Ухвала суду № 76448259, 14.09.2018, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1437/18

2/189/506/18

У Х В А Л А

14.09.2018 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

11.09.2018 року до Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 25.02.2011 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Позивач зазначає, що позов поданий ним в порядку цивільного судочинства у зв’язку з припиненням відповідачем своєї господарської діяльності, про що внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, посилаючись на позицію Верховного суду України у справі №6-125цс13 від 04.12.2013 року.

Ознайомившись з матеріалами позову, суддя встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заява про відкриття поточного рахунку підписана фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 25.02.2011 року та разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають договір банківського обслуговування. Виходячи зі змісту цих Умов, вони поширюються на корпоративних клієнтів банку і регулюють умови та порядок встановлення кредитного ліміту на поточних рахунках таких клієнтів.

Аналіз укладеного договору дозволяє зробити висновок, що він має господарський характер, оскільки укладений між банком та особою-підприємцем, згідно наданої виписки з рахунку за період з 11.02.2014 року по 01.06.2014 року міститься призначення платежів «закупівля товару».

Отже, аналіз укладеного договору, на підставі якого виникли спірні правовідносини, свідчить про те, що він укладений банком з фізичною особою – підприємцем, який здійснював підприємницьку діяльність, купував товар, отримував кредитні кошти на його закупівлю тощо.

Позивач зазначає, що 05.01.2017 року відповідач припинив свою підприємницьку діяльність, в якості підтвердження надає копію витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїй постанові № 3 від 01.03.2013 року пунктом 3 суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до статей 1, 12, 41 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно зі ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначається в пункті 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі суб'єкта господарювання; 2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

05 червня 2018 року у постанові Верховного суду України по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18) Велика палата Верховного суду зробила наступні висновки про правильне застосування норм права (далі – Постанова).

Згідно п. 67 Постанови фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарський суд припиняв провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією зі сторін у справі (п. 68 Постанови).

У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов’язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою (п. 70 Постанови).

Згідно п. 71 Постанови фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно п. 73 Постанови, відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як було зазначено вище, з поданої позовної заяви вбачається, що спір стосується правовідносин, які виникли між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, предметом укладеного договору є банківське обслуговування саме фізичної особи-підприємця, кредит надавався фізичній особі-підприємцю, отже, враховуючи норми чинного процесуального законодавства та правові висновки Верховного суду від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже суд доходить висновку, що позовні вимоги відносяться до компетенції господарських судів України та відповідно до статті 19 ЦПК України не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 20 ГПК України, ст. ст. 19, 186, 260 , 261, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими копіями документів направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області в порядку і строки передбачені ст. ст. 353, 354, 355, п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя О.В. Чорна