Ухвала суду № 76449047, 14.09.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10479/18

Провадження № 4-с/263/37/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на бездіяльність старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, заінтересована особа : ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати незаконними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, по виконавчому провадженню №52388778; скасувати постанову старшого державного виконавця від 13.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

В обґрунтування заявленої скарги посилається на те, що на виконанні в Центральному ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області перебував виконавчий лист по справі №263/10321/14-ц, який виданий Жовтневим районним судом м.Маріуполя на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача АТ «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором в розмірі 69292,58 доларів США та 573245, 70 грн. Зазначений виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 пред’явлений стягувачем до виконання 19.09.2016 року, 28.09.2016 року відкрито виконавче провадження №52388778. Копію даної постанови стягувач не отримував.

16.07.2018 року АТ «Родовід Банк» отримав постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 13.06.2018 року, яка винесена старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 Підстав для повернення виконавчого документу стягувачу встановлено те, що «… у боржника відсутнє майно та кошти на які б можливо було звернути стягнення та які б належали боржнику на праві власності, не виявлено». Заявник вважає, що старшим державним виконавцем було порушено норми матеріального та процесуального права, вимоги ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник ПАТ «Родовід Банк» в судове засідання не з’явився, але у скарзі просив розглянути справу без його участі.

Старший державний виконавець Хараджа О.С. у судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Фіксація судового процессу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Як встановлено судом, 12.08.2016 року Жовтневим районним судом Донецької області був виданий виконавчий лист за результатом розгляду цивільної справи (провадження № 263/10321/14-ц) за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача АТ «РОДОВІД БАНК» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №Д098/СЖ-229.07.1 від 21.11.2007 року в розмірі 69292,58 доларів США та 573245,70 грн.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, від 13.06.2018 року по виконавчому провадженню № 52388778 повернуто стягувачу виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №Д098/СЖ-229.07.1 від 21.11.2007 року в розмірі 69292,58 доларів США та 573245,70 грн. на тій підставі, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Копія даної постанови була направлена стягувачу та отримана ним 16.07.2018 року.

Частиною 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент відкриття та здійснення виконавчого провадження, передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент відкриття та здійснення виконавчого провадження, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», в новій редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого документа та діє на даний час, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. (п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язки і права державних виконавців.

Так, державний виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, законодавцем наділено державних виконавців необхідними функціональними правами та обов’язками, які останні можуть використовувати для виконання рішення суду під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду на вищевикладене вбачається, що вжитими державним виконавцем виконавчими заходами було встановлено відсутність майна боржника, на яке можливо звернути стягнення та відсутність відомостей щодо місця отримання ним прибутків.

Судом був здійснений виклик старшого державного виконавця ОСОБА_1 . у судове засідання, однак ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, письмових заперечень суду не надав. Крім того, для повного та всебічного з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи, судом був направлений письмовий запит начальнику Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про надання для огляду в судовому засіданні виконавче провадження № 52388778. Однак, зазначений запит суду залишений без уваги.

Отже, представник Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не представив суду жодних доказів обґрунтованості прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, враховуючи відсутності будь-яких відомостей щодо проведених державним виконавцем виконавчих дій по виконанню рішення суду, враховуючи покладення обов'язку здійснення таких виконавчих дій на державного виконавця, суд приходить до висновку про скасування постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 13.06.2018 року по виконавчому провадженню № 52388778 про повернення виконавчого документа стягувач. При цьому, враховуючи відсутність матеріалів виконавчого провадження, які б могли підтвердити правомірність або неправомірність здійснення будь-яких дій з боку державного виконавця в межах виконавчого провадження, незважаючи на запит з боку суду для отримання вказаних належних доказів, суд позбавлений можливості визнати дії державного виконавця в частині винесення постанови про повернення виконавчому документі стягувачеві незаконними.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги ПАТ «Родовід Банк».

Керуючись ст.ст. 258-260, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В :

Cкаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на бездіяльність старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Хараджи О.С. від 13.06.2018 року по виконавчому провадженню № 52388778 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В іншій частині скарги – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: П.І.Папаценко