Рішення № 76448026, 13.09.2018, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1456/18

Номер провадження 2/184/515/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Малашиної Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання – Попівніч Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкоди у користуванні квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 року позивач звернулась до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області із вищевказаною заявою до відповідачів та просить суд зняти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку АДРЕСА_1.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.02.2016 року позивач уклала договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представником яких та яка діяла в інтересах вищезазначених осіб була ОСОБА_2. Остання виконала умови договору не в повному обсязі, що підтверджується довідкою про склад сім’ї, а саме: «Представник продавців гарантує зняття з реєстраційного обліку зареєстрованих у відчужуваній квартирі осіб на другий день після остаточного розрахунку з нею за продану квартиру». Свої зобов’язання позивач виконала, що підтверджується відміткою приватного нотаріуса ОСОБА_6 у договорі купівлі – продажу про остаточний розрахунок від 28.04.2017 року. На даний час у вказаній квартирі зареєстровані позивач, четверо її доньок та ОСОБА_3, який є для позивача сторонньою людиною. Відповідач не бере участі в утриманні, облаштуванні та благоустрою квартири. У зв’язку із внесенням зазначених змін, що регулюють порядок надання населенню субсидій, позивач не матиме права на призначення їй житлової субсидії, також існуватимуть проблеми у разі виникнення необхідності продажу квартири.

Позивач у судове засідання не з'явилася, про місце та час розгляду була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судові засідання, які були призначені на 30.08.2018 року та 13.09.2018 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, причини неявки суду не відомі, відзив на позов не надали, а тому, враховуючи наявність письмової згоди позивача, суд вважає можливим ухвалити рішення при заочному розгляді справи, згідно положень ст. 280 ЦПК України.

Від третьої особи - представника виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому він просить вказану справу розглянути без його участі, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі – продажу від 05.02.2016 року, укладеного з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представником яких та яка діяла в інтересах вищезазначених осіб була ОСОБА_2 позивач прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с.7).

Згідно до ч.12 вищезазначеного договору купівлі – продажу «Представник продавців гарантує зняття з реєстраційного обліку зареєстрованих у відчужуваній квартирі осіб на другий день після остаточного розрахунку з нею за продану квартиру». Свої зобов’язання ОСОБА_1 виконала, що підтверджується відміткою приватного нотаріуса ОСОБА_6 у договорі купівлі – продажу про остаточний розрахунок від 28.04.2017 року.

Однак ОСОБА_2 не в повному обсязі виконала умови договору, що підтверджується довідкою про склад сім’ї №4524/7 від 04.07.2018 року, згідно якої у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1, четверо її доньок – бурядник Є.М., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також відповідач ОСОБА_3, який є для позивача сторонньою людиною (а.с.9).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52924103 від 10.02.2016 року підтверджується, що позивач є одноособовим власником вищевказаної квартири (а.с.8).

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною 1 ст. 156 Житлового кодексу УРСР передбачено, що члени сім’ї власника житлового будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч.4 ст. 156 Житлового кодексу УРСР до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу, а саме дружина наймача, їх діти і батьки; членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про користування цим приміщенням.

У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім’ї. З припиненням права власності особи на житлове приміщення втрачається й право користування цим жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Судом встановлено, що відповідачі не є членами сім’ї позивача, не є співвласником квартири, вказані особи не ведуть спільне господарство. Між сторонами не було укладено угоди про безоплатне користування жилим приміщенням, також не був укладений і договір найму житлового приміщення. Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 втратив право користування вказаним житловим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 р. у справі №6-709цс16, в якій Суд прийшов до висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, як і не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-якій час.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п.3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Пунктом 26 вказаних Правил визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі викладеного, керуючись 383, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст 64, 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 4, 76-81, 141, 247, 258, 263-265, 268, 272, 273, 289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН:НОМЕР_1, зареєстрована та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, до ОСОБА_2, ІНН:НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН:НОМЕР_3, (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3), третя особа: виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ:04052212, місце знаходження: вул. Центральна, буд.48 в м. Покров Дніпропетровської області) про усунення перешкоди у користуванні квартирою - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН:НОМЕР_3, (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3), таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №20 в житловому будинку №22 по вул. Курчатова в м. Покров Дніпропетровської області, знявши з реєстрації місце проживання останнього, зазначеного за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН:НОМЕР_3, ОСОБА_2, ІНН:НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН:НОМЕР_1, судові витрати по справі у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому у ст. ст. 351 та 354-355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_10