Рішення № 76445466, 11.09.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2046/18

2/154/802/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року місто Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Селинного М.С.

при секретарі – Вараниці А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 24.10.2006р. між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № VOJ0SE00005211. В забезпечення зазначеного кредитного договору, між сторонами був укладений договір застави автомобіля марки «Fiat Dukato», 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Після утворення у 2012р. заборгованості по вказаному кредитному договору, згаданий автомобіль 15.03.2012р. був переданий позивачем для реалізації та подальшого погашення заборгованості.

В подальшому, на телефонні звернення позивача працівники ПАТ КБ «Приватбанк» запевнили його, що заборгованість за кредитним договором відсутня.

У 2018р. позивач довідався про наявність виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Посилаючись на те, що його не було повідомлено про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, нотаріус не мав доказів безспірності заборгованості, а також зазначаючи, що виконавчий напис вчинено за межами встановленого строку, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14.06.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстром № 5270, про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості, яка несплачена в строк, за кредитним договором № VOJ0SE00005211 від 24.10.2006р., в сумі 108020,91 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що між банком і позивачем був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позивачеві кредит у розмірі 15000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами і комісії. Позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеним договором, допустив прострочення у платежах за договором і заборгованість за тілом кредиту, процентами, комісії. У зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором, банком нараховано штрафні санкції відповідно до умов договору. 27.02.2017р. банк направив позивачу вимогу про усунення порушень за кредитним договором № VOJ0SE00005211 від 24.10.2006р. Позивач вказану вимогу проігнорував. В подальшому, банк звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу були подані всі необхідні документи, згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Додатково зазначив, що вимога від 27.02.2017 р. була направлена позивачу, що підтверджується описом вкладення і списком згрупованих поштових відправлень. Вважає, що банк надав нотаріусу весь необхідний пакет документів, які узгоджуються між собою і вказують на безспірність вимог банку. Крім того, зазначив, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не з'ясовує наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами правочину, а лише перевіряє перелік поданих йому документів для вчинення виконавчого напису. В частині доводів позивача про вчинення виконавчого напису поза межами визначених законом строків вказав, що при вчиненні нотаріусом виконавчого напису давність застосовуватися не може. Просив у позові відмовити.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду направив клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо прийняття рішення поклався на розсуд суду.

Вислухавши позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши подані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

24.10.2006р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є відповідач) та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № VOJ0SE00005211, відповідно до умов якого, позичальнику було надано строковий кредит у сумі 15 000 гривень на строк з 24.10.2006р. по 24.10.2008р. включно зі сплатою за користування кредитом відсотків, сплатою винагороди та комісії. В забезпечення вказаних зобов’язань, Позичальник передав Банку в заставу автомобіль марки «Fiat Dukato», 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, з правом одержання Банком задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави в разі невиконання Позичальником зобов’язань за договором.

14.06.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р., вчинив виконавчий напис, за реєстром за № 5270, в якому пропонував стягнути заборгованість на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1, не сплачену в строк за кредитним договором № VOJ0SE00005211 від 24.10.2006р.

Як вбачається із вказаного виконавчого напису, строк, за який провадиться стягнення, складає 3765 днів, а саме з 24.10.2006р. по 13.02.2017р.

Сума, що підлягає стягненню, складає 108020,91 грн., з урахуванням:

- заборгованість за відсотками у розмірі 24546,61 грн.;

- заборгованість з комісії у розмірі 900,00 грн.;

- заборгованість з пені у розмірі 82574,30 грн.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.

Згідно п.2 вказаного Переліку, виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, аналіз наведеного дозволяє зробити висновок, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

У ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, за якими, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017р. у справі за № 6-887цс17 викладено наступний правовий висновок: З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Щодо подання кредитором нотаріусу документів на підтвердження суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про погашення заборгованості, а також її безспірності, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні встановлено, що на підтвердження суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про погашення заборгованості, нотаріусу був поданий розрахунок заборгованості, складений представником ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 13.02.2017р.

Як передбачено пп.б п.2 Переліку, для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов'язанням, додається засвідчена стягувачем виписка із рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про погашення заборгованості.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму узагальненні «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» визначив, що належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні бухгалтерські документи (документи первинного бухгалтерського обліку), такими документами є документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Доказів того, що поданий нотаріусу документ - розрахунок заборгованості, є первинним бухгалтерським документом, складеним уповноваженою на те особою, яка має право складати документи первинного бухгалтерського обліку, і який визначає розмір заборгованості, період її нарахування і утворення, представник АТ КБ «Приватбанк» суду не подав. Оскільки розрахунок заборгованості і виписка із рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про погашення заборгованості не є тотожними та не замінюють один одного, то це дає підстави вважати, що наданий нотаріусу розрахунок заборгованості, з огляду на вимоги пункту 2 Положення, не є документом, який посвідчує безспірність визначеної суми боргу.

Як підставу безспірності вимог ПАТ КБ «Приватбанк» представник зазначав направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором. Разом з тим, доказів того, що вказана вимога отримана боржником, ані нотаріусу ані суду не подано, тому відсутні підстави вважати, що така вимога була боржником отримана. Стягнута за виконавчим написом заборгованість не є безспірною, оскільки боржник стверджує, що вказаної вимоги не отримував і йому не відомий її зміст, і дані ствердження позивача нотаріусом і кредитором не спростовані належними і допустимими доказами.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Вказаний документ ПАТ КБ «Приватбанк» нотаріусу та суду не подавав, а список згрупованих поштових відправлень і опис поштового вкладення не є документами, що підтверджують факт отримання боржником претензії кредитора.

За таких обставин, суд робить висновок, що ПАТ КБ «Приватбанк» не подав нотаріусу повний перелік документів, якій би доводив наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 зазначеної у виконавчому написі заборгованості у безспірному порядку.

Вирішуючи питання про дотримання строків давності при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як випливає з аналізу норм ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України, в разі пропущення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов’язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатися залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В матеріалах цивільної справи міститься копія кредитно-заставного договору № VOJ0SE00005211 від 24.10.2006р. Із зазначеного документу вбачається, що сума кредиту складає 15000,00 грн. (п’ятнадцять тисяч грн. 00 коп.), яка надається на строк з 24.10.2006р. по 24.10.2008р.

Згідно вищевказаних положень Цивільного кодексу України, право вимоги про стягнення заборгованості за вказаним кредитно-заставним договором у Відповідача виникло після спливу дії кредитного договору - з 24.10. 2008 року.

З виконавчого напису від 14.06.2017р., який оспорюється позивачем, вбачається, що строк, за який провадиться стягнення становить 3765 днів, а саме: з 24.10.2006р. по 13.02.2017 р., тобто заборгованість, яку стягнув нотаріус за виконавчим написом перевищує трирічний строк (позовної давності) за який може бути здійснено безспірне стягнення заборгованості за договором кредиту.

Наведене свідчить, що виконавчий напис вчинено щодо заборгованості, вимога за якою пред'явлена поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати.

На підставі ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р., керуючись ст. ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 14 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстром № 5270, про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3) заборгованості в сумі 108020 грн. 91 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1д, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.09.2018 року.

Суддя /-/ підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.С. Селинний