Рішення № 76448790, 13.09.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3732/18

Провадження №2/263/1409/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та визнання нікчемним договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. У жовтні 2017 року вона звернулась до відповідача ПАТ «Маріупольгаз» із заявою про забезпечення у строк до 01.01.2018 року квартирним, (індивідуальним) лічильником для обліку спожитого газу, який вона використовує для приготування їжі. Листом за №08-2601 від 23.11.2017 року, (маю в оригіналі, який свідчить про вжиті мною заходи досудового врегулювання спору), відповідач відмовив мені, пославшись на те, що цим Законом не передбачено виділення коштів на безкоштовну установку індивідуальних лічильників, а на виконання цього Закону Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики і комунальних послуг було прийнято рішення щодо фінансування установки лише надомних вузлів обліку. 13.05.2016 року між ПАТ «Маріупольгаз» та балансоутримувачем будинку ККП «КК» Західна» був укладений договір №08/504-2016 на установку загально будинкового лічильника, який введено у комерційний облік з 01.12.2016 року і з цього часу здійснюються розрахунки зі споживачами. Вважає зазначені дії відповідача неправомірними, оскільки згідно ст.ст. 3,6 Закону №3533-У1 ПАТ «Маріупольгаз» зобов’язаний був за власний рахунок, (коштів відповідного бюджету, інших джерел, не заборонених законодавством), для такої категорії споживачів природного газу, як населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжи, у строк до 1 січня 2018 року встановити такі прилади обліку природного газу, які б дозволяли визначити обсяги його споживання кожним окремим споживачем. Зауважує, що Положенням Про порядок проведення розрахунків за надані населенню послуги з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №620 від 16.05.2002 р. передбачено необхідність договірного врегулювання відносин щодо зняття показів будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу, за участю власників квартир. При цьому, частині власників, що мешкають в зазначеному будинку, квартирні прилади відповідачем №1 були встановлені в період 2016-2017 років, проте про право на встановлення індивідуального лічильника газу вона повідомлень від відповідача для встановлення та експлуатації загально будинкового лічильника газу не отримувала. Зазначає, що договір №08/504-2016 року, який був укладений між відповідачами на установку загально будинкового лічильника газу та введення його у комерційний облік без її відома та участі, в той час як загально будинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку. На підставі викладеного просить визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» щодо відмови у встановленні квартирного обліку газу та зобов’язати останнього за власний рахунок встановити квартирний (індивідуальний) прилад обліку газу за адресою: АДРЕСА_2, а також визнати нікчемним договір №08/504-2016, укладений 13.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Керуіюча компанія «Західна».

Позивачка в судове засідання не з’явилась, в позові зазначила прохання про розгляд справи за її відсутності, також надала суду письмові пояснення щодо відзиву відповідача на позов, в яких зазначила, що договір №08/514-2016 укладений не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Описка у позовній заяві в зазначенні номеру договору, доводи позову не спростовує. Посилання відповідача на судову практику із приведенням судових рішень господарських судів цих висновків не спростовує, оскільки предметом спору при розгляді справ були інші господарські відносини. Також починання на Закон України від 21.12.2017 року №2260-УШ не зобов’язує самостійно встановлювати індивідуальний лічильник, а роз’яснює мені про її право на можливість встановлення за свій рахунок такого лічильника із послідуючою компенсацією витрат, а інші заперечення відповідач на позовну заяву не свідчать про відповідність Договору № 08/514-2016 від 13.05.2016 року вимогам законодавству та необґрунтованість заявлених вимог.

Представник ПАТ «Маріупольгаз» в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на заявлені позовні вимоги, в яких зазначив, що проведення монтажних робіт по установці загальнобудинкового лічильника за адресою: м. Маріуполь, вул. Пилипа Орлика, буд. 83 ПАТ «Маріупольгаз» було здійснено на підставі договору №08/514-2016 від 13.05.2016 року, укладеного ПАТ «Маріупольгаз» із ККП ММР «КК «Західна». Згідно із пунктом 1 розділу 5 глави ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання. або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ. Таким чином, відповідно до вищенаведених правових норм постачання природного газу має здійснюватися лише за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу, а оператор газорозподільної системи і балансоутримувач будинку (власник) зобов’язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового і вузла обліку. Крім того, відповідно до вищевказаних норм саме балансоутримувач зобов’язаний забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. На час укладення вказаного договору законодавством не було передбачено отримання окремої згоди кожного власника квартири на встановлення загально будинкового лічильника. 15.11.2017 року ПАТ «Маріупольгаз» отримано заяву Позивача від 01.11.2017 року про встановлення індивідуального газового лічильника. За результатами розгляду вищевказаної заяви Позивачу 23.11.2017 року за вих. №08-2601 ПАТ «Маріупольгаз» була надана письмова відповідь, в якій ОСОБА_1 було повідомлено, що Загоном №3533-УІ не визначено обов’язку встановлення саме індивідуальних лічильників, та було повідомлено позивачу про можливість та її право встановити квартирний (індивідуальний) лічильник газу за масні кошти. Відповідно до Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21.12.2017 року №2260-VIII, який набрав чинності 20.01.2018 року, позивач має можливість встановити за свій рахунок індивідуальний лічильник природного газу з послідуючою компенсацією цих витрат за рахунок коштів, які ним сплачуються за тарифом на розподіл природного газу, в порядку, що в подальшому буде встановлений Кабінетом Міністрів України. При цьому відносини, що склалися між сторонами даного позову, виникли до набрання вказаного закону законної сили (чинності), а останній не містить вказівки про надання йому (або окремим його статтям) зворотної сили.

Представник ККП ММР «КК «Західна» в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло №1039 від 22.03.1993 року, квартира АДРЕСА_3 (Урицького) в м. Маріуполі на праві власності належить: ОСОБА_2 та членам його сім’ї: ОСОБА_1, ОСОБА_3

13.05.2016 року між ПАТ «Маріупольгаз» та ККП ММР «КК «Західна» було укладено договір №08/514-2016 про проведення ПАТ «Маріупольгаз» монтажних робіт по установці загальнобудинкового лічильника за адресою: м. Маріуполь, вул. Пилипа Орлика, буд. 83.

Згідно акту від 01.12.2016 року вищевказаний загальнобудинковий лічильник газу було введено в комерційний облік та експлуатацію.

Відповідно до листа ПАТ «Маріупольгаз» від 23.11.2017 року за вих. №08-2601 ОСОБА_1 на її заяву ввід 01.11.2017 року про встановлення індивідуального газового лічильника була надана письмова відповідь, в якій було повідомлено, що Загоном №3533-УІ не визначено обов’язку встановлення саме індивідуальних лічильників у квартирі, в яких газ використовується тільки для приготування їжі та було повідомлено про можливість та право позивача встановити квартирний (індивідуальний) лічильник газу за власні кошти.

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Правовідносини з постачання, обліку природного газу споживачам, встановлення газових лічильників регулюються Законом № 3533-VI, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення), Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року N 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до положень ст. 1, 2, 3, 4, 6 Закону № 3533, в редакції Закону України № 329- VШ від 09 квітня 2015 року, вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами; комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього.

Постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року;2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року; 2) припинити розподіл природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу, а саме для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

З наведених вимог закону вбачається обов'язок суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, в строк до 01.01.2018 року для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі, забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних або загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік природного газу таким споживачам.

Відповідно до п. 4 Тимчасового положення, можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Розділом 5 Кодексу газорозподільних систем визначаються особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках, яким передбачено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

Розділом Х Кодексу газорозподільних систем передбачено, що приладовий облік природного газу в ГРМ організовується та здійснюється з метою отримання та реєстрації за допомогою комерційного ВОГ інформації про об'єми передачі (розподілу, споживання) природного газу в точках вимірювання та подальшого її використання при забезпеченні комерційного обліку природного газу між суб'єктами ринку природного газу.

На об'єкті споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) в точці вимірювання організовується єдиний комерційний вузол обліку за виключенням випадку, коли через метрологічні характеристики, сезонну роботу відповідного обладнання, необхідність відокремлення обліку газу за окремою тарифною групою чи інші об'єктивні (обґрунтовані) причини можуть встановлюватися два та більше вузлів обліку.

Таким чином, обов'язок суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природнього газу на відповідній території, в частині забезпечення встановлення до 01 січня 2018 року для групи населення визначеної ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильниками природного газу має виконуватись через встановлення як індивідуального так і загальнобудинкових лічильників, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням.

При цьому, Закон № 3533 -VI, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, імперативно не визначає обов'язок встановлення індивідуального лічильника в квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Крім того, Тимчасовим положенням передбачена можливість споживача самостійного встановлення за власні кошти індивідуального лічильника, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо незаконності встановлення загальнобудинкового лічильника.

Законом № 3533 -VI, в редакції Закону № 2260- VШ, яка діє з 20 січня 2018 року, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року індивідуального лічильника або за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", загальнобудинкового лічильника. Закономтакож передбачено самостійне за власні кошти встановлення індивідуального лічильника з подальшою компенсацією вартості цього лічильника.

Між тим, враховуючи правила дії закону у часі, ці зміни до закону № 3533 не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено в передбаченому законом порядку порушення вимог закону з боку відповідача по не встановленню в його квартирі індивідуального газового лічильника. З урахуванням наведеного підстав для визнання неправомірними дії ПАТ «Маріупольгаз» щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні квартирного обліку газу та зобов’язання останнього за власний рахунок встановити квартирний (індивідуальний) прилад обліку газу за адресою: АДРЕСА_2, а також визнання нікчемним договору №08/504-2016, укладеного 13.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Керуіюча компанія «Західна» не мається, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на законі. Доказів того, що вказаний договір порушує права позивачки в передбаченому законом порядку не надано, при цьому остання не є стороною відповідного договору

Керуючись статтями ст. 2,3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 року №3533-УІ, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, статтями 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 280,352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та визнання нікчемним договору, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя.

Суддя: Хараджа Н.В.