Постанова № 76445878, 04.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18753/17 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/833/18 Категорія: 41 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Карпук А.К., Осіпука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Галицької І.П.,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона працює на посаді директора Департаменту соціальної політики Луцької міської ради та є державним службовцем. 29 листопада 2017 року в приміщенні Луцької міської ради під час засідання 34 сесії Луцької міської ради депутат ОСОБА_6 з дозволу головуючого озвучив заяву від імені начальника відділу державних соціальних інспекторів та голови профспілки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради ОСОБА_3.

В даній заяві, яка адресована громадському руху «Народний контроль» зазначено, що ОСОБА_3 займаючи в Луцькій міській раді посаду начальника відділу державних соціальних інспекторів, головного державного соціального інспектора, будучи головою профспілки, виявила ряд порушень трудового законодавства, прав людини, вчинених посадовими особами Луцької міської ради і безпосередньо позивачем, як директором Департаменту. А саме: не врахування досвіду та компетентності при обранні на посади керівників департаментів та управлінь, прийом працівників без конкурсів, звільнення високопрофесійних керівників, використовування брудних технологій, контроль пересування працівників по кабінетах з камер спостережень. Також стверджувалось про факти зникнення документів в її кабінеті та в кабінетах інших співробітників. Всі ці порушення викладені в заяві таким чином, що позивач як керівник департаменту ніби має безпосередню причетність до цих подій. Заявник стверджує також, що саме за вказівкою позивача проводяться незаконні звільнення і переміщення на посадах. В заяві міститься інформація про те, що позивач як державний службовець займається бізнесом.

У даній заяві ОСОБА_3 стверджувала також, що саме з подачі ОСОБА_5, як керівника в департаменті працюють взяточники, п'яниці та злодії, що вона як керівник безпідставно заставляє працювати у вихідні дні і при цьому знущається над підлеглими.

Окремо в заяві згадується за маму позивача - ОСОБА_8, щодо якої в заяві міститься інформація про неправильне і необґрунтоване нарахування їй пенсії як державному службовцю. Однак, є встановлений факт, що пенсія її мами визначена за рішенням суду, яке набрало законної сили і прийняте до виконання Управлінням пенсійного фонду у м. Луцьку.

На підставі заяви ОСОБА_3 і її озвучення на сесії міської ради неправдива інформація набрала свого розголосу в засобах масової інформації і зокрема в Інтернет виданнях. Ці публікації доносяться до широкої аудиторії читачів як правдива інформація, що ніби факти, викладені в заяві відповідача, мають місце. Зміст неправдивої інформації заявником надається в такій формі ніби до кадрової політики Луцької міської ради і безпосередньо до департаменту соціальної політики має відношення політична партія «Укроп» і її обласне керівництво. Це підтверджується заголовкам публікацій «ІНФОРМАЦІЯ_1» з фотографією голови обласної ради ОСОБА_10.

Вказує, що відповідачем ОСОБА_3 поширена інформація, яка не відповідає дійсності і є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача та членів її сім'ї.

Просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації її як директора Департаменту соціальної політики Луцької міської ради інформацію, поширену ОСОБА_3 в заяві від 27 листопада 2017 року, адресованої громадському руху «Народний контроль» та озвученої депутатом Луцької міської ради ОСОБА_6 на сесії Луцької міської ради, зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію таким же шляхом і в такий же спосіб, в який вона була поширена, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 1 гривня та понесені судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайого суду Волинської області від 29 травня 2018 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_11 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довела обставини, на які вона покликалась, як на підставу своїх позовних вимог, а саме, що ОСОБА_3 розповсюджувала недостовірну інформацію, а сам факт звернення відповідача з заявою до депутата міської ради не свідчить про приниження честі, гідності позивача.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_5 працює на посаді директора департаменту соціальної політики Луцької міської ради з червня 2017 року. Відповідач ОСОБА_3 працювала на посаді начальника відділу державної соціальної політики Луцької міської ради з 2002 року і по 2018 року.

Вбачаючи в діях позивача ОСОБА_5 порушення своїх прав та прав працівників департаменту, відповідач ОСОБА_3 звернулась з відповідними заявами в різні органи. Зокрема в Адміністрацію Президента України, на що отримала відповідь від 06 листопада 2017 року про те, що дане звернення надіслано на розгляд Державної служби України з питань праці, в якій зазначається, що підняті нею питання не належать до компетенції Держпраці.

Також було скеровано звернення до Міністерства соціальної політики України, на що отримана відповідь від 17 листопада 2017 року, в якій покликаючись на ст. 71 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначалось, що органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають право вручатись в законну діяльність органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування а тому підняті нею питання належать виключно до компетенції міського голови.

Лише після отримання відповідей, відповідач 22 листопада 2017 року звернулась до депутата міського ради, керівника міського осередку Політичної партії «Громадський рух» Народний контроль» ОСОБА_6 такого змісту: «Працюючи в Луцькій міській раді з 2000 року на посаді начальника відділу державних соціальних інспекторів, головного державного інспектора (з 01.08.2012), є головою профспілки я проаналізувавши ситуацію виявила тенденцію збільшення порушень прав людини, трудового законодавства до посадових осіб. Протягом 2016 - 2017 років змінюється керівництво департаментів та управлінь, відділів без врахування компетентності та досвідченості посадовців. Після смерті міського голови йде політична боротьба за владу і звільнюють ( виїдають) високопрофесійних керівників використовуючи брудні технології (сфабриковування фактів проведення надуманих службових розслідувань, залякування, цькування, оббріхування). На зміну звільнених таким методом працівників приймають осіб без конкурсів, без використання резерву кадрів, тих хто за це проплатив (чи грішми, чи був задіяний в комісіях по службових розслідування тобто «суддя» і допоміг добровільно звільнити «не угодних»). Я розумію, що для досягнення цілі любі засоби добрі. Але ж ми не політики, а виконавці державних програм і нам потрібні фахівці. Команда ОСОБА_9 підбирає фахівців із багатих знайомих та родичів, а вони чинять такі свавілля. Мені здається, що я працюю вже в приватній беззаконній структурі. Дійшло до того, що ти як раб чи зек, не маєш права вийти в аптеку чи банк для вирішення особистих проблем, а в обідню перерву це неможливо бо співпадає з обідом банку. Посадовців, які допомагають з'їсти «не угодних» ( як правило це малознаючі законодавство, ліниві і брехливі особи) просувають по службі. Керівники контролюють пересування працівників по кабінетах з камер спостереження ніби немає інших проблем. Дану тенденцію можна поспостерігати в департаменті соціальної політики Луцької міської ради, а саме:

- звільнення фахівців: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, пониження в посаді ОСОБА_1;

- просування по службі кар'єристів ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Я не здивувалась коли і на мене було сфабриковано «ДЄЛО», адже ми багато знаємо і маємо досвід роботи, який виявляється нікому не потрібний, а іноді заважає ділкам - посадовцям використовуючи службове становище вирішувати свої приватні справи. Розпочалось все з того, що я мала необережність висловити сумніви щодо розміру пенсії колишньої рядової працівниці департаменту - мами (нинішнього директора, колишнього гол бухгалтера ОСОБА_5.) ОСОБА_8 (пенсія якої з 2-х тисяч стала більше 7 тис., а в колишніх керівників пенсіонерів чомусь пенсія менша) та незадоволення тим, що директор під час роботи займається своєю приватною фірмою. Вийшовши 28.07.2017 з відпустки директор урочисто вручила мені подяку міського голови, а зранку в понеділок влаштувала судилище. Дійшло до того, що з кабінету почали пропадати не лише дрібні документи, а виявлено 29.08.2017 зникнення папок за 2016 рік з актами для проведення перерахунків державних допомог та субсидій. За те, що я повідомила про даний факт заступника міського голови ОСОБА_19, що відділ виявляє факти недостовірної інформації поданої одержувачами державних допомог (знайомими керівниками) мене тероризують до сьогоднішнього дня за те, що «борзая». Начальники відділів уникають контактів з керівництвом, а деякі плачуть і бояться втратити роботу. Я думала, що документи пропали лише в мене, а виявляється така проблема була і є в інших відділах (канцелярії персоніфікованого обліку) та була в бухгалтерії (де працювала гол. бухгалтер ОСОБА_5.). Робота важка, а з збільшенням одержувачів субсидії взагалі немає вільного часу т. як змушені працювати в вихідні та після роботи збільшеному об'ємі, а тут ще керівництво знущається. З подачі нинішнього керівництва у нас працюють взяточники, п'яниці і злодії, хоча насправді хороший професійний колектив. Я не хочу виносити сміття з хати, але вже дістало. Не знаю, що завтра може зникнути чи з'явитись в кабінеті. На кожній нараді директор старається мене принизити чи образити. Правильність призначення пенсії перевіряють наші спеціалісти які перебувають в підпорядкуванні директора. Прошу Вас захистити права особи місцевого самоврядування, зберегти професіоналів та викорінити корупцію з наших рядів».

Надалі керівником даної фракції у місті Луцьку депутатом Луцької міської ради ОСОБА_6 було озвучено зміст даної заяви-скарги на засіданні 34 сесії Луцької міської ради 29 листопада 2017 року.

Даний факт не заперечував сам депутат, який був допитаний, як свідок судом першої інстанції та не спростовано представником позивача, в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну та таку інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк ( ст.40 КУ).

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення ( ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян»).

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення, вивчає причини, які породжується скарги громадян і вносить свої пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач ОСОБА_21 реалізувала конституційне право на звернення, яке передбачене статтею 40 Конституції, а не поширювала недостовірну інформацію.

Крім того, заява на сесії міської ради була проголошена саме депутатом ОСОБА_6, який скористався своїм правом, яке закріплено в ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», для з'ясування та перевірки фактів, які були викладені в заяві відповідача.

Посилання в апеляційної скарги на те, що інформація, поширена відповідачем відносно неї, є недостовірною, оскільки її було надано широкому колу осіб, не як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, а як перелік конкретних фактів, що відбулись на її переконання, істинність яких можна перевірити та які негативно характеризують позивача в громадській думці з точки зору додержання законів, загальновизначених правил співжиття та принципів людської моралі, не заслуговує на увагу.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, відповідач не поширювала будь-якої інформації широкому колу осіб, а це було її звернення до депутата міської ради, та саме останній зачитав дане звернення на сесії міської ради, після якого журналісти інтернетвидань зробили свої дописи, щодо даної ситуації.

Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України «Про звернення громадян», забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволені позову.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2018 року в даній справі - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

Постанова набрала законної сили 04 вересня 2018 року

Суддя апеляційного суду З.А. Бовчалюк

Помічник судді С.В. Мулярчук