Постанова № 76449319, 14.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/997/18 Справа № 194/791/18 Головуючий у 1 й інстанції - Солодовник І. С. Доповідач - Джерелейко О.Є.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Джерелейко О.Є., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 15.05.2018 року о 08.00 годині, по вул. Лермонтова біля буд. 28 в м. Тернівка Дніпропетровської області, всупереч вимог п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ - 968М, днз НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах спиртного з рота, невиразна мова), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто з останнього на користь держави судовий збір у розмірі 352, 40 гривень.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в який просить постанову скасувати, та винести нову постанову, якою закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не з'ясовано правових підстав перебування поліцейського сектору реагування ПП № 4 Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області на території м.Тернівка Дніпропетровської області.

Вказує на те, що суд не звернув увагу на безпідставність його зупинки, оскільки доводи інспектора поліції про зупинення водія ОСОБА_2 через не пристебнутий пасок безпеки, не підтверджуються протоколом.

Зазначає, що в протоколі відсутній підпис одного з свідків, при цьому пояснення написані не власноручно свідками, а інспекторами.

Також свідки, які з'явилися в судове засідання пояснили, що ознак алкогольного сп'яніння у нього вони не помітили, як роз'яснювалися права правопорушнику не чули, пропозиції пройти медичний огляд водію та відмови водія в його проходженні в їх присутності не було.

Вказує на те, що свідки підтвердили в судовому засіданні, що дуже поспішали, а тому підписали те, що просив інспектор, щоб поліція їх не затримувала, а тому суд прийшов до хибного висновку про те, що свідки підтвердили свої пояснення, які вони не писали та не читали.

Зазначає, що інспектор поліції після складання щодо нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, видав йому тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серія НОМЕР_2 та допустив до керування транспортним засобом, що спростовує його перебування у стані алкогольного сп'яніння.

Вказує, що його провина підтверджується тільки його ж поясненнями, які були взяті у нього під психологічним тиском інспекторів поліції, скориставшись його необізнаністю в законах та втомою, оскільки він в той день їхав з добової зміни.

В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя районного суду дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактом керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, в якому викладені обставини його вчинення; письмовими поясненнями ОСОБА_2, в яких він зазначив, що дійсно вживав спиртні напої - пиво; поясненнями свідка ОСОБА_4, який підтвердив, що в його присутності ОСОБА_2 пояснював, що був у стані сп"яніння, актом огляду на стан алкогольного сп"яніння, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовився від огляду за допомогою алкотестеру та від проходження медичного огляду, який підписаний ОСОБА_2 та свідками.

Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо того, що поліцейський не пропонував пройти ОСОБА_2 медичний огляд, належно оцінені судом першої інстанції, та правильно не взяті до уваги, оскільки такі пояснення спростовуються актом огляду на стан алкогольного сп"яніння, в якому свідки засвідчили відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп"яніння.

Судом першої інстанції надано належну оцінку доказам, якими спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_2

Твердження ОСОБА_2 про те, що судом не з'ясовано правових підстав перебування поліцейського сектору реагування ПП № 4 Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області на території м. Тернівка Дніпропетровської області не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до плану завдань інспектор ОСОБА_6 здійснював службу саме в м. Тернівка Дніпропетровської області, що підтверджується його поясненнями, наданими в суді та рапортом.

Також не є слушним твердження ОСОБА_2 щодо безпідставного його зупинення, оскільки відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху України.

Враховуючи, що причиною зупинки ОСОБА_2 був непристебнутий ремінь безпеки, що підтвердив в суді першої інстанції свідок ОСОБА_6, то судом першої інстанції правильно встановлено, що було порушено пп. "в" п. 2.3 ч. 2 Правил дорожнього руху України, а тому були наявні підстави для зупинення транспортного засобу.

Не складення відповідного протоколу за порушення пп. "в" п. 2.3 ч. 2 Правил дорожнього руху України не спростовує висновків суду про доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні іншого адміністративного правопорушення.

Твердження апеляційної скарги про те, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом та допущено за кермо спростовується показаннями поліцейського ОСОБА_6, який зазначив, що ОСОБА_2 був відсторонений від керування транспортним засобом, а транспортний засіб не блокувався та не доставлявся на спеціальний майданчик у зв'язку з тим, що він не перешкоджав руху. Такі дії працівників поліції не суперечать вимогам ч.1 ст.265-2 КУпАП.

Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що вони не помітили ознак алкогольного сп"яніння у водія ОСОБА_2, та що не було запропоновано ОСОБА_2 пройти медичний огляд, спростовується підписаним ними актом огляду на стан алкогольного сп"яніння, в якому викладені ознаки алкогольного сп"яніння: запах спиртного з порожнини рота, невиразна мова та засвідчений факт відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що свідки не чули, щоб роз"яснювались ОСОБА_2 його права та обов"язки, не є доказом того, що працівником поліції під час складання протоколу були допущені такі порушення, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення наявний запис про те, що права та обов"язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, ОСОБА_2 були роз"яснені, зазначений протокол без будь-яких зауважень підписаний ОСОБА_2

Твердження апеляційної скарги щодо підпису свідками документів, які вони не читали, спростовується власноручними їх записами у письмових поясненнях про те, що ними прочитаний документ(а.п.4,5).

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що один із свідків не підписав протокол про адміністративне правопорушення, не свідчить про те, що було порушено вимоги ст.266 КУпАП щодо залучення двох свідків, оскільки допитані судом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили факт їх залучення до огляду водія ОСОБА_2, крім того, ними були надані письмові пояснення та підписаний акт огляду.

Заперечення щодо складання письмових пояснень свідків працівником поліції, а не самими свідками не заслуговують на увагу, оскільки зазначені в них обставини підтверджені підписами ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення накладено з урахуванням особи винного відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279,280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року - залишити без задоволення.

Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області О.Є. Джерелейко