Постанова № 76445167, 10.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/75/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

при секретарі судового засідання: Станковій І.М.

за участю представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства “Вторметекспорт” у формі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області, ухвалене 04.04.2018 о 15:11 год., суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 13.04.2018

у справі № 916/75/18

за позовом Підприємства «Вторметекспорт» у формі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Победа 1”

про стягнення 1085463,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року підприємство «Вторметекспорт» у формі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ «Вторметекспорт») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Победа 1» (далі ТОВ «Победа-1») про стягнення з останнього 1085463,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

23.12.2014 між ТОВ «Вторметекспорт» (покупець) та Сільськогосподарським кооперативом «Победа», правонаступником якого є ТОВ «Победа-1» (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №23/12АИ.

Позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу 300000,00 грн. в якості 100% передоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 3400 від 23.12.2014.

Відповідач в порушення умов вказаного договору товар не передав.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №23/12АИ від 23.12.2014 в частині своєчасного повернення відповідачем суми передоплати ТОВ «Вторметекспорт» просило суд стягнути з ТОВ «Победа-1» 1085463,88 грн., з яких: пеня за період з 01.01.2015 по 04.09.2017 в розмірі 802939,59 грн., інфляційні втрати за період з січня 2015 по вересень 2017 на суму 222524,29 грн. та штраф в розмірі 60000 грн. (20% від 300000грн.).

04.04.2018 відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2018 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вторметекспорт» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ «Победа-1» інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс) не можна розцінювати, як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

До стягнення індексу інфляції не застосовуються положення частини 2 ст. 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на яку можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 802939,59грн. та штрафу в розмірі 60000грн. суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв'язку з пропуском строку позовної давності (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повністю відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вторметекспорт».

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу в якій просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вторметекспорт» про стягнення з ТОВ «Победа-1» інфляційних втрат за період з січня 2015 по вересень 2017 на суму 222524,29 грн.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (постанова ОСОБА_3 Верховного Суду від 11.04.2018 за результатами розгляду справи № 758/1303/15-ц).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Велика палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс), не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Враховуючи те, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти, які виражені у національній валюті, а відповідач повернув зазначені кошти так само в національній валюті, із порушенням взятих на себе договірних зобов’язань, до спірних взаємовідносин підлягає застосування ст. 625 ЦК України, відповідач був зобов’язаний повернути позивачу кошти із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

В судове засідання 10.09.2018 з’явився представник позивача, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції від 04.04.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вторметекспорт» про стягнення з ТОВ «Победа-1» інфляційних втрат, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

10.09.2018 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у задоволенні якої судовою колегією було відмовлено у зв’язку з її необґрунтованістю та неможливістю відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв’язку з закінченням строків її розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції в даному випадку переглядає рішення господарського суду Одеської області від 04.04.2018 у справі № 916/75/18 лише в частині відмови у стягненні з ТОВ «Победа-1» інфляційних втрат за період з січня 2015 по вересень 2017 на суму 222524,29 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2014 між ТОВ «Вторметекспорт» (покупець) та Сільськогосподарським кооперативом «Победа», правонаступником якого є ТОВ «Победа-1» (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №23/12АИ, відповідно до п. 1.1. якого продавець приймає на себе зобов’язання передати, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.2. встановлено, що загальна вартість договору складає 300000 грн.

Строк передачі товару до 01.08.2015. Продавець здійснює розрахунок за товар по 100% передоплаті. Загальна сума передоплати складає 300000 грн. (п.п. 4.1, 5.1, 5.2 договору).

24.12.2014 між сторонами укладена додаткова угода до вищезазначеного договору купівлі-продажу № 23/12АИ від 23.12.2014, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни до договору, а саме:

1.1. Доповнити розділ 5 «Порядок розрахунків» основного договору підпунктом 5.3. з наступним текстом:

« 5.3. З наступного дня після одержання від покупця суми передоплати вказаної п. 5.2. цього договору і до дати фактичної поставки (відвантаження) сільськогосподарської продукції, продавець зобов’язується, сплачувати покупцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 (сорока) відсотків річних з отриманої від покупця суми передоплати.

1.2. Змінити п. 6.2. основного договору, виклавши його у наступній редакції:

« 6.2. У випадку, якщо продавець прострочив передачу сільськогосподарської продукції на три дні згідно з терміном, передбаченим п. 4.1. розділу 4 «Строки та умови передачі» цього договору, продавець впродовж двох робочих днів зобов’язаний повернути сплачену покупцем суму за товар, а також сплатити штраф у розмірі 20% від цієї суми. За несвоєчасне повернення грошових коштів сплачених за непоставлений товар продавець сплачує покупцю суму, що дорівнює 100% від суми, що підлягає поверненню за непоставлений товар.

1.3. Доповнити розділ 6 «Відповідальність сторін» основного договору підпунктом 6.3 з наступним текстом:

« 6.3. У випадку порушення продавцем п. 6.2. цього договору щодо повернення грошових коштів, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від перерахованої покупцем суми коштів, зазначеної в п. 5.2. договору за кожен день прострочення»

1.4. Доповнити розділ 6 «Відповідальність сторін» основного договору підпунктом 6.4 з наступним текстом:

« 6.4. Сторони дійшли згоди, що нарахування пені згідно п. 6.3. цього договору починається з наступного дня від дати коли зобов’язання мало бути виконано та припиняється в день виконання такого зобов’язання».

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 300000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3400 від 23.12.2014.

Відповідач повернув позивачу 300000 грн. в якості перерахованого авансу лише 18.10.2017.

Позивач просив стягнути з ТОВ «Победа-1» інфляційні втрати за період з січня 2015 по вересень 2017 на суму 222524,29 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Вторметекспорт» обґрунтовує положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Відповідно положень частин 1, 3 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України та відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за весь час прострочення, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на яку можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Додатково судова колегія зазначає наступне.

Порядок відновлення порушеного права позивача у випадку несвоєчасного повернення передоплати визначені в п. 5.3. договору №23/12АИ від 23.12.2014 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 24.12.2014).

Сторони погодили, що з наступного дня після одержання від покупця суми передоплати вказаної п. 5.2. цього договору і до дати фактичної поставки (відвантаження) сільськогосподарської продукції, продавець зобов’язується, сплачувати покупцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 (сорока) відсотків річних з отриманої від покупця суми передоплати.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами позивачем не заявлені.

Предметом позову у даній справі в цій частині є вимога ТОВ «Вторметекспорт» мотивована ст. 625, а не стягнення 40 (сорока) відсотків річних з отриманої від покупця суми передоплати.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.04.2018 у справі № 916/75/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства “Вторметекспорт” у формі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 04.04.2018 у справі № 916/75/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

5. Повний текст постанови складено 13.09.2018.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко