення до обслуговування кредиту. Для надання і обслуговування кредиту банк може відкрити позичальнику тільки поточний банківський клієнтський персоналізований рахунок № 2620.

Графік платежів був наданий банком і складений у доларах США, але в ньому відсутні дані про еквівалент у гривнях. Він також не враховує суму строкових платежів, банківських комісій, при придбанні споживачем іноземної валюти на погашення кредиту. Тобто остаточна ціна споживчого кредиту залишається для позичальника невідомою. У графіку платежів також не розписана докладно сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Встановивши в договорі комісію, кредитор не надав споживачеві даних про те, які саме послуги за вказані комісії були надані позичальникові. Вказані комісії не можна вважати витратами позичальника при оформленні в договорі, оскільки такі витрати не передбачено в договорі і суперечать законодавству, яке забороняє стягувати додаткову плату. Встановлення плати за дії, які банк здійснює в процесі кредитування, в даному випадку – надання кредитних ресурсів, є підприємницькою діяльністю, яка вводить в оману, згідно з ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Умови кредитного договору по яких позичальник повинен сплатити банку окрім відсотків за користування кредитом і додаткову плату – комісію є несправедливими умовами договору і мають бути визнані недійсними. При укладенні кредитного договору, банк зобов’язаний був в письмові формі повідомити позичальника про умови кредитування, орієнтовну та сукупну вартість кредиту, шляхом надання йому складеного бюлетеня, довідки або повідомлення в яких має бути зазначено між іншим кредиті умови, форми його забезпечення, наявні форми кредитування. Банк перед укладенням договору навмисно ввів позивача в оману через свідомо ненадану інформацію. У кредитному договорі не вказані відомості про строковість платежів у розмірі погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, у графіку докладно не розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом, реальна процентна ставка (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. При укладенні кредитного договору позичальник виходив з того, що реальна ціна кредиту, яка вказана у договорі є кінцевою, фактична сума сплати відсотків за користування кредитом не відповідає зазначеним відсоткам в договорі. Розмір абсолютного подорожчання кредиту не відповідає фактично встановленому в договорі.

Позивач ОСОБА_1 також звертає увагу на недотримання банком вимог Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який є чинний, має силу закону України та встановлює правовий порядок використання іноземної валюти, а саме установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. У відповідача відсутня генеральна або індивідуальна ліцензії, що були чинними на 06.11.2007 року. Тобто на той час у банку була відсутня індивідуальна ліцензія та генеральна ліцензія, що дозволяли би банку видачу позичальнику валютного кредиту в доларах США. Станом на 06.11.2007 року у банку була в наявності лише банківська ліцензія з дозволом.

Згідно з ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Згідно з «Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України», затвердженими Постановою правління НБУ № 200 від 30.07.2007 року, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв’язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій НБУ на здійснення валютних операцій. На підставі банківської ліцензії на здійснення валютних операцій та письмового дозволу НБУ банк маж право видати кредит готівкою в іноземній валюті тільки з поточного рахунку клієнта. Згідно з квитанціями, заборгованість сплачувалась на рахунок «Транзитний рахунок за іншими рахунками».

Факт нікчемності правочину при заключенні кредитного договору підтверджується відсутністю меморіального ордеру на видачу готівки в іноземній валюті, банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, який строго регламентовано механізм операції банку з валютними цінностями, відкриття клієнту поточного рахунку в банку, що надає кредит, перерахування на поточний рахунок клієнта суми кредиту з рахунку, видача готівки в валюті клієнту способом, передбаченим «Інструкцією про касові операції в банках України, тобто за заявою про видачу з поточного рахунку клієнта, додатку № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року з розрахунком сукупної вартості кредиту, підвищенням процентної ставки.

Умисел банку має місце в замовчуванні та перекрученні реальної ціни пропонованої фінансової послуги та декларуванні в кредитному договорі заниженої ціни у вигляді значення абсолютного здороження кредиту. Доказом приховування істотної інформації, що необхідна споживачу для здійснення ним свідомого вибору є – непроведення банком визначеної ЗУ «Про захист прав споживачів» переддоговірної роботи, що мало безпосередній вплив на прийняття споживачем рішення щодо кредитування на певних умовах та призвело до укладенням споживачем кредитного договору за найбільш невигідною для нього та водночас найбільш прибутковою для банку ануїтентною схемою. Мотивом введення споживача в оману є отримання максимально можливого прибутку, в тому числі прихованого, наслідком чого стало безпідставне списання коштів з транзитного рахунку позичальника, який виражений у гривнях.

Позивач зазначає, що він належним чином виконував свої зобов’язання, що передбачені кредитним договором № 545/мк від 28.09.2007 року, що підтверджено платіжним дорученням. В розрахунку повинно міститись назва платника та одержувача коштів, підпис відповідальних осіб за здійснення операції, відмітка банку про виконання операції. Однак в межах наданих документів, встановити яку саме операцію по банківських рахунках позичальник у банк зробив, чи мав зробити, зарахування готівки у національній валюті, чи зняття готівки у національній валюті, вважати за фактичне отримання позичальником кредиту не надається за можливе. Так, відсутні відмітки про виконання операції, підписи відповідальних осіб, не зазначені належні реквізити операцій, відсутні документи з випискою по рахунку, що свідчить в даному випадку про те, що кредиту не існує, банк в такий спосіб без відповідної ліцензії відмиває гроші для отримання прибутку. Банк свідомо обманом зобов’язав позичальника здійснювати платежі на транзитний рахунок для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів, оминаючи поточні банківські рахунки. А тому вбачається, що позичальник не уклав із банком договір про відкриття поточного рахунку та надання кредитних коштів, який би відповідав Інструкції про касові операції в банках України, так як рахунок відкривається на підставі заяви клієнта про відкриття поточного рахунку, а його властивості (номер, вид рахунку) умови його використання, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом у відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК України. Дана операція автоматично передбачає обов’язковість відкриття рахунку і банк не в праві відмовити і зобов’язаний був надати договір банківського рахунку, дані вимоги не повинні суперечити вимогам «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах». Відкриття та ведення анонімних (номерних) рахунку і прямо заборонено п. 2.1 вказаної інструкції.

Позичальника було втягнуто банком у незаконні фінансові операції, які є предикатним злочином в тіньовій схемі по відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом та легалізації, за яку передбачено кримінальну відповідальність. Кредитний договір складався банком не за базовими схемами виплати кредиту, а із застосуванням індивідуальної системи кредитування. Докази на підтвердження того, що позивач був ознайомлений із відомостями та попередньо погодився на запропоновані умови кредитування, відсутні, як і відсутні письмові відомості про те, що позивач взагалі був обізнаний про переваги та недоліки запропонованої індивідуальної схеми кредитування. Підписи позивача в кредитному договорі та додаткових угодах до нього не свідчать про обізнаність позивача про умови кредитування, оскільки з кредитного договору вбачається, що у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов кредитування, не має окремого письмового документу з детальним описом загальної вартості кредиту для споживача. З кредитного договору вбачається, що місячні платежі сплачувались позичальником щомісяця, однак сума на тіло кредиту не зараховувалась. Роз'яснень щодо схеми зарахування позивачу банком не повідомлено, із розрахунків вбачається дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, а також ставить в тяжке не справедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях, так як графік погашення кредиту позивачу взагалі не видавався, і які суми на які рахунки зараховувались невідомо, що є несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку. За таких умов формування кредитного договору відбувалось під впливом інформації, що не відповідала дійсності та створювала помилкове уявлення про виниклу заборгованість, якою солідарно стягнуто заборгованість за оспорюваним кредитним договором, договором поруки, договором застави та відкрито виконавчі провадження. При укладенні Договору про надання кредитних коштів, банк ввів клієнта в оману, так як поточного рахунку не заключав із клієнтом.

Крім цього кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним свої прав іншій особі за правочином. Відступлення права являє собою договірну передачі зобов’язальних вимог первісного кредитора ВАТ «Надра» ОСОБА_6 новому кредиторові ПАТ КБ «Надра». Тому договір про заміну кредитора ВАТ «Надра» ОСОБА_6 у зобов'язанні до ПАТ КБ «Надра» підлягав нотаріальному посвідченню, а речові права на нерухомість потребували державної реєстрації. Про заміну кредитора та перехід права вимоги нотаріально не посвідчено.

Національний банк України своїми листами № 18-112/219-637 від 19.01.2006 року, № 43-311/4217-7165 від 13.07.2007 року, №40-117/2093/-6134 від 16.06.2007 року та Постановою № 98 від 28.03.2007 року «Про схвалення методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України» неодноразово попереджав комерційні банки про вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів» та можливість виникнення ризиків та непередбачених втрат від невиконання імперативної норми Закону. Також регулятор зазначив, що у разі декларування банком у договорі зі споживачем будь-якої послуги, споживач має право не тільки в деталях знати предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу належної якості відповідно до умов договору. На підставі наведеного просив суд визнати недійсним кредитний договір № 545/мк від 28.09.2007 року, який укладений між Центральним відділенням Філії ВАТ «Надра» ОСОБА_6 ОСОБА_7, що діяла на підставі довіреності № 1-11-5019 від 08.05.2007 року та ОСОБА_1, визнати недійсним договір поруки № 545/мк від 28.09.2007 року, визнати недійсним з моменту вчинення Договір іпотеки від 28.09.2007 року: нежитлове приміщення (гараж № 19) загальною площею 192,1кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, гаражно-будівельний кооператив «Житло» по вул. Кропивницького, 1А, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2007 року, за вартістю 318519грн., що на час укладення договору по офіційному курсу НБУ становить 63073,07доларів США, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 МНО ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 1313, зняти заборону відчуження зазначеного в Договорі іпотеки від 28.09.2007 року нежитлового приміщення (гараж № 19) загальною площею 192,1кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, гаражно-будівельний кооператив «Житло» по вул. Кропивницького, 1А, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2007 року, стягнути з ОСОБА_2 особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» в дохід держави суму судового збору.

Третя особа ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_2 особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» в особі ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки. Мотивувала тим, що 28.09.2007 року в особі начальника ОСОБА_7, що діяла на підставі довіреності № 1-11-5019 від 08.05.2007 року Центрального відділення Філії ВАТ «Надра» ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 545/мк, за яким позичальнику було надано 50000 доларів США на споживчі потреби строком до 03.10.2017 року включно зі сплатою процентів за користування коштами 14,4% річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році. Цього ж дня 28.09.2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір Поруки до кредитного договору № 545/мк, відповідно до якого поручитель зобов’язалась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань, що виникають з кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року, в тому числі повернути до 03.10.2017 року кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4% річних, сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором від 28.09.2007 року, сплатити можливі штрафні санкції. Поручитель відповідає у повному обсязі. Зазначає, що у неї є побоювання, що протягом розгляду справи зміниться підстави та предмет позову ОСОБА_1, так як зміна предмета позову може означати заміну однієї матеріально-правової вимоги позивача до відповідача або доповнення позивачем первісних вимог новими. Таке право позивача забезпечує швидкість і оперативність розгляду справи. Зазначила, що 29.10.2010 року в особі начальника ОСОБА_9, що діяв на підставі довіреності № 1-11 від 13.05.2010 року Центрального відділення Філії ВАТ «Надра» ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року, та без згоди поручителя було внесено зміни до даного кредитного договору, а саме згідно з п. 1.1.5 при умові виконання позичальником умов цього договору, останньому протягом 6 місяців з 29.05.2010 року по 03.04.2011 року надається відстрочка сплати частини необхідного платежу, при цьому розмір необхідного платежу визначається в Додатку № 2 (Графіку) до цього Договору. Згідно п. 1.1.5 починаючи з 04.04.2011 року позичальник сплачує суму в розмірі відстрочених протягом зазначеного в п. 1.1.5 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року, періоду платежів згідно Додатку № 2 (Графіку) до цього договору; комісію за консультації по кредитних операціях у розмірі 1% від суми залишку по кредиту, розрахований на день сплати. При цьому комісія сплачується одноразово протягом першого календарного місяця закінчення періоду зазначеного в п. 1.1.5 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року згідно Додатку № 2; суму в розмірі нарахованих та несплачених до зазначеного в п. 1.1.5. Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року періоду платежів згідно Додатку № 2 (Графіку) до цього договору; необхідний платіж у повному обсязі згідно Додатку № 2 (Графіку) цього договору до кінцевого повернення Кредиту встановленого в п. 1.1.2 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року. Відповідно до умов п. 2.9 у разі порушення позичальником умов 3.3.4 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року та Додатку № 2 (Графіку) цього Договору, за весь період дії порушення нарахування відсотків за користування кредитом або його частиною здійснюється у розмірі відсоткової ставки 17,5% річних. Згідно п. 3.2.8 Банк має право підвищити відсоткову ставку за користування кредитом, в п. 1.1.3 (14,4% річних) на 3% річних при порушенні позичальником умов вказаних у Додатковій угоді № 1 до кредитного договору та Додатку № 2 до цього договору на період з моменту встановлення банком факту порушень до моменту їх усунення позичальником. У разі невиконання позичальником зобов’язань щодо строків та повноти спати кредиту та процентів та/або комісій відповідно до умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у час прострочення (п. 4.1 Додаткової угоди № 1). У разі порушення позичальником вимог п.п.3.1.1-3.3.6., 3.3.9., 3.3.12.-3.3.23., 3.3.25., 3.3.26. Додаткової угоди № 1 до кредитного договору та Додатку № 2 (Графіку) цього Договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф 5% залишку кредиту, розрахованої на день порушенні умов цього Договору, за кожний випадок (п.4.2.). Згідно з п. 4.3. у випадку прострочення позичальником виконання зобов’язання визначеного п. 2.1 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору та Додатку № 2 (Графіку) цього Договору більш як на 30 календарних дні, позичальник починаючи з 30-го дня прострочення зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми несплаченого щомісячного платежу (несплаченої частини платежі) за кожен випадок.

Зазначає, що обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов’язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчить про збереження дії поруки, оскільки відбулись після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання). 29.10.2010 року Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 оку, та Додатку № 2 (Графіку) цього договору змінились зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином ОСОБА_4 вважає, що порука припинилась, оскільки в розрахунках до кредитного договору, укладеного без згоди поручителя, закладені умови всупереч положення ч. 1 ст. 559 ЦВ України, збільшують обсяг відповідальності поручителя. У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого зобов’язання поруки. Право кредитора і обов’язок поручителя після його закінчення припиняються, тому це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку кредитор вчиняти не може. На підставі наведеного просила суд визнати припиненим правовідношення за договором поруки, - Договір поруки до кредитного договору № 545/мк від 28.09.2007 року, який укладений між Центральним відділенням Філії ВАТ «Надра» ОСОБА_6 в особі начальника ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_4, судові витрати покласти на відповідача - Центральне відділення Філії ВАТ «Надра» ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів, вкладених у в позовній заяві, заявах про задоволення позовних вимог (а.с.237-243 т.1,33-39 т.2), просили позов задовольнити. В судове засідання 13.09.2018 року не з”явилися, попередньо подавши заяву про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2 особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» в особі ОСОБА_3 – ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, подала клопотання, в якому свій позов підтримала, просила такий задовольнити, розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник третьої особи Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області - ОСОБА_12 в судовому засіданні при вирішення справи поклалась на розсуд суду, посилаючись на письмові пояснення (а.с.166-167 т.1).

Представник третьої особи Управління державної реєстрації ГТУЮ в Івано-Франківській області – ОСОБА_13 в судовому засіданні позов заперечив, посилаючись на письмове заперечення (а.с.108-114 т.1), вказав, що ГТУЮ в Івано-Франківській області не є належною третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в справі та заперечує щодо його залучення до участі у даній справі, оскільки до повноважень ГТУЮ в Івано-Франківській області не належить проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_14 в судове засідання 13.09.2018 року не з”явилися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.09.2007 року між ВАТ КБ «Надра» в особі начальника Центрального відділення Філії ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_6 ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності № 1-11-5019 від 08.05.2007 року та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 545/МК, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 50000 доларів США на споживчі потреби, строком до 03.10.2017 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14,4% річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році (а.с.21-22, 23-24.190-191 т.1)..

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору в забезпечення зобов'язань по цьому договору, які полягають у поверненні кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням цього договору, позичальник передає у заставу нежитлове приміщення (гараж № 19) загальною площею 192,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франіквська область, м. Івано-Франківськ, гаражно-будівельний кооператив «Житло», вул. Кропивницького, 1 А, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2007 року, за вартістю 318519грн., що на час укладення договору по офіційному курсу НБУ становить 63073,07 доларів США.

Згідно з п. 3.2 Кредитного договору, умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно та інші питання стосовно заставленного майна узгоджуються в договорі іпотеки.

28.09.2007 року між ВАТ «Надра» в особі начальника Центрального відділення Філії ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_6 регіонального управління ОСОБА_7 та ОСОБА_15 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотарусом ОСОБА_6 міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1313Д, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку гараж № 19, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, гаражно-будівельний кооператив «Житло», що складається з цегляного гаража, зазначеного в плані літерою «А», загальною площею 192,1 кв.м., реєстраційний номер: 13734254 (а.с.26-29,150-151 т.1).

Згідно з п. 3.3 Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати процуентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, банк в день укладення цього договору укладає договір поруки з ОСОБА_4

28.09.2007 року між ВАТ КБ «Надра» в особі начальника Центрального відділення Філії ВАТ КБ «Надра» Івано-Франіквського РУ ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності № 822 від 13.02.2006 року та ОСОБА_4 укладено Договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору № 545/МК від 28.09.2007 року, в тому числі: повернути до 03.10.2017 року кредит в сумі 50000 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4% річних, сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня) (а.с.25.192 т.1).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана виконати на користь другої сторони певну дію (передати майно, сплатити кошти тощо), а друга сторона має право вимагати від першої сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 545/МК від 28.09.2007 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на дату укладення договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

В позовній заяві вказано на те, що ці вимоги банком не були дотримані, а саме: даний кредитний договір не містить наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов’язаннями споживача, необхідність здійснення оцінки майна, і якщо така оцінка потрібна, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків, про державні субсидії на які споживач маж права, або відомості про те, від кого споживач може отримати детальнішу інформацію, переваги і недоліки пропонованих схем кредитування і іншу інформацію по кредиту.

Позивач ОСОБА_1 своїм підписом у договорі підтвердив те, що до укладення цього договору був ознайомлений з усіма умовами кредитування.

З врахуванням наведеного, посилання в позовній заяві на порушення банком ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суд вважає необґрунтованим.

Згідно із п. п. 3.1 - 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору.

Кредитний договір, у відповідності до п.3.2 названих Правил, має містити: графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Кредитний договір №545/МК від 28.09.2007 року містить детальний розпис загальної вартості кредиту, згідно з Додатком № 1 до кредитного договору - Графіку повернення платежів, в якому зазначено суми та дати погашення основного боргу, процентів, залишок кредиту та суми до сплати.

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 4.1.2.2. кредитного договору у випадку прострочення виконання зобов’язання у відношенні повернення Кредиту у строк, обумовлений у п. 4.1.4 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов’язання частково виконані позичальником) у розмірі 14,4 річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням.

Згідно з п. 9.1. та п.9.2. кредитного договору у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у Графіку і визначених на дату прострочення.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Посилання посилання позивача на відсутність у банку індивідуальної ліцензії не заслуговують на увагу.

29.10.2010 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 545/МК від 28.09.2007 року, відповідно до якої сторони внесли зміни до Кредитного договору та виклали його в іншій редакції, а саме відповідно до п.3.2.8 Підвищили відсоткову ставку за користування кредитом, визначеної в п. 1.1.3 цього Договору - три відсотка річних при порушенні Позичальником/Заставодавцем/ Іпотекодавцем умов, вказаних в графіку цього договору на період з моменту встановлення банком факту порушень до моменту їх усунення Позичальником/Заставодавцем/ Іпотекодавцем (а.с.193-197 т.1).

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Саме такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України в постанові № 6-2071 цс16 від 06.09.2016 року.

Верховний Суд України у правовому висновку від 11.09.2013р. у справі №6- 40цс13 зазначав, що, аналізуючи норму ст.18 Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по- перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 25.09.2013р. у справі №6-80цс13 за положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України від "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

В позовній заяві вказується на недійсність кредитного договору в цілому.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Як передбачено положеннями ст. 203 ЦК України, для чинності правочину особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зі змісту ч. 1 ст. 627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ознайомившися з умовами кредитного договору та вважаючи їх прийнятними для себе, позивач підписав договір, чим висловив своє волевиявлення.

При вирішенні спору суд також виходить з того, що позивач є особою з повною цивільною дієздатністю, яка цілком усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, а отже, кредитний договір в цілому є таким, що укладений в рамках чинного законодавства України та відповідає положенням ст. 203 ЦК України.

Суд вважає, що кредитний договір укладено на принципах добросовісної конкуренції, адже позивач самостійно та добровільно обрав ПАТ КБ «Надра» для укладення із ним кредитного договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_1 не посилається у своєму позові на порушення при укладенні договору поруки від 28.09.2007 року будь яких істотних умов договору.

ОСОБА_4, звертаючись з позовом вважає, що порука за Договором поруки від 28.09.2007 року припинилась, оскільки в розрахунках до кредитного договору № 545/МК від 28.09.2007 року, укладеного без згоди поручителя, закладені умови всупереч положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Однак таке твердження третьої особи не дає підстав для визнання припиненим правовідношення за договором поруки, оскільки порука дії до повного виконання зобов”язання.

Крім того, обставини зазначені позивачами в обгрунтування позову були предметом дослідження апеляційним судом при розгляді скарги на рішення Івано-Франківського міського суду Івано- Франківської області від 04 лютого 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ “Надра” до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» визначає істотні умови договорів іпотеки, відсутність яких може бути підставою для визнання їх недійсними.

Крім цього встановлено, що на даний час згідно з Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних (електронних) торгів від 29.12.2016 року, гараж № 19, який розташований в м. Івано-Франківську, гаражно-будівельному кооперативі «Житло», загальною площею 192,1кв.м., що раніше належав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 міського нотаріального округу за № 1309Д від 28.09.2007 року, бланк ВЕХ № 494994, належить ОСОБА_5 (а.с.87 т.2), який вона придбала з прилюдних електронних торгів, копія протоколу яких міститься в матеріалах справи (а.с.70 т. 1).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовів ОСОБА_1, та ОСОБА_4, та враховуючи вищенаведене, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 203,215, 509,525,530,554,559,638 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 89, 141, 259, 264-265 ЦПК України -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» в особі ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, інспекція з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області, управління державної реєстрації ГТУЮ в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки та договору застави недійсними та зобов'язання вчинити дії – відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» в особі ОСОБА_3О, ОСОБА_1 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Івано-Франківської області з дня проголошення.

Суддя: О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 14 вересня 2018 року.