Ухвала суду № 76445850, 12.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/1751/16-к Провадження №11-кп/773/347/18 Головуючий у 1 інстанції:Нєвєров І. М. Категорія:ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 310 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Борсука П.П.,

суддів – Філюка П.Т., Клока О.М.,

з участю секретаря – Білоуса І.Л.,

прокурора – Супрунюк А.Т.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 13.04.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон Шахтарський, 4/64, Волинської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, не судимого,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді 6 (шість) місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому визначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній – домашній арешт.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Стягнуто з обвинуваченого на користь держави 681,99 грн. витрат за проведення експертиз.

Позов ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь першого майнову шкоду в розмірі 8699,00 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 11.05.2016 року о 09 год. 55 хв. він, керуючись корисливим мотивом та метою таємного заволодіння чужим майном, перебуваючи у приміщенні магазину «Комп’ютерний Всесвіт», що за адресою: м. Нововолинськ, вул. Винниченка, 2, шляхом вільного доступу, таємно викрав із великої вітрини ноутбук марки «Asus Eeebook Е502МА» вартістю 8699 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

06.06.2016 року на підставі ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду від 03.06.2016 року проведено санкціонований обшук в помешканні громадянина ОСОБА_1 за адресою: м. Нововолинськ, м-н Шахтарський, 4/64, під час якого виявлено та вилучено 15 кущів рослинного походження зеленого кольору, які згідно з висновком експерта № 253/253 від 15.06.2016 року являють собою рослини роду коноплі, які згідно Списку №3 Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року віднесено до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей, які останній посіяв та вирощував приблизно з квітня 2016 року без належного на це дозволу для власного вживання без мети збуту.

Не погоджуючись із рішенням суду, захисник обвинуваченого подала апеляційну скаргу. Посилається на те, що призначене її підзахисному покарання є занадто суворим. Зазначає, що санкція ст. 185 КК України, крім позбавлення волі, передбачає покарання у виді штрафу, громадських, виправних робіт або арешту. Стверджує, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 перебував за місцем свого проживання, перетинав кордон, але повертався додому, та з червня 2016 року не вчиняв нових злочинів. Обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Просить вирок місцевого суду скасувати та призначити її підзахисному більш м’яке покарання, не пов’язане із позбавленням волі.

Під час апеляційного розгляду провадження обвинувачений заявив клопотання про застосування до нього ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого і його захисника, які підтримали подану ними апеляцію у повному обсязі, міркування прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляції сторони захисту, проти застосування амністії не заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Винуватість та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та ч. 1 ст. 310 КК України як незаконний посів та вирощування конопель в кількості від десяти до п’ятдесяти рослин, доведені перевіреними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким судом дано належну юридичну оцінку, та які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочини, які за ступенем тяжкості належать до категорії невеликої та середньої тяжкості.

Обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

На думку апеляційного суду, з достатньою повнотою судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вину у вчиненні злочинів не визнав, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працює.

Таким чином, призначене обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення першого та попередження вчинення ним нових злочинів і таким, що не можна вважати надмірно суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Під час апеляційного розгляду провадження сторона захисту звернулася до суду із клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році».

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 має двоє синів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, та згідно з довідкою виконкому Нововолинської міської ради від 26.04.2018 року № 01-67/1095 не позбавлений батьківських прав, що є підставою для звільнення його від відбування призначеного покарання відповідно до п. «в» ст. 1 даного ОСОБА_6.

Положення п. «в» ст. 1 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році» регламентують, що звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, що не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим ОСОБА_6 мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Обвинувачений вчинив умисні злочини невеликої та середньої тяжкості, вирок стосовно нього не набрав законної сили, виховує двох малолітніх синів та не позбавлений батьківських прав.

ОСОБА_1 дав згоду на застосування до нього закону про амністію.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, наявні усі підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

У поданій апеляції прокурор оскаржує рішення суду з мотивів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м’якості. Стверджує, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнав, завдану шкоду не відшкодував та не сприяв у розкритті злочинів. Вказує, що обвинувачений оголошувався у розшук, не має постійного місця роботи та офіційного джерела прибутку, вживав канабіоїди та амфетамін, що характеризує його як суспільно небезпечну особу. З огляду на наведене просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

До апеляційного розгляду провадження прокурор відмовився від поданої апеляційної скарги.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо закриття апеляційного провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ст. 403 КПК України якщо вирок або ухвалу суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо не має заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 403, 404, 407, 408, 419 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 13.04.2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році».

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 13.04.2018 року покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі на підставі п. «в» ст. 1 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році».

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 13.04.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 310 КК України, закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді