Ухвала суду № 76445867, 13.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1019/18 Провадження №11-кп/773/346/18 Головуючий у 1 інстанції:Восковська О. А. Категорія:ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Борсука П.П.,

суддів – Філюка П.Т., Клока О.М.,

з участю секретаря – Старенько Л.М.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, раніше судимого:

- 10.05.2007 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 122, ч .2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 291, ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 12.07.2017 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.ст. 75,76 КК України із встановленям іспитового терміну строком три роки;

засуджено за:

- ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.07.2017 року у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та визначено обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з моменту його затримання – 08.02.2018 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 08.02.2018 року до дня набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу залишено попередній – тримання під вартою.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 11 вересня 2017 року близько 16 год 45 хв він, перебуваючи у крамниці «Агромагазин», що на бульварі ОСОБА_3, 31, м. Ковеля Волинської області, з метою умисного таємного викрадення чужого майна, відчинив кришку каси, звідки намагався повторно таємно викрасти грошові кошти у сумі 300 гривень, взявши їх до рук, однак такі протиправні дії обвинуваченого були виявлені продавцем магазину, після чого ОСОБА_1 поклав вказані грошові кошти на касу та залишив магазин з причин, що не залежали від його волі, та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

30 серпня 2017 року близько 15 год 20 хв ОСОБА_1, перебуваючи у магазині «Ватсонс», що на вул. 1-го Грудня, 2, м. Ковеля Волинської області, з метою умисного таємного викрадення чужого майна, повторно, таємно викрав зубну пасту Оral-B вартістю 266 грн. 87 коп., чим заподіяв ТзОВ «ДЦ Україна» майнову шкоду на вказану суму.

04 лютого 2018 року близько 13 год 30 хв ОСОБА_1, перебуваючи у магазині «Світ побутової хімії», що на вул. Незалежності, 166-б, м. Ковеля Волинської області, з метою умисного таємного викрадення чужого майна, повторно, таємно викрав тюбик зубної пасти «Сенсодин» вартістю 54 грн., та дві шоколадки «Мілка» вартістю 69 грн. за кожну, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 192 гривні.

Він же 31 грудня 2017 року близько 11 год 00 хв за попередньою змовою в групі з особою, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у супермаркеті «Вопак», що на вул. Незалежності, 106, м. Ковеля Волинської області, повторно, таємно викрали банку кави «Якобс Монарх» ємкістю 190 грамів і вартістю 234 грн. 10 коп., чим завдали ТзОВ «ПАККО Холдинг» майнову шкоду на вказану суму.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, оскаржує рішення суду з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Вказує, що вину визнав, вчинив незакінчений замах на злочин, а усі кошти повернув власнику, який не наполягав на суворій мірі покарання. Щодо інших епізодів зазначає, що сума викраденого є незначною, потерпілі не наполягала на суворій мірі покарання. Крім того, посилається, що є особою молодого віку, на його утриманні перебуває малолітня дитина, і має хронічні захворювання. З огляду на вищенаведене просить змінити вирок суду першої інстанції та застосувати до нього покарання у виді арешту.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію у повному обсязі та просили її задовольнити, прокурора, який її заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні незакінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжки) та умисному повторному викрадені чужого майна (крадіжці), ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочини, які за ступенем тяжкості належать до категорії середньої тяжкості.

До обставин, які пом’якшують покарання, суд відніс визнання вини та щире каяття.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Доводи апелянта про відшкодування ним шкоди потерпілій стороні підтверджуються заявами потерпілих, наявними у матеріалах провадження. Однак щодо призначення обвинуваченому міри покарання потерпілі покладалися на розсуд суду.

Апеляційний суд вважає безпідставними посилання, наведені в апеляційній скарзі, про неврахування судом такої пом’якшуючої покарання обставини, як молодий вік обвинуваченого.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його пом’якшує, є вчинення злочину неповнолітнім.

Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

На думку апеляційного суду, з достатньою повнотою судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин у віці 29 років, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Місцевим судом взято до уваги, що обвинувачений офіційно не працює, перебуває на обліку у лікаря-нарколога та негативно характеризується дільничним інспектором сектору превенції Ковельського ВП ГУНП у Волинській області.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення першого та попередження вчинення ним нових злочинів і таким, що не можна визнати надмірно суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Наведені в апеляції твердження, на думку апеляційного суду, не є підставою для пом’якшення призначеної обвинуваченому міри покарання.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для зміни вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2018 року щодо нього – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді