Рішення № 76448428, 12.09.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2129/18

ЄУН № 226/2129/18

Провадження № 2/226/804/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря – Альберті О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ДП «Мирноградвугілля»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в м.Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП «Мирноградвугілля» моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням, в обґрунтування якого вказав, що з 1993 по 1998 рік та з 2011 року по 2012 рік він перебував з відповідачем у трудових відносинах. 10.01.2012 року він був звільнений з підприємства за власним бажанням. Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеним 24.03.2014 року за формою П-4, встановлено, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовлених впливом промислового фактору – пилу. Після звільнення позивач тривалий час перебував на лікуванні. В клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» йому встановлено діагноз: хронічний бронхіт ІІ ступеню, фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Згідно з медичним висновком. 20.03.2018 року рішенням обласної профпатологічної МСЕК позивачу безстроково установлено 40% втрати працездатності. Вважає, що професійне захворювання виникло в нього внаслідок тривалого періоду роботи у підземних умовах з впливом шкідливих факторів. Такі наслідки професійного захворювання не можуть бути усунені шляхом лікування, що спричиняє для позивача тривалі фізичні страждання і як наслідок викликає істотні зміни в його житті. У зв’язку з цим, просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 60000 грн. та судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, за участі його представника ОСОБА_2, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник позивача ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, підтримала позовні вимоги позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву згідно з якою позовні вимоги не визнала через відсутність доказів спричинення моральних страждань саме з вини відповідача, просила застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності 3 роки та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 08.10.1985 року по 26.09.1993 року, з 13.12.1993 року по 01.07.1996 року, з 08.09.1997 року по 09.03.1998 року та з 14.03.2011 року по 10.01.2012 року (а.с. 14-17).

Внаслідок роботи у ДП «Мирноградвугілля» позивач отримав професійне захворювання маючи встановлений діагноз: хронічний бронхіт ІІ ступеню, фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., про що 24.03.2014 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 (а.с. 8-9).

20.03.2018 року ОСОБА_1 вперше встановлений ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% безстроково та ІІІ група інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК від 20.03.2018 року, рекомендована постановка на облік до пульманолога, кардіолога, ендокринолога (а.с. 13 ).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров’я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що в результаті отриманого професійного захворювання, під час роботи на підприємстві відповідача, позивачем отримана моральна шкода, оскільки внаслідок професійного захворювання, позивач зазнавав фізичного болю, тривалий час лікувався, що змінило звичний уклад його життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків. При цьому суд враховує те, що втрата працездатності встановлена безстроково, враховує розмір втрати професійної працездатності, тому виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 21500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, тому вимоги відповідача про застосування позовної давності не ґрунтуються на Законі.

В силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 252,56 грн.

На підставі ч.1 ст.3 Конституції України, ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.ст.23 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 34, 141, 258-259, 265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 85323, Донецька область м.Мирноград пров.ПарковийАДРЕСА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля», місце реєстрації підприємства: 85323, Донецька область м.Мирноград вул.Соборна, 1, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32087941 про стягнення моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 за отриману ним моральну шкоду у сумі 21500 (двадцять одна тисяча п’ятсот) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 252 (двісті п’ятдесят дві) грн. 56 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2018 року.

Суддя І.В.Петунін