Рішення № 76450292, 10.09.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

10.09.18

Провадження 2/235/1783/18

Справа 235/4485/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 25.07.2018 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу він працював у вугільній промисловості, загальний стаж роботи складає 27 років 6 місяців, з яких 20 років - в умовах впливу шкідливих факторів.

З відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 16.08.1993 року по 14.06.2010 року, тобто загалом близько сімнадцяти років, працював на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті. Звільнено його було на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію, що підтверджується доданою до заяви копією трудової книжки.

Під час роботи в шахті позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 01.11.2013 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці, обумовленими впливом промислового фактора – пил. Запиленість повітря робочої зони переважно фіброгенної дії складає 65,7 мг/м.куб. (ПДК - 2 мг/м.куб.) (копія акту додається).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання № 1880/1710 від 18.09.2013 року, виданого Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», йому було поставлено наступний діагноз – основний: коніотуберкульоз, ускладнений: хронічний бронхіт, легенева недостатність першого ступеня – захворювання професійне, встановлене вперше.

Крім того, відповідно до виписки І/Х № 6457 вищевказаною установою було протипоказано роботу в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, в несприятливих метеоумовах, у вимушеній робочій позі, тяжка фізична праця. Також було рекомендовано спостереження та лікування за місцем проживання у пульмонолога, профпатолога, фтизіатра, лікування у санаторно-курортних закладах пульмонологічного профілю.

02.12.2013 року згідно довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 10 ААА № 232865 позивачу первинно безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності, потребу в медикаментозному лікуванні.

Лікування за наслідками професійного захворювання він продовжує і зараз. Стан його здоров’я не є стабільним. У позивача постійний кашель з тяжко відокремлюваним харкотинням, болі та хрипи в грудній клітці, ускладнене дихання, задуха при прискоренні ходи та при незначному фізичному навантаженні, почуття нехватки повітря, швтдка стомленість, поганий сон, загальна слабкість (на підтвердження додаються відповідні виписки та епікризи з медичних установ). Вважає, що внаслідок отримання професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу він постійно страждає від фізичного болю, після втрати працездатності змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Тривалий час він знаходився на лікуванні. Через поганий стан здоров’я він був вимушений звільнитися з шахти у віці 41 року, хоча ще міг би працювати і виконувати ту саму роботу, яку виконував до отримання захворювання. Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. В результаті отриманого професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Труднощі викликають навіть прості на перший погляд рухи, як то підіймання сходами на другий поверх, чи незначне прискорення ходи. Дохід позивача суттєво знизився, та ще і чималі кошти йдуть на лікування та відновлення після отриманого професійного захворювання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з’явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого професійного захворювання та стану здоров’я. При цьому слід зважати на тривалість та глибину моральних та фізичних страждань, на безліч негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійного захворювання, а також на незворотність значного погіршення стану здоров’я.

З огляду на ці обставини позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці у розмірі 50000,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ ШУ «Покровське» ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково в розмірі 10000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити. Просив врахувати, що внаслідок недбалості медичних працівників та внаслідок свідомого приховування позивачем фактів погіршення свого стану здоров’я у позивача під час медичних оглядів не було виявлено ознак професійного захворювання, і з цих причин відповідачем своєчасно не було усунуто позивача від дії шкідливих факторів і виробничого середовища.

Заслухавши представника відповідача, з’ясувавши обставини у справі, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «ШУ «Покровське» з 16.08.1993 року по 14.06.2010 року, тобто загалом близько сімнадцяти років, працював на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті. Звільнено його було на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-9).

Під час роботи в шахті позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 01.11.2013 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці, обумовленими впливом промислового фактора – пил. Запиленість повітря робочої зони переважно фіброгенної дії складає 65,7 мг/м.куб. (ПДК - 2 мг/м.куб.) (а.с. 24-26).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання № 1880/1710 від 18.09.2013 року, виданого Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», йому було поставлено наступний діагноз – основний: коніотуберкульоз, ускладнений: хронічний бронхіт, легенева недостатність першого ступеня – захворювання професійне, встановлене вперше (а.с. 17).

02.12.2013 року згідно довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 10 ААА № 232865 позивачу первинно безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності, потребу в медикаментозному лікуванні (а.с. 10).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійного захворювання позивача. Висновком МСЕК від 02.12.2013 року позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності за наслідками професійного захворювання (а.с. 10).

В зв’язку цим 25.07.2018 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 25% працездатності.

Лікування за наслідками професійного захворювання позивач продовжує і зараз. Стан його здоров’я залишається досить тяжким, в зв’язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує реабілітаційного лікування. Внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після встановлення професійного захворювання та відсотка встати працездатності, а також в подальшому він зазнав і продовжує зазнавати сильного фізичного болю і страждань, після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно позначаються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з’явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого захворювання та тяжкого стану його здоров’я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина. Наслідки професійного захворювання призвели до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме те, що професійна працездатність в зв’язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 25 % безстроково.

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 17500 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п’ятсот) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 10 вересня 2018 року. Повний текст рішення складено 14 вересня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. Горького, 12/6, м. Білицьке, Донецької області.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, місцезнаходження: пл. Шибанкова, 1а, м. Покровськ, Донецька область, 85300.

Суддя: