Вирок № 76449767, 12.09.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/3045/18

Номер провадження 1-кп/235/467/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О. О.,

прокурора: Лейко Н. Л.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Покровська, Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050410000839 від 25 травня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше не судимого, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 194, а фактично мешкає за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Чунишине, вул. Февральська, б. 7, кв. 4, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

13 травня 2018 року близько о 14 годин 00 хвилин, точного часу судом не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись на території домоволодіння за місцем свого мешкання за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Чунишине, вул. Февральська, б. 7, кв. 4, з корисливих мотивів прийняв рішення скоїти таємне викрадення чужого майна, а саме вугілля кам’яного, який перевозиться у піввагонах вантажними потягами по залізничним коліям, розташованим в районі с. Чунишине, Покровського району, Донецької області.

З метою реалізації свого злочинного наміру, 13 травня 2018 року, близько о 16 години 00 хвилин, точного часу судом не встановлено, він попередньо взявши із собою 23 порожніх синтетичних мішки, прибув у лісосмугу біля 73 км залізничних колій пікету №1-№5 перегону ст. Селидове – ст. Покровськ Донецької залізниці, що розташований в районі м. Селидове, Донецької області, де став чекати вантажний потяг, що прямував з відправкою зі ст. Курахівка Донецької залізниці до ст. Бурштин Львівської залізниці та перевозив вантаж – вугілля кам’яне, а коли потяг прибув, то він заліз на піввагон №65382335 вантажного потягу №3557.

Перебуваючи на зазначеному піввагоні вказаного вантажного потягу, ОСОБА_1 набрав у синтетичні мішки частину вантажу, який перевозився у цьому піввагоні – вугілля кам’яне марки Г (Г1) 0-100 загальною масою 1000 кг, вартістю 2438 гривень 13 копійок за 1 тону, на суму 2438 гривень 13 копійок, яке належить ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», після чого скинув ці мішки з вугіллям з піввагону на землю близько с. Чунишине, Покровського району, Донецької області, маючи намір умисно, таємно, з корисливих мотивів викрасти його та розпорядитися в подальшому викраденим ним майном на власний розсуд.

При цьому, ОСОБА_1 не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення крадіжки чужого майна до кінця, бо викрасти зазначене чуже майно та розпорядитися викраденим не зміг з причин, що не залежали від його волі, тому що його злочинні дії були пресічені співробітниками Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області та у зазначений час він був затриманий безпосередньо на місці вчинення злочину.

Представник потерпілої юридичної особи ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» - ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, але надав на адресу суду заяву з проханням проводити судовий розгляд без його участі, оскільки заподіяні підприємству збитку були відшкодовані, шляхом повернення викраденого майна, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має та просив призначити йому покарання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 1 КК України визнав повністю, та суду пояснив, що він проживає без реєстрації у власному будинку в с. Чунишине, Покровського району, Донецької області, де є пічне опалення. Враховуючи, що він не мав постійного місця роботи та стабільних доходів, то не мав змоги придбати вугілля для розпалювання печі і приготування їжі. З цих підстав він вирішив скоїти крадіжку вугілля з вантажного потягу, що перевозить тверде паливо по залізничній колії, що проходить повз с. Чунишине. З цією метою 13 травня 2018 року близько 16 години 00 хвилин, він взяв із собою 23 порожніх синтетичних мішки, приїхав на громадському транспорті в м. Селидове, а потім прибув у лісосмугу біля 73 км залізничних колій пікету №1-№5 перегону ст. Селидове – ст. Покровськ Донецької залізниці, де став чекати вантажний потяг, а коли потяг прибув, то він заліз на піввагон та став наповнювати порожні мішки вугіллям. Шляхом до с. Чунишине, Покровського району, Донецької області на зазначеному піввагоні, він набрав у свої синтетичні мішки вугілля кам’яне загальною масою 1000 кг та по приїзду до зазначеного місця, став скидувати їх з вагону на землю, але під час цих дій його було затримано на місці вчинення злочину співробітниками Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області. Викрадене вугілля в кількості 1000 кг було повернуто на підприємство. На теперішній час він має стабільний дохід, оскільки працевлаштувався, але не офіційно.

У скоєному злочині ОСОБА_1 щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати, призначивши покарання не пов’язане з позбавленням волі, оскільки він зробив для себе висновки та має намір стати на шлях виправлення і більше не скоювати злочини.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України у зв’язку із відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, визнано судом недоцільним. При цьому судом з’ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумнівів у добровільності їх позиції. Крім того, судом роз’яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Даючи правову оцінку свідченням обвинуваченого, суд вважає, що він своїми навмисними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, а тому його дії за цією статтею кримінального кодексу кваліфіковані вірно та його винуватість доведена в судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у межах, встановлених в санкції ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характер суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості проти власності.

В якості обставини, що пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, передбаченого ст. 66 КК України, судом визнане щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують його покарання передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд також враховує данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше не судимий, не працевлаштований, але має дохід від неофіційної трудової діяльності, за місцем проживання характеризується виключно з позитивного боку. На обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно висновку досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_1 М. на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, середню ймовірність повторного вчинення ним кримінального правопорушення, тому органу пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе лише за умови здійснення нагляду та застосування соціально – виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на правопорушника обов’язки відповідно до ч. 2 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з органом з питань пробації.

Приведені вище обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не представляє великої небезпеки для суспільства, а тому вважає за необхідне та можливе призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Слід зазначити, що як передбачає ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому судом враховано положення п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винної особи, враховуючи характеризуючи дані особи, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом'якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах встановлених санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та призначення реальної міри покарання.

Цивільний позов заявлений не був.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази – кам’яне вугілля вагою 1000 кг, що зберігається у представника потерпілої юридичної особи ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» - ОСОБА_2, згідно збергіальної розписки, відповідно до ст. 100 КПК України - необхідно залишити у нього як законного власника.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 М . не обирався.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні складає 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Речові докази – кам’яне вугілля вагою 1000 кг, що зберігаються у представника потерпілої юридичної особи ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» - ОСОБА_2 - залишити у нього за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя (підпис) А. С. Клікунова

Згідно з оригіналом:

Суддя:

Секретар: