Постанова № 76445183, 12.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 5017/1987/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Б.»

про стягнення 6 743 287,67 грн. шляхом звернення стягнення на майно у заставі та в іпотеці

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промисловий банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Одеса (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Б.» (далі – ТОВ «К.М.Б.», відповідач) про стягнення 7 866 172,24 грн., з яких 5 000 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 613 356,16 грн. - заборгованість за процентами (за період з 01.07.2010 по 19.04.2011 згідно процентної ставки 18% річних), 2 252 816,08 грн. - заборгованість за процентами (за період з 21.01.2011 по 05.06.2012 згідно процентної ставки 36% річних) (з врахуванням заяв позивача про уточнення до позову від 01.08.2012 та зміну предмету позову від 19.03.2018).

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов’язання за кредитним договором №13-65-06/212 від 08.05.2008 в частині позовного та своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, а також укладанням в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором договору застави обладнання №13-65-06/214 від 08.05.2008, договору застави обладнання №13-65-06/28 від 03.04.2009, іпотечного договору з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №13-65-06/213 від 08.05.2008. Крім цього, позивач посилається на те, що під час розгляду даної справи в рамках зведеного виконавчого провадження №53051882 з примусового виконання наказів господарського суду Одеської області №16/119-10-3160 від 16.11.2010 та №29/130-10-3163 від 03.08.2011 державним виконавцем не було виявлено іншого майна відповідача, за рахунок якого можна було виконати вказані накази суду, внаслідок чого державним виконавцем було звернуто стягнення на майно відповідача, що є предметом іпотеки і застави.

Провадження по даної справи зупинялось, у зв’язку з призначенням та проведенням судових експертиз.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 (суддя Смелянець Г.Є.) позов Банку задоволено частково, стягнуто з ТОВ «К.М.Б.» на користь Банку заборгованість за кредитом у розмірі 5 000 000,00 грн., заборгованість за процентами згідно процентної ставки 18% річних у розмірі 549 246, 59 грн., заборгованість за процентами згідно процентної ставки 36% річних у розмірі 30 821, 92 грн. та судовий збір у розмірі 45 669, 58 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на оплату судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 1 280, 61 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у листі від 01.02.2011 №05-01-05/83, позивачем заявлено вимогу до відповідача в строк до 14.02.2011 погасити наявну заборгованість за кредитом та процентами та достроково повернути кредит, строк повернення якого станом на дату листа не настав. Отже, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. Тобто, позивачем змінено строк повернення кредиту за договором, який становить до 14.02.2011. Водночас після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить рішення скасувати частково, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 96 570,00 грн.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення заборгованості, Кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором з 14.02.2011. Також, Банк зазначає, що судом не надано оцінку та не застосовано для вирішення спору п. 6.7. Кредитного договору, яким встановлено, що Кредитний договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих ним на себе згідно умов Кредитного договору.

Крім цього, на думку скаржника, суд першої інстанції не розмежував поняття «строк договору» (ст. 631 ЦК України), «строк виконання зобов’язання» і «термін виконання зобов’язання» (ст. 530 ЦК України), які згідно з приписами ЦК України мають різний зміст, безпідставно настання строку виконання зобов’язання по достроковому погашенню кредиту прирівняв до настання строку договору – припинення договору.

01.08.2018 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «К.М.Б.» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що кінцевий термін нарахування процентів за користування кредитом (за ч. 1 ст. 1048 ЦК України) за спірним кредитним договором становить – 14.02.2011. На думку Товариства, після закінчення строку повернення кредиту, нарахування відсотків – неправомірне. При цьому, відповідача зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосував норми матеріального права, а саме відмовив у задоволенні заяви Товариства про застосування позовної давності до вимог позивача, у зв’язку з цим, ТОВ «К.М.Б.» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та вийти за межі доводів і вимог апеляційної скарги Банку, скасувати рішення господарського суду в частині задоволення вимог позивача та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

11.09.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Банку надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що позовні вимоги заявлені в межах позовної давності. Також, Банк зазначає, що звільнення відповідача судом першої інстанції від обов’язку, який визначений Кредитним договором щодо сплати процентів до дня повного погашення кредиту не має законних підстав, припинення дії Кредитного договору, припинення обов’язку відповідача щодо сплати таких процентів за користування кредитом не підтверджено належними та допустимими доказами у справі, нормами закону чи умовами Кредитного договору.

Представник Банку в судове засідання 12.09.2018 не з’явився, та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.07.2018, про поважні причини неявки суд не повідомив. Проте, така неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалами Одеського апеляційного господарського суду 16.07.2018 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Представник відповідача 12.09.2018 надала пояснення, в яких заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 08.05.2008 між Банком та Товариством (позичальник) був укладений кредитний договір №13-65-06/212, за умовами якого ОСОБА_2 зобов’язується надати Позичальнику кредит в сумі 5 000 000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору повернення кредиту повинно здійснюватись Позичальником частинами у відповідності до наступного графіку:

- 20.01.2011 - 1 250 000,00 грн.;

- 20.02.2011 - 1 250 000,00 грн.;

- 20.03.2011 - 1 250 000,00 грн.;

- 19.04.2011 - 1 250 000,00 грн.

Кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 19.04.2011 включно. У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідно до п.3.4 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шестидесятий календарний день від дня нарахування процентів, що не плачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.

Відповідно до п.3.2 договору проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком ставки у розмірі 18 процентів річних.

Згідно з п.3.3 договору нарахування Банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п.3.4 договору проценти за кредит нараховуються на фактичну заборгованість Позичальника за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у календарному році та сплачуються з поточного рахунку Позичальника №26003301535366/980, №26001303535366 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Одеса», код Банку 328135 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника) на рахунок №20789331535366, відкритий Банком в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Одеса», код ОСОБА_2 328155.

Згідно з п.3.5 договору у випадку порушення Позичальником встановленого п.2.2 цього договору строку погашення одержаного кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 36 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.3, 3.4 цього договору.

Згідно з п.4.1.1 договору ОСОБА_2 зобов’язується з урахуванням умов цього договору видавати кредит у безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів Позичальника виключно з дати набрання чинності угод (договорів), що є забезпеченням виконання Позичальником зобов’язань за цим договором.

Згідно з п.4.2.2 договору Позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом га проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених ним договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Відповідно до п.4.3.4 договору ОСОБА_2 крім іншого, має право про необхідність дострокової оплати кредиту, плати за кредит з вказаних вище підстав ОСОБА_2 зобов’язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Відповідно до п.6.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Згідно з п.6.7 договору цей договір діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Відповідно до п.6.11 договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк. В межах якого ОСОБА_2 може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років.

На виконання умов кредитного договору позивач видав відповідачу кредит у сумі 5 000 000 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення №1 та №2 від 08.05.2008.

В забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором №13-65-06/212 від 08.05.2008 між сторонами укладені наступні договори:

- договір застави обладнання №13-65-06/214 від 08.05.2008, відповідно до якого предметом застави є обладнання: установка ріжуча гидроабразивна УРГ 2015 СЧПУ «Н2» (Україна) інв. №0201 зав. №78168, серія УРГ 2.00.00.00.000ПС; програмуємий мостовий розпиловочний комплекс ZD-600-4 (ОСОБА_3), в тому числі вантажний пристрій кран-балка інв. №0202 зав.№ 06007747; верстат багаторозпильний AKAL MK-500 (Турція) інв. №0203 зав. №МК500/05003; верстат колибровочний AKAL MK-350 (Турція) інв. №0204 зав. №б/н; верстат горизонтально-розпиловочний AKAL YY-350 (Турція) інв. №0205 зав. №YY350/05002; верстат вібраційний AKAL AV-200 (Турція) інв. №0206 зав. №AV-200/05005; автоматичний фасочний верстат MBJ-600 (ОСОБА_3) інв. №0207, 208 зав. №б/н; ручний розпиловочний верстат для мармуру/граніту SYJ-350 (ОСОБА_3) інв. № 0209 зав. № 12А07270, серія 168; обробний центр з цифровим програмним управлінням для мармуру, граніту та інших порід каменю (ЦПУ) Golden Goal «PRUSSIANI» (Італія) інв. №0210 зав. №329;

- іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №13-65-06/213 від 08.05.2008, відповідно до якого предметом наступної іпотеки є нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі та споруди під №2, що знаходяться в місті Одесі по вулиці Новікова, загальною площею 2 332,8 кв.м.;

- договір застави обладнання №13-65-06/28 від 03.04.2009, відповідно до якого предметом застави є виробниче обладнання для обробки каменю: програмуємий мостовий розпиловочний комплекс ZDCQ-400-4 (ОСОБА_3) 2008, інв. №211 зав. №б/н (місцезнаходження м. Одеса, вул. Новікова,2); програмуємий мостовий розпиловочний комплекс ZDCQ-600-4 (ОСОБА_3) 2008, інв.№ 212 зав. № б/н (місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н., с. Димитрово); кран консольний А0,5Т SHENG DA (ОСОБА_3), 2008, інв. №218 зав. №б/н (місцезнаходження м. Одеса, вул. Новікова,2); кран консольний А0,5Т SHENG DA (ОСОБА_3), 2008, інв. №213 зав. №б/н (місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н., с. Димитрово); кран мостовий, подвісний, однобалочний, електричний (Україна), 2008, інв. №219 зав. №б/н (місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н., с. Димитрово); кран мостовий, подвісний, однобалочний, електричний (Україна), 2008, інв. №215 зав. №б/н (місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н., с. Димитрово); кран мостовий, подвісний, однобалочний, електричний (Україна), 2008р., інв. №214 зав. №б/н (місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н., с. Димитрово); автоматичний фасовочний верстат MBJ-600(ОСОБА_3), 2008, інв. №216 зав. №б/н (місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н., с. Димитрово); ручний распилочний станок для мармур/граніту SYJ-350 (ОСОБА_3), 2008р., інв. №221 зав. №б/н (місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н., с. Димитрово); підвісний путь для крану мостового, 2008, інв.№220 зав. № б/н.

03.04.2009 між сторонами укладений договір №13-65-06/27 про внесення змін до кредитного договору №13-65-06/212 від 08.05.2008, за умовами якого, сторони п.3.10 кредитного договору доповнити фразою наступного змісту: п.3.10. Зобов'язання Банку з надання кредиту виникає після оформлення забезпечення на суму 25 474 789,00 грн. (наступна іпотека - нежитлова будівля на суму 5 110 000,00 грн., застава обладнання на суму 4 664 789,00 грн., застава майнових прав на надходження грошових коштів на суму 15 700 000,00 грн.).

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2010 у справі №16/119-10-3160 з ТОВ фірми «К.М.Б.» на користь Банку стягнуто заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 13.06.2009 по 30.06.2010 в сумі 939 452,06 грн.

Так, матеріали справи містять меморіальні ордери які складені щодо коштів, отриманих від реалізації арештованого майна в межах виконавчого провадження ВП№53051882.

З цих меморіальних ордерів вбачається, що з усіх отриманих від реалізації коштів 900 074,31 грн. спрямовані на погашення заборгованості за рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2010 у справі №16/119-10-3160, тобто - заборгованості по процентам за користування кредитом за спірним кредитним договором за період з 13.06.2009 по 30.06.2010. Решта коштів, отриманих від реалізації арештованого майна спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором №13-65-06-261 від 27.05.2008.

Таким чином за рахунок коштів, які отримано від реалізації майна в межах виконавчого провадження, не було погашено вимоги, які заявлено до стягнення у даній справі.

01.02.2011 ОСОБА_2 направив на адресу Товариства лист №05-01-05/83 в якому було заявлено вимогу до відповідача в строк до 14.02.2011 сплатити загальну суму простроченої заборгованості за кредитом та відсотками по кредитному договору в сумі 2 726 369,86 грн. та достроково погасити в повному обсязі заборгованість по кредитному договору №13-65-06/212 від 08.05.2008 в сумі 3 750 000,00 грн., строк сплати якого згідно графіку ще не настав, але відповідно до п.п.4.2.7 та 4.3.4 кредитного договору повинен бути сплачений достроково.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, ч.1 ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.526 та ст. 530 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач повернув позивачу частину позики у вставлений договором строк, а отже позовні вимоги про стягнення 5 000 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом господарський суд правомірно задовольнив.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду, що пред'явлення вимоги Банком до Товариство про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. Тобто, позивачем змінено строк повернення кредиту за договором з 19.04.2011 на 14.02.2011.

Також, господарський суд вірно встановив, що водночас після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Отже, кінцевий термін нарахування процентів за спірним кредитним договором становить - 14.02.2011.

З врахуванням викладеного, господарським судом було вірно розраховані суми процентних ставок – 18 % річних та 36% річних, розміри яких передбачені умовами кредитного договору та приймаючи до уваги лист Банку від 01.02.2011 (в якому зазначено строк повернення кредиту), суд першої інстанції встановив, що розмір процентів згідно процентної ставки 18% річних у період з 01.07.2010 по 14.02.2011 становить 549 246,59 грн., розмір процентів згідно процентної ставки 36% річних у період з 21.01.2011 по 14.02.2011 становить 30 821,92 грн., дані розрахунки перевірені судовою колегією, суми співпали, а отже розрахунки господарського суду є арифметично та методологічно вірними.

14.12.2011 Правлінням Банку прийняте рішення, оформлене протоколом №503, згідно з яким затверджено перелік позичальників та договорів, заборгованість за якими класифікується як безнадійна та підлягає відшкодуванню на рахунок створеного страхового резерву з урахуванням вимог Постанов НБУ №279 від 06.07.2000 та №172 від 01.06.2011 відповідно до додатків 1-3.

Згідно з довідкою позивача №05-01-05/359 від 17.07.2012 у відповідності до протокольного рішення Правління Банку №503 від 14.12.2011, заснованого на нормах п.п.159.2.1 п.159.2 ст.159, п.п.159.4.1 п.159.4 ст.159 Податкового кодексу України, на виконання Постанови НБУ №172 від 01.06.2011 «Про затвердження порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву» 15.12.2011 заборгованість за кредитом Товариства у сумі 5 000 000,00 грн. була визначена як «безнадійна» та списана банком за рахунок створеного страхового резерву під кредитну заборгованість безнадійних позичальників та до моменту її погашення позичальником буде обліковуватись на позабалансовому рахунку.

Проте відповідно до Постанови НБУ №172 від 01.06.2011 «Про затвердження порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву» яка була чинна на той час, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.

Більш того, ОСОБА_2 України у листі від 15.11.2013 №40-510/22997 при вирішенні проблемних питань щодо оподаткування, які виникають під час відшкодування банками безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву пояснив, що списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву не є анулюванням (прощенням) боргу.

В свою чергу докази прощення позивачем заборгованості відповідача за спірним кредитним договором в матеріалах справи відсутні.

При цьому, посилання відповідача на недоліки в оформленні позивачем внутрішнього обліку заборгованості відповідача по кредиту та процентам не спростовує наявності цієї заборгованості за кредитом та процентам та не свідчить про прощення банком заборгованості.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви відповідача, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У ч.1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Датою початку перебігу строку позовної давності є 15.02.2011, тобто наступний день після зміненого позивачем строку повернення кредиту, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі 03.07.2012, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії господарського суду на позовній заяві, тому строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним.

При цьому, зміна предмету позову за своєю правовою суттю є процесуальним правом позивача в межах даної справи, а не поданням нової вимоги, строк позовної давності щодо якої слід обчислювати з дати подання відповідної заяви про зміну предмету позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором №13-65-06/212 від 08.05.2008 в частині повернення кредиту та сплати процентів, а також доказів погашення кредиту та процентів в будь-який інший спосіб, господарський суд дійшов вірно висновку з яким погоджується судова колегія про часткове задоволення позову.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Діброва Г.І.

ОСОБА_4